Kurs_lekcij_finish06

7.2. Ознаки насильства у дітей 241

Почуття відповідальності за насильство: реакція

дитини: « Якби я був гарним, мої батьки не робили б один одному й мені боляче...»

Почуття провини за постійне насильство або жорстокість: при частім або насильстві, що не припиняється.

Постійне порушення: навіть у спокійній обстановці від дитини можна чекати чергового спалаху агресивності.

Переживання втрати: діти, відділені від батька, що застосовує насильство, постійно переживають втрату. Вони можуть шкодувати також і про втрату звичного життєвого укладу й про втрату позитивного образа батьків, що застосовували насильство.

Суперечливість: діти не усвідомлюють, що можна не знати про почуття іншої людини або мати одночасно два протилежні почуття. Дитина, яка говорить: «Я не знаю, як до цього ставитися», – частіше випробовує

амбівалентні почуття, а не просто намагається втекти від розмови.

Страх бути покинутим: діти, відділені від одного з батьків у результаті акту насильства, можуть відчувати глибокий страх, що другий батько також може їх покинути або вмерти, тому часто дитина відмовляється розставатися із другим батьком.

Потреба в надмірній увазі дорослих: може бути особливо проблематичної для батьків, які намагаються впоратися із власним болем або вже ухваленими рішеннями. На дітей можуть звертати увагу із приводу негативних проявів – коли вони відтворюють насильство, свідками якого були.

Сором: особливо для більш старших дітей, чутли-

242 Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

вість до ганьби насильства може виражатися у формі

сорому.

Занепокоєння про майбутнє: непевність у повсякденнім житті змушує дітей думати, що життя буде непередбаченому й надалі.

Найбільш універсальною й важкою реакцією на кожне – не тільки сексуальне – насильство є низька самооцінка, яка сприяє збереженню й закріпленню психологічних порушень.

Слід зазначити, що ранні ознаки дисоціації в маленьких дітей небагато відрізняються від ознак дисоціації в дітей постарше, які досить різноманітні: наявність уявлюваного супутника; безпам’ятність; провали в пам’яті; надмірне фантазування й мрійність; лунатизм; тимчасова втрата пам’яті.

Таким чином, більшість дослідників сходяться в тому, що результатами пережитого в дитинстві насильства, так званими «віддаленими ефектами травми», є порушення Я-Концепції, почуття провини, депресія, труднощі в міжособистісних відносинах (втрата базової довіри до себе) і сексуальні дисфункції.

7.3. Методи психологічної допомоги потерпілим від насильства.

У цей час допомога жертвам сімейного насильства здійснюють як спеціалізовані установи: кризові центри

для жінок, притулки для жертв насильства, – так і територіальні установи соціального обслуговування: телефони довіри, центри психолого-педагогічної допомоги населенню, центри соціальної допомоги родині й дітям клієнтів, що консультують своїх, по всіх жит-

7.3. Методи психологічної допомоги потерпілим від насильства 243

тєвих проблемах, що й виявляють психотерапевтичну

підтримку.

Допомога потерпілим від насильства має свою специфіку залежно від того, хто її виявляє (психолог, фахівець із соціальної роботи, психотерапевт), кому її виявляють (жертвам сімейного, сексуального або просто фізичного насильства), у якій формі (консультативної, психотерапевтичної, соціальної підтримки) буде вона здійснюватися.

Наслідку сімейного насильства багато в чому відповідають симптомам ПТСР:

-на психологічному рівні: порушення сну, кошмари, що повторюються спогади, складності з концентрацією уваги, підвищена тривога й збудливість, гіперактивність, порушення взаємин, відчуття ворожого відношення суспільства;

-на фізіологічному рівні: відчуття нестачі повітря, дискомфорту в шлунку, внутрішні спазми, головні болі, зниження інтересу до сексу аж до повної байдужості:

-на рівні поведінки: покалічення, суицидальные спроби або думки, зловживання алкоголем або наркотиками, проблеми з харчуванням (булимия або анорексія), безладна зміна сексуальних партнерів.

Особливістю стану людину, що пережила насильство, є виражене почуття провини за те, що трапилося, крім того присутні почуття ненависті до ґвалтівника,

жаху й образи, як наслідок виникає неприйняття й відкидання власного тіла. Різко падає самооцінка. Емоційний розлад може ухвалювати різні форми – від замкнутості й відходу в себе до страху й нездатності

залишатися одному.

244 Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

Звичайно людині, що пережила домашнє насиль-

ство, не надають допомогу в руслі сімейного консультування, тому що це створює почуття, що розкривається секрет, або існує страх, що родина розпадеться; ґвалтівник не допускається на зустрічі.

Обіг за професійною психологічною допомогою вимагає певної частки мужності від потерпілого. Іноді з моменту здійснення насильства до моменту обігу за допомогою проходять роки. Грамотна допомога фахівця допоможе конструктивно пережити те, що трапилося

йперетворитися з «жертви насильства» в «людину, що пережила насильство».

Усі форми, методи й техніки роботи фахівця будуються так, щоб дати жертві насильства (жінці або будь-якому іншому клієнтові психолога-консультанта

йпацієнтові психотерапевта) можливість зрозуміти, що ніхто не намагається применшувати значення її труднощів і проблем, але саме в них, цих труднощах

і проблемах, можна й потрібно шукати й знаходити засоби для поліпшення свого становища.

Закордонні консультативні служби, що працюють із проблемами насильства в родині, приводять наступні рекомендації для консультантів (Міняйл, 2002):

Дайте жертві насильства можливість розповісти свою історію: нехай вона знає, що ви вірите їй і прагнете вислухати її.

Допоможіть їй усвідомити свої почуття: підтримаєте її право на гнів, не заперечуйте жодне з її почуттів.

Будьте уважні до відмінностей між жінками різних національностей, культур і класів: хоча між усіма жінками є подібність, жодна з них не є стереотипом, у кожної свій життєвий досвід.

7.3. Методи психологічної допомоги потерпілим від насильства 245

Поважайте культурні цінності й вірування, що

виявляють вплив на її поведінку: не забувайте, що ці вистави в минулому могли бути для неї джерелом спокою й упевненості, тому не слід принижувати їхній значення.

Помніть про відмінності між сільською й міською жінкою, зокрема помніть про фізичну ізоляцію й особливих культурних цінностях першої.

Знайте, що її не потрібно рятувати: просто помоште їй оцінити власні ресурси й систему підтримки. Вона перебуває в стані кризи, яка знижує ефективність її власних захисних реакцій, що допомагають справлятися із проблемами. Допоможіть їй знову знайти силу й емоційну рівновагу – і тоді вона сама буде ухвалювати рішення.

Виділяють наступні стадії терапії в роботі з наслідками насильства:

1.Бажання вилікуватися. Або симптоми настільки

сильні, що неможливо далі терпіти, або людей свідомо вирішує, що потрібно щось міняти, і звертається по допомогу. Завдання психолога на цій стадії – створення безпечного простору, оцінка стану здоров'я клієнта: психологічного й соматичного. На це може піти кілька тижнів або місяців.

2.Стадія кризи. Людей зустрічається із сильними почуттями, з болем. Ця стадія дуже важка для клієнта, тут важливо, щоб він міг подбати про себе. Від психолога буде потрібно дуже потужна підтримка. Можна зробити зустрічі більш частими. Корисно з'ясувати потенційний ризик самогубства, проговорити цю тему. Важливо, щоб клієнт усвідомив, що ця стадія не буде тривати вічно. «Істина звільнить вас, але

246 Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

спочатку зробить зовсім нещасним».

3.Згадування. Якщо створена довіра до психолога, піде розповідь про те, що відбулося. Дуже важливо, щоб клієнт згадав стільки, скільки він може витримати.

4.Віра. Ця стадія важлива, якщо людей сумнівається в точності спогаду: Для клієнта дуже важливо повірити собі й своїм спогадам. «Якщо припустити, що ви це придумали, то навіщо? Навіщо вам витрачати на цей час, гроші?»

5.Подолання мовчання. Розповідь подробиць що відбувся. Це, як правило, супроводжується почуттями сорому й страхом налякати слухаючого, також можливий страх перед повторенням насильства. Можна сказати клієнтові: « Чим більше ви розповідаєте про пережитий, тем менше енергії там залишається, легшає». Якщо людина вирішилася розповісти про це психологові, то потім він може вирішитися розпові-

сти про це ще кому-небудь: другові або подрузі. Тоді зникає внутрішня ізоляція.

6.Зняття із себе провини за те, що трапилося. Людей може винити себе в тому, що не зміг себе захистити, або в тому, що в момент насильства одержував задоволення. Не можна переконувати жертву, що вона зовсім не винувата – вона цьому не повірить. Не треба намагатися зруйнувати віру клієнта у свою провину. Важливо допомогти клієнтові зняти із себе відповідальність за те, що трапилося.

7.Підтримка «внутрішньої дитини». Усередині кожної дорослої людини є дитина радіюча й дитина страждаюча. Багато з людей, що пережили насильство

вдитинстві, не вміють радіти життю. На цій стадії

7.3. Методи психологічної допомоги потерпілим від насильства 247

необхідно встановити контакт із «пораненою дитиною

усередині себе», використовуючи малюнки, рухи (у групі) і т.п.

8.Повернення довіри до себе. Підвищення самооцінки. Тут відбувається визначення особистих границь клієнта, які були порушені насильством, а тепер знову можуть повернутися під контроль клієнта.

9.Оплакування втрати. Тобто прощання з тим, що було втрачено в момент насильства.

10.Гнів. На стадії оплакування звичайно назовні виходить і злість, довгий час стримувана усередині.

11.Розкриття й конфронтація. Ґвалтівник – це людей, що живе поблизу. Важливо виразити йому свій гнів. Можна написати лист, можна розіграти це

впсиходраме.

12.Прощення. Мається на увазі прощення себе. Вибачати ґвалтівника не потрібно, тому що це може бути ще однієї жертвами, яку принесе йому постраж-

дала. Зміст прощення в тому, щоб відпустити ґвалтівника від себе.

13.Знаходження духовності. Повернення вистави про те, що мир добрий і гарний. Зникає відчуття отде-ленности від миру, нездатності почувати красу. Вертається зв'язок між Я и тілом. Відроджується довіра до людей.

14.Дозвіл травми й рух далі. Це момент, коли люди почувають, що їм удалося ввімкнутися в життя. Поступово треба говорити про те, що терапія закінчується. Наступає час попрощатися із клієнтом.

Крім очного консультування або психотерапії в допомозі жертвам насильства можуть брати активну участь телефонні служби. Установки різних центрів

248 Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

стосовно допомоги особам, що переживають сімейне

або інше насильство, сильно відрізняються одна від іншої. Особливо це стосується заходу активності консультативною службою, що проявляється, при безпосередній допомогах жертві насильства.

Самі спільні завдання, які повинна розв'язати жінка – жертва насильства, щоб подолати ситуацію, що травмує, виглядають у такий спосіб:

1.Формування відносини до себе:

• визнання своєї унікальності;

• прийняття себе такий, яка є;

• знаходження любові до себе.

2.Формування відносини до інших:

•визнання унікальності будь-якого іншого;

•розвиток у собі якостей, що допомагають зрозу- міти думку, точку зору, поведінка іншого.

3. Дослідницька позиція стосовно себе:

•вивчення своїх переваг, реакцій, станів в об- ставинах;

•дослідження свого характеру, особливостей його

про-' явища в різних сферах діяльності (робота, родина, дозвілля й т.п.); самокорекція характеру;

•увага до роботи свого тіла;

•аналіз своїх цінностей і життєвих змістів.

4. Усвідомлення необхідності відновлення (самореабілітація):

•пошук власного алгоритму досягнення рівнова-

ги: знайомство з різними, у тому числі традиційними, способами відновлення; вибір способів, прийнятних і адекватних;

•розуміння того, що відновлення себе за рахунок

іншого – шлях, який не матиме результату.

7.3. Методи психологічної допомоги потерпілим від насильства 249

5. Погляди, які допомагають досягтися психічної

рівноваги:

•усі проблеми в мені самої;

•усе залежить від мого відношення до, що від- бувається;

•внутрішня рівновага виникає не з бажання змі- нити інших, а від прийняття їх такими, які вони є;

•усе, що ми можемо змінити, – це наше сприй- няття миру, сприйняття навколишніх, сприйняття самого себе;

•важливо перестати тривожитися й навчитися

жити зараз;

•навчитеся вибачати – це дозволить позбутися

багатьох проблем;

•необхідно позбутися страху й віддати перевагу

любові страху – тоді можна змінити природу наших відносин з іншими людьми (Деркач, Семенов 1998).

На відновлення в жертви насильства контролю над своєю поведінкою може піти тривалий час: тижня, місяці, а іноді й роки. У цих випадках необхідний перехід від консультативної тактики до психотерапевтичної.

Психотерапія жертв насильства може проводитися будь-якими апробованими в практиці методами, серед яких є й техніки, застосовувані в роботі із ґвалтівниками. Вибір технік і підходів залежить від особистості клієнта, від конкретної ситуації й від професіоналізму

психотерапевта. Гуманістичний підхід можна застосовувати при всіх можливих видах терапії. Тому що пацієнт потребує розуміння, прийняття й підтримці з боку терапевта, орієнтована на клієнта (client-centred)

терапія допомагає жертві виразити себе, розглянути

250 Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

різні способи реагування й вибирати з них найбільш

підходящий.

При консультуванні жертв сексуального насильства необхідно:

1.Забезпечити можливо більш повне й безумовне прийняття себе.

2.Сприяти підвищенню самооцінки.

3.Допомогти скласти конкретний план поведінки

вобставинах, пов'язаних з насильством (інформація про міліцію, правоохоронних органі, медичних процедури).

4.Допомогти визначити основні проблеми.

5.Допомогти мобілізувати системи підтримок особистості.

6.Допомогти усвідомити серйозність ситуації.

7.Допомогти усвідомити необхідність витратити час на видужання.

8.Виявити й зміцнити сильні сторони особистості клієнта.

Спектр можливих емоційних реакцій жертви широкий:

1.Страх, який може приводити до розвитку фобій (страх знову піддатися побиттям, насильству або втратити життя). Його не слід пригнічувати, більше того, оскільки він заснований на реальних обставинах, іноді потрібно почати дії по забезпеченню безпеки. Існує також і страх відкидання близькими.

2.Заперечення серйозності проблеми (або взагалі

– її існування). Що відбувся не усвідомлюється або представляється нереальним. У бесіді слід прийняти важливість потреби клієнта в цьому психологічному

захисті.