Kurs_lekcij_finish06

6.3. Консультування суїцид. клієнтів 221

до стану, схожому на глибокий сон. Сон зовсім не є

смертю, але протягом тисячоріч люди мали схильність до ототожнення цих станів. На несвідомому рівні втеча в смерть часто рівнозначно еміграції в іншу країну, де все буде краще.

Варто виявити, вивчити й оцінити значення фантазій про подорож і приєднання до кого-небудь у загробному житті. У випадку їхнього маревного характеру або сили, властивої бреду, існує небезпека здійснення самогубства.

При сильному стресі суїцидент може настільки переоцінювати ілюзії, що вони знаходять силу марення.

Оцінка здатності суїцидента до перевірки своїх суджень реальністю. Оцінка здатності до адекватної перевірки своїх суджень реальністю завершує оцінку суїцидальной небезпеки.

Суїциденты в глибокій депресії іноді не здатні оцінити ступінь любові й турботи навколишніх, а також своєї цінності. У цих випадках варто не тільки з'ясувати доступність зовнішніх ресурсів, але й здатність розуміння, що .вони існують і ними можна скористатися.

У суїцидентов, що страждають параноєю, також може спостерігатися серйозне порушення перевірки реальністю. Вони переконані, що люблячі їхні люди насправді є небезпечними зрадниками, що бажають

заподіяти їм зло. У подібних випадках неможливо оцінити реальну доступність допомоги навколишніх.

Зупинимося окремо на специфіці суїцидів у підлітків і людей похилого віку.

Суїцидальна поведінка в дітей і підлітків, маючи

222 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

подібність із діями дорослих, відрізняється віковою

своєрідністю. Дітям характерні підвищена вразливість і сугестивність, здатність яскраво почувати й переживати, схильність до коливань настрою, слабість критики, езопова спрямованість, імпульсивність в ухваленні рішення. Нерідкі випадки, коли самогубство дітей і підлітків викликається гнівом, протестом, злістю або бажанням покарати себе й інших. При переході до підліткового віку виникає підвищена схильність до самоаналізу, песимістичній оцінці навколишньої й своєї особистості. Емоційна нестабільність, що часто веде до суїциду, у цей час уважається варіантом вікової кризи майже у чверті здорових підлітків.

Суїцидальное поводження в підлітків буває демонстративним, афективним і щирим. По іншій класифікації виділяють наступні типи суїцидального поводження підлітків: навмисне, нескориме, амбівалентне, імпульсивне й демонстративне.

Підліток з будь-якими ознаками суїцидальной активності повинен перебувати під постійним спостереженням дорослих, зрозуміло, це спостереження повинне бути ненастирливим і тактовним.

Основні мотиви суїцидальної поведінки в дітей і підлітків:

1.Переживання образи, самотності, відчуженості

йнерозуміння.

2.Дійсна або уявна втрата любові батьків, нерозділене почуття й ревнощі.

3.Переживання, зв'язані зі смертю, розлученням або відходом батьків з родини.

4.Почуття провини, сорому, ображеного самолюбства, самозвинувачення.

6.3. Консультування суїцид. клієнтів 223

5. Острах ганьби, глузувань або приниження. t 6.

Страх покарання, небажання вибачитися.

7.Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагіт-

ність.

8.Почуття мести, злості, протесту; погроза або вимагання.

9.Бажання залучити до себе увага, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, піти від важкої ситуації.

10.Співчуття або наслідування товаришам, героям книг або фільмів («ефект Вертера»).

До особливостей суїцидального поводження в молодому віці ставляться:

1.Недостатньо адекватна оцінка наслідків аутоагрессивных дій. Поняття «смерть» у цьому віці звичайно сприймається досить абстрактно, як щось тимчасове, схоже на сон, не завжди пов'язане із власною особистістю. На відміну від дорослих, у дітей і підлітків

відсутні чіткі границі між щирої суїцидальной спробою й що демонстративно^-шантажує аутоагрессивным учинком. Це змушує в практичних цілях всі види аутоагрессии в дітей і підлітків розглядати як різновиди суїцидального поводження.

2.Несерйозність, скороминущість і незначність (з погляду дорослих) мотивів, якими діти пояснюють спроби самогубства. Цим обумовлені труднощі своєчасного розпізнавання суїцидальных тенденцій і істотна частота несподіваних для навколишніх випадків.

3.Наявність взаємозв'язку спроб самогубств дітей

іпідлітків з поводженням, що відхиляється: втечами з будинку, прогулами школи, раннім палінням, дрібними правопорушеннями, конфліктами з родителями,

224 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

алкоголізацією, наркотизацією, сексуальними ексце-

сами й т.д.

4 У дитячому й підлітковому віці виникненню суїцидального поводження сприяють депресивні стани, які проявляються інакше, чим у дорослих. Їхня порівняльна характеристика наведена в таблиці 7.3.

Психотерапевт повинен бути доступний для клієнта з високим ризиком суїцидального поводження в будь-який час. Якщо ця людина звернулася в службу телефонної екстреної психологічної допомоги, йому пропонується дзвонити будь-якому черговому консультантові, тому що всі співробітники повинні бути проінформовані про сформовану ситуацію Частнопрактикующий консультант або психотерапевт зобов'язаний повідомити такого клієнта номер телефону, по якому він завжди зможе з ним зв'язатися.

Контрольні запитання:

1.Назвіть індикатори суїцидальної поведінки.

2.У якій формі можуть виявлятися прояви суї-

циду?

3.Що передує суїцидам?

4.Які концепції виникнення суїциду ви знаєте?

5.У чому полягає робота психолога із клієнтами, які вціліли після спроби суїциду?

Тема 7:

Технології психологічної допомоги в ситуації насильства

7.1. Види насильства.

Насильство визначається як примусовий вплив на кого-небудь. Найпоширеніша класифікація видів насильства, заснована на характері насильницьких дій. Вона включає: фізичне, сексуальне, психологічне (емоційне) і економічне насильства (Алексєєва, 2000).

Фізичне насильство – це поштовхи, ляпаси, удари

ногою, використання важких предметів, зброї й інші зовнішні впливи, які приводять до болючих відчуттів і травм. Такі діяння (образа дією), згідно з законом України, кваліфікуються як злочин.

Психологічне (емоційне) насильство – це погрози, брутальність, знущання, образа словом і будь-яка інша поведінка, що викликає негативну емоційну реакцію й душевний біль. Емоційні образи ідентифікувати набагато складніше. Образи, хоча й не залишають синців

на тілі, можуть бути набагато руйнівніше й разом з іншого роду впливами, у тому числі фізичними, сильніше травмують психіку.

Сексуальне насильство – вид домагання, що виражається у формі як нав’язаних сексуальних доторкань,

226 Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

сексуального приниження, так і примусу до сексу й

здійснення сексуальних дій ( аж до зґвалтування й інцесту) проти волі жертви.

Крім насильства, що виходить від сторонніх осіб, як особливий вид виділяється сімейне (домашнє) насильство.

Домашнє, побутове насильство, або насильство в родині, містить у собі фізичні, психічні, емоційні й сексуальні образи. Воно поширюється не тільки на замужні пари, але й на співмешканців, коханців, що були подружжя, батьків і дітей. Воно не обмежується гетеросексуальними відносинами.

Економічне насильство в родині, такий як одноособовий розподіл засобів сімейного бюджету домінуючим членом родини й строгий контроль над витратою грошей з його боку, є однієї з форм вираження емоційного тиску й образи.

Домашнє насильство – комплексний вид насильства, - це повторюваний зі збільшенням частоти цикл фізичної, словесної, емоційної, духовної й економічної образи з метою контролю, залякування, впливу почуття страху.

Це система поведінки для збереження влади й контролю над близькою людиною. 95% жертв домашнього насильства – жінки. Сімейне насильство – явище достатнє розповсюджене в усьому світі й у всіх верствах населення. Про насильство в родині говорять

у тих випадках, коли факти грубого й жорстокого ставлення виявляються не одиничними, випадковими й ситуативними, а регулярними, систематичними й постійно повторюваними. При всій різноманітності

видів насильства – фізичного, сексуального, психоло-

7.1. Види насильства 227

гічного, економічного і т.д. – саме сімейне насильство

характеризується тим, що здобуває загальний, генералізований характер. Не буває сімейного ґвалтівника, що защемляє свою жертву або своїх жертв у чомусь одному (Алексєєва, 2000).

Існують різні види домашнього насильства. Найчастіше жінка, яка живе в ситуації насиль-

ства, навіть і не догадується, що те, що з нею відбувається, є насильством.

Домашнє насильство має місце, якщо партнер (чоловік, чоловік у розлученні, коханець):

-ображає й принижує жінку;

-не дозволяє їй бачитися з подругами й родича-

ми;

-б’є або кричить і загрожує побоями;

-б’є дітей;

-змушує жінку займатися сексом проти її волі;

-не дозволяє, щоб жінка працювала;

-змушує її думати, що тільки він може правильно розпоряджатися сімейними грішми;

-постійно критикує ( як жінка одягнена, як готує їжу, як вона виглядає);

-навіює почуття провини перед дітьми й використовує дітей для опосередкованого насильства.

Патерни циклу насильства різні, але завжди повторюються, нарощуючи силу й частоту.

1. Під час першої фази, або стадії наростання

напруги, відбуваються незначні випадки побоїв і наростання напруженості між партнерами. Потерпілі виходять із такої ситуації різними шляхами: вони можуть заперечувати наявність самого факту побиття

або зводити до мінімуму значимість насильства («Мо-

228 Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

гло б бути гірше, це всього лише синець»). Не раз

зовнішні фактори можуть балансувати на грані перехід до наступної стадії. Жертви насильства йдуть на всі, щоб контролювати ці фактори – виправдовуючи жорстокість і навіть захищаючи таку поведінку членів родини й інших людей.

2.Друга фаза характеризується випадками сильного побиття. До кінця першої стадії губиться всякий контроль над процесом. Тут уже неминуче грубе побиття. Нападаючий не здатний управляти своєю деструктивною поведінкою, що служить початком жорстокого розвитку подій. Основна відмінність між першої й другий стадіями в тому, що отут обидві сторони усвідомлюють: ситуація вийшла з-під контролю. Тільки одна людина може покласти кінець насильству – сам нападаючий. Поведінка потерпілого на цій стадії нічого не міняє.

3.Третя стадія, медовий місяць, несе із собою період надзвичайного спокою й любові, уваги й навіть,

удеяких випадках, покаяння. Жорстокість змінює подарунки, гарні манери, запевнення, що насильство ніколи більше не повториться, благання про прощення. Жертві хочеться вірити, що з кошмарами буде покінчено назавжди. Під час цього періоду партнери відзначають знову нібито спалах між ними щирого почуття любові. Однак, оскільки це взаємовідношення деструктивне, стадія медового місяця закінчується,

переходячи до фази наростання напруги в новому циклі насильства.

Найпоширенішими наслідками домашнього насильства, на думку більшості опитаних, стають пси-

хологічні травми й стреси, погіршення здоров’я.

7.1. Види насильства 229

Розглянемо ряд міфів про сімейне насильство:

Міф 1: Образа жінок має місце переважно в нижчих шарах суспільства й серед національних меншин.

Однак факти свідчать про те, що побиття дружин широко поширене у всіх социоэкономических групах. Жінки, що належать до середнього й вищого класу, намагаються не розголошувати своїх проблем. Ці жінки також можуть боятися соціальних труднощів і оберігати від потенційної шкоди кар’єру чоловіка. Багато уважають, що повага, яким користуються їхні чоловіки в суспільстві, може поставити під сумнів правдоподібність історій про побиття. З іншого боку, малозабезпечені жінки позбавлені подібних забобонів, тому їх проблеми більш на очах.

Міф 2: Ображені жінки – мазохистки й божевіль-

ні.

Факти свідчать про те, що деякі люди одержують

задоволення від побиттів або образ. Жінки не розривають страждання, що приносять їм, взаємин в основному через економічну залежність від свого партнера, оскільки соромляться розповісти кому-небудь про насильство і їм нікуди звернутися по допомогу або тому, що бояться відплати у відповідь на свої дії. Іноді суспільство й родина схиляють її залишитися із чоловіком. Поведінка, обумовлене прагненням вижити,

часто неправильно витлумачується як божевілля.

Міф 3: Насильство прямо пов’язане з алкоголізмом; тільки питущі чоловіки б’ють своїх дружин.

Факти говорять про те, що третина чоловіків, що роблять насильство, не п’ють взагалі; багатьох стосу-

ється проблема алкоголізму, але вони знущаються зі

230 Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

своїх дружин як у сп’янінні, так і поза ним. І тільки

деякі чоловіки бувають майже завжди п’яні. Алкоголь знімає заборони й робить для деяких чоловіків побиття припустимим і виправданим.

Міф 4: Жінки самі навмисне провокують своїх

мучителів.

Факти говорять про те, що суспільство, що не бажає приписувати провину здійснюючому насильство чоловікові, замість цього рационализует і навіть виправдовує насильство, зображуючи жертву буркотливою й ниючою жінкою, що б’є своїм чоловіком, який використовує будь-яку свою незначну фрустрацію або роздратування як виправдання своїх дій.

Таким чином, міфи розходяться з фактами. Будьякий чоловік, незалежно від того, чи є він алкоголіком, наркоманом, психопатом чи ні, може бути ґвалтівником.- У дійсності, багато хто з них добре контролюють себе, мають престижну роботу, активні в суспільстві,

мають багато друзів (Моховиків, 2001).

Досвід кризових служб показує, що потенційні жертви насильства проявляють наступні характерні ознаки поведінки:

•відчувають страх перед запальністю свого парт-

нера;

•часто уступають партнерові, боячись образити

його почуття або викликати гнів;

•почувають бажання «урятувати» партнера, коли

той попадає в неприємне або скрутний стан;

•виправдовують поганий обіг партнера й перед

собою, і перед іншими;

•терплять, якщо партнер, дратуючись і злити,

б’є їх, штовхає, пхає і т.д.;