Kurs_lekcij_finish06

6.3. Консультування суїцид. клієнтів 211

гаються піти з життя попередньо обмірковують свої

дії.

11.Міф: людина може покінчити із собою під впливом обставин навіть у гарному настрої.

У гарному настрої з життям не розстаються, зате депресивний стан, як правило, народжує думки про самогубство.

12.Міф: не існує значимого зв'язку між суїцидом

інаркоманією, токсикоманією, алкоголізмом. Залежність від алкоголю, наркотиків, токсичних

речовин є чинником ризику суїциду. Люди, що перебувають у депресивному стані, часто використовують алкоголь і інші речовини, щоб упоратися із ситуацією. Це може привести до імпульсивного поводження, тому що всі ці речовини спотворюють сприйняття дійсності

йзначно знижують здатність критично мислити.

13.Міф: суїцид – рідкісне явище.

У Північній Америці суїцид входить до числа де-

сяти основних причин смерті (для дітей і юнацтва це одна із двох основних причин смерті). Думки про самогубство приходять майже половині населення Сполучених Штатів. Суїцидальные спроби роблять 1 з 250 чоловік. Фактично число суїцидальных спроб може бути й набагато більше, тому що деякі самогубства маскуються під нещасні випадки.

14. Міф: Якщо людина вже вирішила вмерти, її неможливо зупинити.

Більшість людей, що мають суїцидальные наміру, коливаються між бажанням жити й бажанням умерти. Обіг за допомогою до фахівців говорить про цієї амбивалентности й надії знайти інший вихід.

При обстеженні суїцидального клієнта спочатку

212 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

завдання консультанта зводиться до того, щоб «від-

тягнути час» і дочекатися закінчення небезпечного періоду. Якщо суїцидент повною мірою залучений у терапевтичний процес, у нього виникає бажання довідатися, куди веде його консультант, і він може вирішити «почекати» з виконанням своїх суїцидальных намірів. Тому необхідно постійно будити й підтримувати в суїцидента інтерес до терапії. При цьому надто важливо дотримувати принципу безперервності терапії й забезпечувати наступність змісту сесій. Щоб перекинути місток від однієї сесії до іншої, терапевт може, наприклад, викликати в суїцидента якесь питання й відреагувати на нього приблизно так: «Ви торкнули дуже цікавої теми. У мене є деякі міркування на цей рахунок, але я розповім вам про їх на наступній сесії. Може, і ви коротенько запишете, що ви думаєте із цього приводу?»

Найбільш ефективний підхід полягає в тім, щоб спонукати суїцидента до об'єктивного аналізу своїх суїцидальных бажань і підвести його до усвідомлення того, що ці бажання можуть виявитися безпідставними; у такий спосіб терапевт може створити в суїцидента мотивацію до продовження дослідження.

При першій зустрічі терапевт переслідує кілька

мет:

•установити емпатійнийконтакт із суїцидентом;

•викликати надію на поліпшення, що, безсумнів-

но, є вкрай важливим у кризовій інтервенції;

•одержати від нього таку інформацію, що дозво- лила б зробити висновок про ступінь суїцидального ризику в цей час і в найближчому майбутньому.

Емпатійний контакт припускає, у першу чергу,

6.3. Консультування суїцид. клієнтів 213

безоцінне слухання, підтримку суїцидента в його не-

хай поки ще невеликому бажанні виговоритися; тому терапевт не форсує події й задає далеко не всі необхідні питання, тобто отримана від суїцидента інформація на даний момент є досить неповною.

Необхідно зрозуміти, у якому ступені суїцидент буде співробітничати з консультантом, іншими словами - «боротися за своє життя» у процесі кризової інтервенції. Якщо консультант-психолог зрозумів, що має справу з депресивним суїцидентом, йому варто запропонувати консультацію психіатра для рішення питання про лікування. Це не виходить, що консультант відмовляє суїциденту в кризовій допомозі. Консультант робить все можливе й залежне від нього, щоб допомогти суїциденту вижити, виходить, він відповідає за те, щоб суїцидент був проінформований про всі форми необхідної йому допомоги. Необхідність у медичній допомозі зростає при ажитированной депресії, а також на виході з депресивного стану, коли підвищується активність суїцидента, а його емоційний стан залишається подавленим.

Пошуки альтернатив повинні проводитися разом із суїцидентом. Завданням номер один є вироблення конкретного плану дій. Особливо важливо обговорити, чим людина буде зайнятий у найближчі годинники й дні, з ким і де проведе цей час.

Надалі напрямок і методи терапевтичного втру-

чання будуть залежати від того, які мотиви лежать в основі суїцидального поводження клієнта.

Найбільш загальними напрямками в роботі із суїцидальными клієнтами є наступні.

Дослідження мотивів суїциду. Перед терапевтом

214 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

(консультантом) коштує завдання зрозуміти, якими

мотивами керується клієнт, що зробив суїцидальную спробу або виношує подібні плани.

Депресивні суїциденты найчастіше обґрунтовують свої суїцидальные бажання двома категоріями мотивів. Одні зважуються на самогубство, бажаючи покласти кінець своїм стражданням і бачачи в самогубстві єдино можливий спосіб позбутися від тяжкої напруги. Ці суїциденти звичайно говорять про «нестерпність» і «безглуздості» життя, про те, що вони утомилися від «постійної боротьби».

Інші суїциденты зізнаються, що пішли на цей крок у надії домогтися бажаного від навколишніх. Хтось намагається в такий спосіб повернути любов або розташування емоційно значимої людини, інші хочуть показати близьким, що потребують допомоги, треті просто бажають потрапити в лікарню, щоб вирватися з «нестерпної» обстановки Досить часто спостерігається

одночасна присутність обох мотивів, а саме: мотиву втечі від життя й манипуля-тивных прагнень. У суїцидентов з переважно ма-нипулятивной мотивацією суїцидальные спроби звичайно носять менш серйозний характер.

На питання про те, чим викликане бажання покінчити із собою, суїцидальные клієнти звичайно дають наступні відповіді.

1.Життя не має змісту. Мені нема чого чекати

від життя.

2.Я не можу більше жити. Я ніколи не буду щасливий.

3.Це єдина можливість покласти кінець страж-

данням.

6.3. Консультування суїцид. клієнтів 215

4. Я став тягарем для родини. Їм буде краще без

мене.

Всі ці твердження так чи інакше пов'язані з почуттям безвихідності. Людина не бачить виходу з нестерпної для нього ситуації й уважає, що тільки самогубство звільнить його від вантажу «нерозв'язних» проблем.

Оцінка ризику самогубства. Так звана «оцінка ризику самогубства» пропонує психологові/психотерапевтові впорядкований метод оцінки суїцидальной небезпеки, що поєднує й урівноважує достовірний клінічний матеріал з анамнезу суїцидента, дані щодо його захворювання й оцінку психічного стану в цей час.

Оцінюючи ступінь суїцидального ризику в даний момент і в перспективі, необхідно аналізувати інформацію про людину з обліком перерахованих вище факторів і індикаторів. Основою для оцінки суїцидального ризику є інтерв'ю із клієнтом і наступний аналіз позицій даного інтерв'ю.

Попередня спроба суїциду. Як показують дослідження, зроблена раніше спроба самогубства є потужним предиктором наступного її завершення й доказом намірів людини

Більшість зі спроб скоріше є «лементом про допомогу» або прагненням відкласти рішення нестерпної ситуації, чим проявом прямого бажання вмерти. Проте, майже в третини парасуїцидентов відзначаються

ознаки депресії, обумовленою критичною ситуацією; у половини з них відзначаються розлади невротичного рівня. Деякі перетворюють спроби в характерний стиль поводження, що імпульсивно виникає у

відповідь на будь-яку, навіть незначну, психотрав-

216 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

матическую ситуацію. Дозвіл кризи в більшості при-

водить до зниження емоційних порушень, ворожості й ізоляції, підвищенню самооцінки й поліпшенню відносин з оточенням. Родини парасуїцидентов характеризуються так званим «атомічним синдромом»: деструктивностью й хронічними конфліктами. Таким чином, ці люди відрізняються множинністю проблем. У випадку надання допомоги вони часто пручаються або протестують, далеко не завжди залишають думки про самогубство. Серед коррекционных підходів отут переважніше когнитивно-бихевиоральный.

Суїцидальна загроза. Давній міф про те, що «мовці про самогубство ніколи не роблять його», як довела практика, є не тільки помилковим, але й небезпечним. Навпроти, багато людеей, що кінчають із собою, говорять про цьому, розкриваючи свої майбутні наміри. Спочатку погроза є несвідомим або напівусвідомленим закликом про допомогу й втручання. Якщо не пере-

буває нікого, що дійсно прагне допомогти, то пізніше людина може намітити час і вибрати спосіб самогубства.

Іноді індикатори суїциду можуть бути невербальними. Готування до самогубства залежить від особливостей особистості й зовнішніх обставин. Воно полягає в тому, що називається «приведенням справ у порядок». Для однієї людини це означає оформлення заповіту або перегляд цінних паперів. Для іншого - довгі запізнілі листи або улагоджування конфліктів з рідними й близькими. Підліток приймається сентиментально роздаровувати коштовні особисті речі або розстається із предметами захоплень. Завершальні готування можуть робитися досить швидко, після чого

6.3. Консультування суїцид. клієнтів 217

миттєво треба суїцид.

Оцінка реакцій на стрес у минулому. Особливості реакцій суїцидента на попередні стресові ситуації можна з'ясувати, вивчаючи його особисту історію. Особлива увага звертається на такі складні моменти, як початок навчання в школі, підлітковий вік, розчарування в любові, роботі або навчанні, сімейні конфлікти, смерть родичів, друзів, дітей або свійських тварина, розлучення й інші щиросердечні рани й втрати

ванамнезі. Передбачається, що суїцидент схильний переборювати майбутні труднощі тими ж шляхами, що й у минулому. При оцінці цих особливостей поводження особливий інтерес викликають минулі спроби суїциду, їхня причина, мети й ступінь важкості. Крім того, терапевтові потрібно довідатися, хто або що є підтримкою для суїцидента у важкі для нього часи. Далі варто з'ясувати, чи був суїцидент у минулому піддається депресії й чи є в нього схильність до втрати

надії при зіткненні із труднощами, іншими словами, чи схильний він до прояву розпачу. Самогубство й серйозні спроби суїциду в набагато більшому ступені корелюють із розпачем, чим з депресією.

Життєві ситуації, що штовхають деяких людей до самогубства, як правило, не містять у собі нічого незвичайного. Суїциденты схильні перебільшувати розмах і глибину проблем, у результаті чого навіть самі пересічні, незначні труднощі сприймаються ними як нерозв'язні проблеми. Крім того, ці люди вкрай не впевнені у власних силах і вважають себе нездатними впоратися із труднощами. І нарешті, вони схильні проектувати результуючу картину власної поразки

вмайбутнє. Інакше кажучи, вони демонструють всі

218 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

ознаки когнітивної тріади, а саме: преувеличенно не-

гативне сприйняття миру, власної персони й свого майбутнього.

Інша відмінна риса суїцидента полягає в гом, що смерть для нього є прийнятним і навіть бажаним способом рятування від труднощів («Якби я вмер, я б не мучився зараз цими проблемами»).

Оцінка уразливості до загрозливого життя афектам. На думку Шнейдмана, третьою рисою самогубства, його головним стимулом, є нестерпний психічний біль. Дорослі суїциденты з недостатністю саморегуляції ризикують втратити контроль над своїми емоціями у відсутності зовнішнього втручання.

Першим видом потенційно летального болю є повна самотність, суб'єктивний еквівалент тотального емоційного відкидання. Воно відрізняється від самітності, сприйманого людиною як тимчасовими, зм'якшеними спогадами про любов і близькість, при

якому залишається надія на близькість у майбутньому. В екстремальній самітності надія відсутня. Суїцидент, охоплений їм, почуває, що любові не було ніколи й ніколи не буде, і він умирає. З'являється страх повного руйнування, тривога, що переходить у паніку й жах. Людина готова на всі, щоб позбутися від цього почуття.

Другий вид психічного болю - презирство до себе. У суїцидента, близького до самогубства, воно відрізняється від звичайного гніву на себе не тільки кількісно, але і якісно. Його суб'єктивне переживання не просто викликає дискомфорт; це почуття палить, як вогонь.

Нездатність до переживання власної значимості

6.3. Консультування суїцид. клієнтів 219

відрізняється від ненависті до себе, хоча між цими по-

чуттями є подібність. Людина почуває себе нікчемної, непотрібним і невартим любові. Тим, хто незважаючи ні на що, почуває свою значимість, винести пекучі борошна совісті набагато легше. Людині, що переживає нікчемність, безсумнівно, складніше встояти під натиском внутрішнього нападу, оскільки він уважає себе невартим порятунку.

Смертоносна лють є третім видом оьасной психічного болю. Суїциденты справляються зі звичайним гнівом, але при його переростанні в смертельну кенаи 1сть виникає небезпека, що вони направлять її проти себе. Часто це трапляється, оскільки совість відмовляється терпіти подібне почуття й виносить людині, що випробовує його, смертельний вирок, іноді - заради захисту життя інших людей. Така людина почуває ослаблення свого контролю, він робить суїцид у страху, що не удержиться від убивства.

Оцінка внутрішніх і зовнішніх ресурсів підтримки (засобів рішення проблем). Ресурси суїцидента - це ті «сильні сторони» людини, які є основою його життєстійкості й збільшують імовірність перебороти кризу з позитивним балансом.

До внутрішніх ресурсів ставляться: інстинкт самозбереження, інтелект, соціальний досвід, комунікативний потенціал, позитивний досвід рішення проблем.

Існує також три класи зовнішніх ресурсів, що допомагають суїциденту в підтримці внутрішнього балансу: значимі інші, робота й специфічні аспекти Я. Чаші всього суїциденты покладаються на інших людей, щоб почувати свою реальність, окремість, випробовувати відносний спокій і достатню цінність.

220 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

Втрата або погроза втрати підтримуючого іншого може

викликати вибух самітності, смертоносної люті й презирства до себе.

Іноді в забезпеченні внутрішньої рівноваги суїциден-ти не залежать від інших людей. У цьому випадку джерелом їхньої стабільності є робота.

Третім класом ресурсів підтримки є коштовні для людини аспекти його Я. Найчастіше ними є якийсь аспект тіла або функція організму - суїцидент не сприймає їх як міцно пов'язаними з іншою, знеціненою частиною свого Я.

Важливо не тільки з'ясувати, який конкретний ресурс підтримки відмовив або загрожує підвести суїцидента, але й розпитати про наявність значимої людини, що бажає його смерті. Після самогубства суїцидента досить часто виявляють, що хтось із родичів ігнорував суїцидальные погрози або якось інакше своєю бездіяльністю сприяв настанню його смерті.

У формулюванні ризику самогубства можна виділити наступні основні моменти: визначення, хто або що необхідно суїциденту для продовження життя й чи є цей ресурс доступним, тимчасово недоступним, безнадійно втраченим або є погроза його існуванню. Від розпачу суїцидента рятує доступність зовнішніх ресурсів. Однак не менш важливим є питання, чи здатне він оцінити ці ресурси, схопитися за них і використовувати, щоб залишитися в живі.

Оцінка фантазій про смерть. Наступним компонентом для визначення ризику самогубства є оцінка емоційної значимості фантазій про смерть. Передбачається, що коли суїцидент говорить, що хоче «по-

класти всьому кінець», він у дійсності більше прагне