Kurs_lekcij_finish06

6.1. Чинники суїцидальної небезпеки 201

-втрата фізіологічних функцій (зору, слуху,

здатності рухатися, втрата полової функції, безплідність);

-ВІЛ-Інфекція;

-стану після важких операцій;

-стану після трансплантації донорських органів

ітканин.

Природні фактори У більшості досліджень вказується на збільшення

частоти самогубств навесні. Очевидно, дана закономірність не поширюється на особи, що перебувають в умовах ізоляції, і хворих з важкими соматичними захворюваннями. Уживали спроби встановити залежність частоти самогубств від дня тижня (частіше в понеділок і поступове зниження до кінця тижня) і від часу доби (частіше ввечері, на початку ночі й раннім ранком), але дані щодо цього суперечливі. Автори, що вивчали залежність між географічною широтою,

фазою Місяця, зміною інтенсивності земного магнетизму, кількістю плям на Сонце й частотою суїцидальних актів, не виявили впливи даних факторів на суїцидальну поведінку.

Ряд авторів при оцінці ризику суїцидальної спроби після парасуїцида (Bradley, 1995) пропонують ураховувати наступні фактори:

Зовнішні обставини:

•наскільки суїцидант був ізольований під час спроби;

•наскільки ймовірним було втручання в суїци- дальну поведінку з боку інших людей;

•чи вживав суїцидант попереджуючі міри проти

можливого розкриття суїцидальних намірів іншими людьми;

202Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

•чи писав прощальний лист або записку;

•чи шукав допомоги під час спроби або після;

•чи робив дії, які, по його припущенню, повинні

були привести до смерті. Внутрішні установки:

•чи вірив суїцидант у те, що дійсно вб'є себе;

•чи говорив, що хоче вмерти;

•наскільки навмисної була спроба;

•які почуття випробовував, виявивши, що спроба

не вдалася (його врятували) - радість, жаль, гнів.

6.2. Оцінка суїцидального ризику

До індикаторів суїцидального ризику відносять – особливості сформованої ситуації, настрою, когнітивної діяльності й висловлень людини, які свідчать про підвищений ступінь суїцидального ризику.

Ситуаційні індикатори

Будь-яка ситуація, сприймана людиною як криза, може вважатися ситуаційним індикатором суїцидального ризику:

смерть коханої людини, особливо чоловіки або дружина;

розлучення; втрата роботи; вихід на пенсію; сексуальне насильство; грошові борги;

втрата високого поста; професійна неспроможність;

каяття за вчинене вбивство або зраду; загроза тюремного ув'язнення або страти;

загроза фізичної розправи;

6.2. Оцінка суїцидального ризику 203

одержання важкої інвалідності;

невиліковна хвороба й пов'язане з нею очікування смерті;

нервовий розлад; шантаж; сексуальна невдача;

зрада або втрата (чоловіка, дружини; нареченого, нареченої);

ревнощі; систематичні побиття; публічне приниження;

колективне цькування; політична смерть; самотність, туга, втома;

релігійні мотиви; наслідування кумиру й т.д. Поведінкові індикатори суїцидального ризику

•зловживання психоактивными речовинами, ал- коголем;

•ескейп-реакції (втеча з дому й т.п.);

•самоізоляція від інших людей і життя;

•різке зниження повсякденної активності;

•зміна звичок, наприклад, недотримання правил

особистої гігієни, догляду за зовнішністю;

•вибір тим розмови й читання, зв'язаних зі смер- тю й самогубствами;

•часте прослуховування жалобної або сумної му-

зики;

•«приведення справ у порядок» (оформлення за- повіту, урегулювання конфліктів, листа до родичів і друзів, раздаривание особистих речей);

•будь-які раптові зміни в поводженні й настрої,

особливо - отдаляющие від близьких;

•схильність до невиправдано ризикованих учин-

204 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

ків;

• відвідування лікаря без очевидної необхіднос-

ті;

•порушення дисципліни або зниження якості

роботи й пов'язані із цим неприємності в навчанні, на роботі або службі;

•розставання з дорогими речами або грошима;

•придбання засобів для здійснення суїциду.

Комунікативні індикатори

•пряміабонепряміповідомленняпросуїцидальных

наміри («Хочу вмерти» - пряме повідомлення, «Незабаром все це закінчиться» - непряме);

•жарти, іронічні висловлення про бажання вмер- ти, про безглуздість життя також ставляться до непрямих повідомлень;

•запевнення в безпорадності й залежності від

інших;

•прощання;

•повідомлення про конкретний план суїциду,

•самозвинувачення,

•двоїста оцінка значимих подій;

•повільна, маловиразна мова

Когнітивні індикатори

-розв'язні установки відносно суїцидального поводження;

-негативні оцінки своєї особистості, навколишнього світу й майбутнього;

-подання про власну особистість як про незначний, що не має права жити;

-подання про світ як місці втрат і розчарувань;

-подання про майбутнє як безперспективному, безнадійному;

6.2. Оцінка суїцидального ризику 205

-«тунельне бачення» - нездатність побачити інші

прийнятні шляхи рішення проблеми, крім суїциду;

-наявність суїцидальных думок, намірів, пла-

нів.

Ступінь суїцидального ризику прямо пов'язана з тим, чи є в людини тільки невизначені рідкі думки про самогубство («добре б заснути й не прокинутися») або вони постійні, і вже оформився намір зробити самогубство («я зроблю це, іншого виходу ні») і з'явився конкретний план, що містить у собі рішення про метод самогубства, засобах, часі й місці. Чим обстоятельнее розроблений суїцидальный план, тим вище ймовірність його реалізації.

Емоційні індикатори

• амбівалентність стосовно життя;

• байдужість до своєї долі, пригніченість, безна- дійність, безпорадність, розпач;

• переживання горя;

• ознаки депресії:

(а) напади паніки, (б) виражена тривога, (в) знижена здатність до концентрації уваги й волі, (г) безсоння,

(д)помірне вживання алкоголю й (е) втрата здатності зазнавати насолоди;

• невластива агресія або ненависть до себе: гнів,

ворожість;

• провина або відчуття невдачі, поразки;

• надмірні побоювання або страхи;

• почуття своєї малозначимості, нікчемності, не- потрібності;

• неуважність або розгубленість.

206Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

6.3.Консультування суїцидальних клієнтів.

Люди із суїцидальними намірами не уникають допомоги, а навпаки, часто прагнуть до неї. зокрема до консультування. З тих, хто робить суїциди, майже 70% консультуються лікарями загального профілю за місяць, а 40% - протягом останнього тижня до здійснення фатального вчинку; 30% так чи інакше виражають свої наміри, доводити до відома навколишніх.

Суїцидальна поведінка є динамічним процесом, що складається з наступних етапів (Моховиків, 2001а):

I.Етап суїцидальних тенденцій. Вони є прямими або непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, втраті її змісту або небажанні жити. Суїцидальные тенденції проявляються

вдумках, намірах, почуттях або погрозах. На цьому етапі здійснюється превенция суїциду, тобто його запобігання на підставі розпізнання психологічних або

соціальних провісників. Головний зміст превентивних мір полягає в тому, щоб переконати суспільство, що суїцидальные думки психологічно зрозумілі й самі по собі не є хворобою, тому що представляють природну частину людського існування; що суїцидальное поводження минуще й доступно дозволу, а тому предотвратимо, якщо в навколишніх буде бажання вислухати іншу людину й допомогти йому.

II.Етап суїцидальных дій. Він починається, коли тенденції переходять у конкретні вчинки. Під суїцидальною спробою розуміється свідоме прагнення позбавити себе життя, що по не залежним від людини обставинам (своєчасне надання допомоги, успішна реанімація й т.п.) не було доведено до кінця. Самоуш-

6.3. Консультування суїцид. клієнтів 207

кодження, впрямую не спрямовані на самознищення,

що мають характер демонстративних дій (шантаж, покалічення або самоушкодження, спрямовані на надання психологічного або морального тиску на оточення для одержання певних вигід), звуться парасуїцида. Парасуїциди звичайно не передбачають смертельного результату, але є випадки, коли людин гине, тому що «переграв». Суїцидальные тенденції можуть також привести до завершеного суїциду, результатом якого є смерть.

На цьому етапі здійснюється процедура інтервенції. Вона являє собою процес втручання в поточний суїцид для запобігання акту саморуйнування й полягає в контакті зі зневіреною людиною й наданні йому емоційної підтримки й співчуття в пережитій кризі. Головне завдання інтервенції полягає в тім, щоб удержати людину в живих, а не в тім, щоб переробити структуру особистості людини або вилікувати його нервово-психічні розлади. Це найважливіша умова, без якого інші зусилля психотерапії й методи надання допомоги виявляються недійовими.

III. Етап постсуїцидальної кризи. Він триває від моменту здійснення суїцидальной спроби до повного зникнення суїцидальных тенденцій, що іноді характеризуються циклічністю прояву. Цей етап охоплює стан психічної кризи суїцидента, ознаки якого (соматична, психічна або психопатологічні) і їхня виразність

можуть бути різними. На цьому етапі здійснюються

поственция й вторинна превенция суїцидального поводження.

Поственція - це зусилля по запобіганню повторен-

ня акту аутоагресії, а також попередження розвитку

208 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

посттравматических стресових розладів в уцілілого і

їхнього оточення. Завдання поственции складаються

вполегшенні процесу пристосування до реальності в труднощі, що переживає, зменшенні ступеня заразливості суїцидального поводження, а також в оцінці й ідентифікації факторів ризику повторного суїциду.

Вони вирішуються шляхом використання таких стратегій, як: (а) психологічне консультування; (б) кризова інтервенція; (в) пошук систем підтримки особистості в суспільстві; (г) освітня стратегія для підвищення усвідомлення ролі й значимості саморуйнуючого поводження; (д) підтримка контактів зі ЗМІ для дотримання етичних принципів при інформуванні про акти аутоагрессии в суспільстві. Вторинна превенция полягає

впопередженні повторних суїцидальных спроб.

Для здійснення превенции самогубств ВІЗ пропонує використовувати три концептуальні моделі):

Медична модель превенції розглядає спробу су-

їциду насамперед як лемент про допомогу, до якого приводять емоційні розлади й психологічна криза. Консультування, медикаментозне й психотерапевтичне лікування, що знижують рівень аутоагрессии, є основними завданнями цієї моделі.

Соціологічна модель орієнтована на ідентифікацію факторів і груп ризику з метою адекватного контролю за суїцидальными тенденціями.

Екологічна модель передбачає дослідження зв'язку суїциду з факторами зовнішнього оточення в конкретному соціокультурному контексті. Реалізація цієї моделі складається, насамперед, у контролі й обмеженні доступу до різних засобів і інструментів аутоагрессии.

6.3. Консультування суїцид. клієнтів 209

Міфи і факти про суїцид

1.Міф: говорячи про бажання покінчити з життям, людина просто намагається залучити до себе увага.

Люди, які говорять про самогубство або роблять суїцидальную спробу, випробовують сильний щиросердечний біль. Вони намагаються поставити інших людей у популярність про це. Ніколи не ігноруйте погрозу здійснення самогубства й не уникайте можливості обговорити виниклі труднощі.

2.Міф: людина робить самогубство без попередження.

Дослідження показали, що людина дає багато попереджуючих знаків і «ключів» до розгадки його плану. Приблизно 8 з 10 задумавших самогубство натякають навколишньої на це.

3.Міф. схильність до самогубства успадковується. Схильність до самогубства не передається генетично.

4.Міф: самогубства відбуваються тільки на верхніх рівнях суспільства - серед політиків, письменників, артистів і т.п.

Відомо, що суїцид роблять люди всіх соціальних груп. Кількість самогубств на всіх рівнях суспільства приблизно однаково.

5.Міф: всі суїцидальные особистості страждають психічними розладами.

Не всі люди, що роблять суїцид, психічно хворі Людина, що задумала самогубство, почуває безнадійність і безпорадність, не бачить виходу з виниклих труднощів, із хворобливого емоційного стану. Це зовсім не виходить, що він страждає якимось психічним

розладом.

210Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

6.Міф: розмова про самогубство може підсилити

бажання людини піти з життя.

Розмова про самогубство не може бути причиною його здійснення. Якщо не поговорити на цю тему, то неможливо буде визначити, чи є небезпека суїциду реальної.» Часто відверта, щиросердечна бесіда є першим кроком у попередженні самогубства.

7.Міф: якщо людина зробила суїцидальную спробу, значить він завжди буде суїцидальной особистістю,

інадалі це обов'язково повториться.

Суїцидальный криза звичайно носить тимчасовий характер, не триває все життя. Якщо людина одержує допомогу (психологічну й іншу), то він, найімовірніше, зможе вирішити виниклі проблеми й позбутися від думок про самогубство.

8.Міф: люди, що задумали самогубство, просто не хочуть жити.

Переважна більшість людей із суїцидальными на-

мірами коливаються у виборі між життям і смертю. Вони скоріше прагнуть позбутися від нестерпного щиросердечного болю, ніж дійсно хочуть умерти.

9.Міф: чоловіки намагаються покінчити життя самогубців ством частіше, ніж жінки.

Жінки роблять суїцидальные спроби приблизно в 3 рази частіше, ніж чоловіка. Однак чоловіка вбивають себе приблизно в 3 рази частіше, ніж жінки, оскільки вибирають більше діючі способи, що залишають мало можливостей для їхнього порятунку.

10.Міф: всі дії під час суїцидальной спроби є імпульсивними, непродуманими й свідчать про відсутність плану.

Не завжди так відбувається. Більшість що нама-