Kurs_lekcij_finish06

5.1. Синдром втрати. Стадії і завдання горя 171

емоцій клієнта, характеру симптому або проблеми.

3.Позитивістський підхід: нетеоретичне, нестандартизоване бачення проблеми, опора на суб'єктивну «концепцію здоров'я/хвороби» клієнта.

4.Економічність і короткостроковість («те, що можна зробити малими засобами, не робіть більшими»).

5.Переважна орієнтація на майбутнє клієнта («минуле вже не змінити, але воно несе в собі ресурси для подолання проблеми, сьогодення вже існує, можна змінити лише майбутнє»).

6.Співробітництво й відкритість, що має на увазі передачу відповідальності за прийняття рішень клієнтові.

7.Технічна пластичність і підстроювання до конкретного клієнта.

Ціль короткострокової психотерапії не в тім, щоб «проаналізувати» проблему, а в тім, щоб знайти продуктивні способи її осмислення й практичні підходи до неї. Традиційні психіатричні пояснення, що включають припущення про роль психологічних факторів, особистісних розладах, порушеннях або будь-яких формах патології в родині, не вітаються. Або вони заміняються більше прийнятними поясненнями, або питання про причину проблеми повністю ігнорується.

Варто підкреслити наступну річ: хоча несприятливі й навіть болісні життєві обставини можуть піз-

ніше, у ретроспективі, сприйматися як коштовний навчальний досвід, це ніяким образом не виправдує зроблене насильство, образу або зневагу. Варто робити все можливе, щоб захистити себе й інших від подібних

переживань.

172Тема 5. Технології психол. супроводу...

5.2.Фази дитячого горя

«Дитина може пройти через усі, якщо тільки йому говорять правду й дозволяють поділитися з люблячими його близькими природніми почуттями, які люди випробовують, страждаючи. «Ми часто лишаєм дітей шансу почати сутичку з їхньою втратою і їх виставами про смерть через наші власні внутрішні заборони. Оскільки нам важко розуміти й ухвалювати смерть, ми часто переконуємо себе в тому, що смерть недоступна дитячому розумінню. З одного боку, ми, очевидно, заперечуємо те, що діти -, що це почувають і потенційно страждаючі людські істоти, і ми замість цього уявляємо собі, що вони не досить розвинені, щоб переживати справжнє горе. З іншого боку, ми 6оимся тієї глибини, з якої діти можуть страждати від втрати, і ми прагнемо пощадити або захистити їх від страждань.

Краще почати готовити дитину до зустрічі зі смер-

тю задовго до того, як він реально з нею зустрінеться. Більшість дітей уже зустрічаються зі смертю, будь та мертва комаха, птах, білка або їх свійська тварина. Ці смерті, звичайно не настільки важкі для дітей дають можливість дітям і їх батькам разом обговорити питання, що стосуються смерті, які встають перед усіма дітьми, навіть якщо дитина й не говорить про них уголос. Питання дитини можуть бути такими: «Що таке

смерть? Чому ми вмираємо? чи Вмру я? чи Вмреш ти» Що трапляється після смерті?» Якщо не пояснювати дітям і не обговорювати, з ними ці питання відкрито, те вони починають лякати себе й уявляти гірше.

Діти не повинні бути закриті від процесу вмирання близької людину. Видалення дітей від умираючої

5.2. Фази дитячого горя 173

близької людини заперечує їхню можливість продо-

вжувати бути близьким до нього й збільшує шок, коли приходить смерть. Поділ процесу вмирання із близькою людиною може бути хвилюючим досвідом, що й винагороджує, для обох. Улюблена дитина може принести величезну підтримку вмираючій людині. Можливість розділити смерть із близьким також допомагає дітям довідатися смерть природно .

Коли приходить смерть, дітям потрібно сказати правду відразу ж у люблячій і природній манері, найкраще батьком, або кимсь близьким. Так, же точно «висилка» дітей з родини або із ситуації горя або ігнорування їх переживань показує неповага до їхніх почуттів і заперечує їхнє право на сум. Бути відісланим з родини для дитини виглядає жахливим покаранням, і це вже збільшує вже виниклий щиросердечний біль. Горі є складним для дітей у першу чергу, через страх відділення від батьків. Втрата може видатися дитині

погрозою виживання, Відсутність батька може провокувати сильну тривогу в маленьких дітей, оскільки без когось хто задовольняє їхні фізичні й емоційні потреби їх життя буде в небезпеці. Спеціально дітям необхідне переконання в тому, що вони не залишаться на самоті й що їх потреби будуть задоволені.

Звичайно, обмежений словниковий запас дітей, і, утруднений часом відповідь на почуття може перешкодити, відвертому обговоренню. Хоча діти часто випробовують ті ж почуття що й дорослі, їх зовнішнє вираження часте більш заплутано й сховане. Дитячі захисні реакції на втрату можуть дратувати й тривожити дорослих. Діти, наприклад, можуть сказати що-небудь начебто “Гав, гав, ти вмер» або «Я однаково

174 Тема 5. Технології психол. супроводу...

його не любив” або вибухнути моторошним сміхом.

Діти можуть не бути здатні поділитися своїми реакціями на смерть словами. Іноді вони легше виражають себе, розповідаючи історію або зображуючи свої переживання в малюнках. Здатність поділитися своїми почуттями за допомогою розповідей або малюнків може бути важливим способом для, що горює або перебуває в сумі дитини визволити свої емоції.

Дитячому горю легко перешкодити. Іноді дітям соромно плакати. Їм також заважає неправильне керівництво дорослих, які заохочують їх «Бути хоробрими», «Бути чоловіком», “Бути гарною спокійною дівчинкою” або “не бути плаксієм”. Діти часто слухняно відповідають на зги вказівки й пригнічують своє власне горе на шкоду собі. Горе - ця поведінка, якому навчаються. І слова й дії дорослих учать дитину, як ухвалювати горе, так само як і іншому життєвому досвіду.

Фази дитячого горя Джон Боулбі, відомий психіатр і фахівець із втра-

ти й відділенню в дітей, описує 3 фази дитячого горя, подібні з 3 фазами жалоби в дорослих. Він називає 1 фазу фазою протесту, коли дитина відкидає й пручається ідеї смерті й втрати. 2 фаза - фаза дезорганізації, протягом якої дитина поступово усвідомлює, що загублений близький ніколи не повернеться. 3 фаза для дітей, як і для дорослих - фаза реорганізації, коли відбувається процес прийняття втрати й остаточне прощання. У цей час діти знову вертаються до життя, хоча усе ще іноді розбудовують при зіткненні із чимсь, що їм нагадує про гору. Діти горюють більш короткий час, чому дорослі, якщо їх горю не заважають і не

5.2. Фази дитячого горя 175

перешкоджають.

Лікар Джродж Е. Вільямс виділяє 5 фаз дитячого горя, які відповідають 5 стадіям горя по Кюблер-Росс. Перша фаза горя - заперечення, іди ізоляція,2 фаза - гнів, причому на відміну від дорослих діти більш відкрито виражають гнів після втрати. Наприклад, діти можуть раптово н зненацька розгніватися на, що залишився в1 живих батька або брата, або вони можуть відкрито виразити ворожість померлому. 3 фаза - фаза угоди, коли діти намагаються змінити реальність, наприклад, обіцяючи «Я буду гарним». 4 фаза - депресія, коли гнів дітей звертається на самі себе. Під час жалоби діти, як і дорослі можуть переживати такі симптоми як нічні кошмари або інші порушення сну, втрата ваги, або апетиту, фізичні болі або нездужання. 5 фаза - ВИРІШЕННЯ, кінцева фаза жалоби, наступає, коли дитина остаточна ухвалює смерть.

Ознаки регресу можуть з’явитися в поведінці дити-

ни, що горює. Після втрати в дітей можуть з’являтися поведінкові реакції, властиві більш ранньому віку - энурез, ссання пальця, капризи, чіпляння за дорослих. Такий регрес звичайне явище тимчасове. Знову ж дозвіл вираження запобіжить закріпленню цих симптомів на тривалий час.

Неуспішне горе в дітей характеризується явним запереченням, хворобливими міркуваннями про втрату через місяці після того, що трапилося події, особистісними змінами. Дитина, яка нав’язливо зайнятий фантазіями про возз’єднання, або дитина, яка через місяці відмовляється прийняти, що кохана людина дійсно вмерла, не зміг успішно впоратися з горем. Депресію потрібно сприймати дуже серйозно, коли

176 Тема 5. Технології психол. супроводу...

справа стосується дітей. Симптоми депресії в дітей

можуть виражатися у відгородженості, апатії, епізодичних психосоматичного характеру шлункових або головних болях, нічних кошмарах, або відмові від друзів у результаті агресивності або відходу в себе.

Діти зціляються набагато швидше, чим дорослі. Одна відкрита чесна розмова з дитиною про смерть може часто допомогти йому впоратися зі своїм горем.

Вираження “Діти швидко забувають” можна часто почути в сімейних бесідах. Фактично до цього висловлення дорослі схильні прибігати, коли бояться зустрітися з дітьми, що втратили близьких, і підтримати їх. Але в реальності дитячий досвід переживання горя практично, у точності повторює переживання горя дорослими. Однак, реакції дітей проявляються інакше й часто відрізняються від тих, які очікують від них дорослі. Тому, уважаючи, що діти не переживають так сильно, як дорослі, ми часто виходимо з нашого, дорослого, досвіду. Думка про те, що діти, що втратили близьких, випробовують точно такі ж емоційні потрясіння, як і ми, дорослі, приводить нас до безпорадності й неадекватності у відносинах з дітьми й стає для нас важкою ношею.

Інший важливий фактор, який, можливо, сприяє неправильній виставі про дітей, що нібито не володіють досвідом горя й емоційним болем, - це змішання, з

одного боку, переживання почуттів і думок, і, з іншого боку, уміння виразити їх. Тому що маленькі діти не в змозі виразити свої почуття так, як це можуть дорослі, ми думаємо, що дітям не властиві такі ж сильні

почуття й думки, які характерні й для дорослих.

5.2. Фази дитячого горя 177

Діти, що втратили кого-небудь із рідних, випро-

бовують сильні й найчастіше нові для себе почуття; дітей лякає те, що вони не можуть пояснити своїх реакцій на переживання горя, тому вони потребують дорослих, щоб останні допомогли їм розібратися в, що відбувається.

Увесь світ стає дитині чужим, коли він переживає сильне горе через втрату значимого для себе людину. Я-Концепція валиться, і іноді це приводить до занепаду сил. Необхідна допомога дорослого, щоб маленька людина знову знайшла ґрунт під ногами, щоб до нього повернулася віра в життя. Зруйнована Я-Концепція потребує відновлення. Дитині слід допомогти, щоб він чітко усвідомив значення того, що трапилося до й послу перенесеної їм травми, а що є новим, відмінним від його колишнього життя. Образи минулого й сьогодення - це дві частини Я, і їх необхідно об’єднати, відновити цілісність Я концепції.

Як для дорослих, так і для дітей, горі є індивідуальним досвідом, але існує трохи загальних для всіх вікових категорій виражень горя. Те, як дитина реагує на случившуюся лихо, пояснюється не тільки його особистісними особливостями, але і його віком. Саме горе - тривалий процес, дитина поступово долає його, розвиваючись у психологічному й пізнавальному планах.

Дівчинка, що втратила свою матір у чотириріч-

ному віці, буде приховувати свої найрізноманітніші думки до того часу, поки їй не здійсниться років 9; шок від втрати буде поступово проходити, тому що дитина стає старше. Фактор швидкого інтелектуаль-

ного (пізнавального) і психологічного становлення, що

178 Тема 5. Технології психол. супроводу...

відрізняє дітей від дорослих, часто недооцінюється.

Так, 12-літня дівчинка, яка втратила батька кілька років назад, сказала, що коли вона була маленької, те часто мріяла про те, щоб батько повернувся до неї, але зараз, коли вона стала старше, те вже знає, що батько вмер і ніколи не прийде. Так, вона дотепер нудьгує, тужить без батька, але їй також смутно без тих приємних фантазій, які не відбулися. Ці мрії не можуть довго захищати від важких думок, і дівчинка повинна знайти нові шляхи боротьби з ними.

Те, як діти переживають нещастя, залежить від їхньої особистості й віку. Всупереч виставам деяких людей, не існує ніякої нижньої вікової межі дитячому переживанню горя. Для дитини, яка ще недостатньо володіє мовою, але вже втратив когось із близьких йому людей, горі здобуває винятково фізичний і емоційний характер, стає досвідом довербальним. Дитина не може подолати своє лихо, вимовляючись: у

нього немає ні своїх, ні “чужих” слів. Втрата й горі в ранньому віці руйнують душу зсередини, наприклад, фізичним переживанням, не зачіпаючи інтелект, - навіть коли дитина пізніше, ставши старше, і навчиться заради подолання своїх проблем користуватися логікою й мовою. Зовсім маленька дитина, переживаючи горі, як би відділяється від зовнішнього миру. Фізична відсутність значимої для дитини особистості залишає в ньому психологічну порожнечу. Якщо дитина переносить втрату близької людини в старшому віці, у нього виникають відповідні до цього етапу розвитку думки й почуття, однак прагнення ізолюватися від миру стає через деякий час характерною рисою для всіх людей з подібним досвідом. Психологічно трав-

5.2. Фази дитячого горя 179

мовані діти надалі завжди будуть більш чутливі до

розлуки, ніж інші.

Контрольні питання:

1.Назвіть фази переживання горя.

2.Як переживають горе діти і які фази можете назвати?

3.У чому полягає робота психолога із клієнтом, який у стані гострого горя.

4.У чому полягає суть стратегічного (превентивного) підходу?

Тема 6:

Психологічний супровід особистості у ситуації суїциду

6.1. Чинники суїцидальної небезпеки.

Самогубство (суїцид) – це усвідомлене позбавлення себе життя. Психологічний зміст полягає у від реагуванні афекту, знятті емоційного напруження, відхід від тієї ситуації в якій людина перебуває. Цей стан добре відображений у вислові Станісла Лєца: «Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що

хочеться не жити».

Суїцидальна активність – будь-яка зовнішня або внутрішня активність, спрямована на позбавлення себе життя.

Суїцидальна поведінка – це прояви суїцидальної активності. Суїцидальна поведінка – поняття більше широке, котре, крім суїциду, містить у собі суїцидальні замахи, спроби й прояви.

До суїцидальних замахів відносять всі суїцидальні

акти, що не завершилися смертю через причини, що не залежали від суїцидента (обрив мотузки, вчасно проведені реанімаційні заходи й т.д.).

До суїцидальних проявів відносять відповідні думки, висловлення, натяки, що не супроводжуються,