Kurs_lekcij_finish06

7.1. Види насильства 231

•ухвалюють розв’язки щодо своїх дій або вчинків

друзів залежно від бажання або реакції партнера;

•виправдовують партнера тим, що він поводиться

точно так само, як колись його рідний батько надходив з матір’ю.

Риси чоловіків, які вказують на схильність до насильства.

Ревнощі. На самому початку взаємин чоловік завжди говорить, що його ревнощі – це знак любові. Ревнощі, однак, не має нічого загального з любов’ю, це – ознака незахищеності й власництва.

Контроль. Спочатку чоловік буде говорити, що така поведінка пояснюється його турботою про її безпеку.

Швидкий зв’язок. Багато жінок були знайомі зі своїми майбутніми чоловіками або коханцями менш шести місяців.

Нереальні очікування. У цьому випадку чоловік

дуже залежний від жінки з погляду задоволення своїх потреб; він сподівається, що вона буде чудовою дружиною, матір’ю, коханкою.

Обвинувачення у своїх проблемах інших. При виникненні тієї або іншої проблеми завжди найдеться винуватець, що змусив його надходити неправильно.

Обвинувачення інших за свої почуття. Гіперчутливість. Легко ранимий, такий чоловік

буде говорити про свої «ображені» почуття, коли в дійсності він поводиться безвідповідально.

Брутальність стосовно тварин або дітей..

Образа словом. Крім того, що самі по собі слова можуть мати грубий і образливий зміст, вимовлені на адресу жінки, вони принижують її.

232 Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

Застосування сили як аргументу.

Сексуальні напади – кримінальна проблема, яка стала зустрічатися частіше в наш час. У результаті насильства в жінок проявляється цілий набір травматичних симптомів. Нерідко жертви насильства надалі переслідуються системою правосуддя й суспільством. І якщо цією проблемою не займатися, то згодом ця гостра травма може розвитися в травматичний синдром зґвалтування, по своєму стану близький до такого розладу, як посттравматичний стрес.

Травматичний синдром зґвалтування (ТСЗ) за симптоматикою досить близький до ПТСР. У реакції на зґвалтування можна виявити 3 фази: короткострокову, проміжну й довгочасну. Короткострокова реакція характеризується набором травматичних симптомів, таких як соматичні скарги, розлад сну, нічні кошмари, страх, підозрілість, тривожність, загальна депресія й соціальна дезадаптация.

Дж. Хіндман описала вісім факторів психічної травми, пов’язаних із сексуальним насильством:

1.Сексуальна реакція жертви (тобто, одержання в тому числі й задоволення). Це стає жахливим джерелом самозвинувачення, почуття провини, осуду, відкидання суспільством.

2.Жах. Будь-які пережиті форми активності, які викликали жах, не забуваються, вони вертаються й

можуть раптово спливти через багато років.

3.Перекручена ідентифікація злочинця. Сприйняття ідентичності злочинця перекручене, жертва не може сприймати його як злочинця, якщо невинний у насильстві значима людина або суспільство розгляда-

ють ґвалтівника в позитивнім світлі.

7.2. Ознаки насильства у дітей 233

4.Перекручена ідентифікація жертви. Вона не

може сприймати себе безневинною, у таких людей часто низька самооцінка, вони самотні, замкнені.

5.Фобії або когнітивні порушення й відсутність навичок совладающего поведінки. Починають діяти такі механізми психологічного захисту, як витиснення, заперечення; часто виникає дисоціація й амнезія; з’являється саморуйнівна поведінка, потреба в покаранні, використання алкоголю й наркотиків.

6.Катастрофа розкриття. Ситуація розкриття ставить під сумнів колишні уявлення про себе, підкріплює почуття сорому. Виникає страх, що сексуальне зловживання, якщо воно стане явним, може одержати продовження.

7.Травматичний зв’язок. Потреба жертви вступити у зв’язок із ґвалтівником з метою одержання любові, уваги, поваги. Жертва нездатна відстоювати свої власні потреби.

7.2. Ознаки насильства у дітей і підлітків. Наслідки насильства.

Діти, будучи незахищеною, уразливою соціальною групою, часто виявляються в зонах стихійних і природних катастроф, воєнних дій, стають жертвами фізичного, сексуального, емоційного насильства. Проблема психотравмуючого впливу насильства на

дитину має не тільки психологічний, але також соціальний і юридичний аспекти, однак у Росії її вивченню поки не приділяється достатньої уваги.

Насильство класифікується по декільком параметрам:

234Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

•явне або сховане (непряме) – залежно від стра-

тегії поведінки кривдника;

•, що відбувається в сьогоденні або те, що трапи- лося в минулому;

•одиничне або множинне, що триває довгі

роки;

•по місці події й оточення насильство буває: бу- динку – з боку родички, у школі – з боку педагогів або дітей, на вулиці – з боку дітей або незнайомих дорослих.

Як правило, дитина-жертва страждає одночасно від декількох форм насильства, тобто переживає «багато форм насильства відразу». Так, для дітей, що страждають від інцесту, неминучими є супутні руйнування сімейних відносин і довіри до родини, маніпуляції, а найчастіше й залякування з боку батька-ґвалтівника, квалифицируемые як психологічне насильство. Діти й дорослі – жертви зґвалтування, наприклад, часто переживають і фізичне насильство (побиття), і емоційне (погрози вбити або покалічити).

Зневазі й насильству над дітьми сприяють певні соціальні й культурні умови:

1. Відсутність у суспільній свідомості чіткої оцінки фізичних покарань.

2. Демонстрація насильства в засобах масової інформації.

3. Права громадян на недоторканність приватного

життя, особисту й сімейну таємницю, закріплені в Конституції, не дозволяють вчасно встановити факт насильства й здійснити втручання.

4. Відсутність ефективної превентивної політики

держави.

7.2. Ознаки насильства у дітей 235

5.Недостатнє розуміння суспільством насильства

як соціальної проблеми.

6.Низька правова грамотність населення.

7.Погана поінформованість дітей про свої права.

8.Недосконалість законодавчої бази.

Соціально-економічні фактори ризику насильства

вродині:

•Низький дохід.

•Безробіття або тимчасова робота, низький тру- довий статус (особливо в батьків).

•Багатодітна родина.

•Молоді батьки.

•Неповна родина.

•Приналежність до меншостей. © Погані квар- тирні умови.

•Відсутність соціальної допомоги від держави й

від громадських організацій.

Фактори ризику, обумовлені структурою родини й моделлю спілкування (Browne, Finkelhor, 1986):

•Родина батька-одинака, а також багатодітні ро-

дини.

•Вітчим у родині або приймальні батьки.

•Конфліктні або насильницькі відносини між

членами родини

•Емоційна й фізична ізоляція родини.

Психологічне насильство, незважаючи на схожість

із емоційним, виділяється в окрему категорію. Психо-

логічне насильство – скоєне стосовно дитини діяння, яке гальмує розвиток її потенційних здібностей.

Сексуальне насильство, чинене стосовно дитини, по своїх наслідках ставиться до найважчих психоло-

гічних травм.

236 Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

Актами сексуального використання дитину й на-

сильства над ним є наступні дії, які нерідко описуються жертвами як початок сексуального:

•пещення, обмацування, цілування, і в тому чис- лі – таємний дотик до інтимних частин тіла дитину (наприклад, під час купання);

•розглядання полових органів дитину;

•демонстрація свого голого тіла або своїх полових

органів дитині;

•підглядання за дитиною під час роздягання,

купання, у туалеті;

•утиск дитини поглядами, що бентежать, сексу- альними висловленнями;

•мастурбація в присутності дитини.

Ознаками перенесеного сексуального насильства є різні зміни в поведінці, деякі з них можна розглядати

іяк перші прояви посттравматичного синдрому.

A)Зміни в проявах сексуальності:

•надзвичайний інтерес до ігор сексуального змісту;

•разючі для цього віку знання про сексуальне життя; •, що спокушає поведінка стосовно протилежної

підлоги й дорослим;

•сексуальні дії з іншими дітьми (починаючи з

молодшого шкільного віку);

•незвичайна сексуальна активність.

Б) Зміни в емоційному стані й спілкуванні:

•замкнутість, ізоляція, відхід у себе;

•депрессивность, смутний настрій;

•відраза, сором, провина, недовіра, почуття влас- ної зіпсованості;

•часта замисленість, відстороненість (з дошкіль- ного віку);

7.2. Ознаки насильства у дітей 237

•істерична поведінка, швидка втрата самокон-

тролю;

•труднощі в спілкуванні з ровесниками, избега- ние спілкування з ними, відсутність друзів свого віку або відмова від спілкування з колишніми друзями;

•відчуження від братів і сестер;

•тероризування молодших дітей і однолітків;

•жорстокість стосовно іграшок (у молодших ді-

тей);

•амбівалентні почуття до дорослих (починаючи

змолодшого шкільного віку).

B) Зміни мотивації дитину, соціальні ознаки:

•нездатність захистити себе, непротивлення на- сильству й знущанню над собою, смиренність;

•різка зміна успішності (гірше або набагато краще);

•прогули в школі, відмова й відхилення від на- вчання;

•прийняття на себе батьківської ролі в родині,

•заперечення традицій своєї родини внаслідок

несформи-рованности соціальних ролей, аж до відходу

збудинку (характерно для підлітків).

Г) Зміни самосвідомості дитину:

•зниження самооцінки;

•думки про самогубство, спроби самогубства.

Д) Поява невротичних і психосоматичних симп-

томів:

•острах залишатися в приміщенні наодинці з

певною людиною;

•острах роздягатися (наприклад, може катего- рично відмовитися від участі в заняттях фізкультурою або плаванням або знімати нижня білизна під час медичного огляду);

238Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

•головний біль, болі в області шлунка й серця.

Процес насильства має свій розвиток, можна ви-

ділити отут кілька фаз.

1.Перша фаза – вступна. На цьому етапі дорослий повинен створити умови, щоб залишитися наодинці

здитиною в затишнім місці. Спочатку це може бути випадковістю, потім ґвалтівник прагне повторити ситуацію. Таким чином, дитина виявляється в небезпечному контакті з людиною, якій довіряють його близькі або він сам.

2.Друга фаза – безпосередньо сексуальний акт. На цьому етапі дорослий починає розгальмовувати, розслаблювати дитину. Наприклад, ґвалтівник може роздягатися, залишаючись наодинці з дитиною, але не повністю.

3.Третя фаза – контроль над збереженням секрету. Ґвалтівник повинен виявити на дитину такий тиск, щоб вона не розкривала таємниці, що відбувається. У

переважній більшості випадків це вдається. Діти можуть бути залякані як погрозами фізичної розправи, гак і моральною погрозою стати причиною лих і нещасть, впритул “ до руйнування родини. При інцесті ситуація розвертається особливо трагічно, тому що весь жах у тому, що жертва боїться втратити любов людини, яка її насилує.

4.Четверта фаза – розкриття. На цьому етапі стає відомо про, що відбувається насильство. Розрізняють випадкові й навмисні розкриття.

5.П’ята фаза – придушення.

Шкільне насильство – це вид насильства, при якім має місце застосування сили між дітьми або вчителями стосовно учнів або – що в нашій культурі зустрічається

7.2. Ознаки насильства у дітей 239

вкрай рідко – учнями стосовно вчителя. Шкільне на-

сильство підрозділяється на емоційне й фізичне. Емоційне насильство викликає в жертви емоційна

напруга, принижує його й знижує його самооцінку. Види емоційного насильства:

•глузування, присвоєння кличок, нескінченні

зауваження, необ’єктивні оцінки, висміювання, приниження в присутності інших дітей та ін.;

•відторгнення, ізоляція, відмова від спілкування

зжертзой (з дитиною відмовляються відіграти, займатися, не прагнуть із ним сидіти за однією партою, не запрошують на дні народження і т.д.).

Під фізичним насильством мають на увазі застосування фізичної сили стосовно учня, однокласника, у результаті чого можливе нанесення фізичної травми.

Розрізняють найближчі й віддалені наслідки жорстокого й неуважного ставлення до дітей.

До найближчих наслідків відносяться: фізичні

травми, ушкодження, а також блювота, головні болі, втрата свідомості, характерні для синдрому струсу, що розвивається в маленьких дітей, яких беруть за плечі й сильно трясуть. Крім зазначених ознак, у дітей при цьому синдромі з’являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків ставляться також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді порушення, прагнення кудись бігти, сховатися, або у вигляді глибокої загальмованості, зовнішньої байдужності. Однак в обох випадках дитина охоплена найгострішим переживанням страху, тривоги й гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної неповно-

240 Тема 7. Технології психол. допомоги в ситуації насильства

цінності.

Серед віддалених наслідків жорстокого обігу з дітьми вьщеляются порушення фізичного й психічного розвитку дитину, різні соматичні захворювання, особистісні й емоційні порушення, соціальні наслідки.

Порушення фізичного й психічного розвитку У більшості дітей, що живуть у родинах, у яких

важке фізичне покарання,'лайка на адресу дитини є «методами виховання», або в родинах, де вони позбавлені тепла, уваги, наприклад у родинах батьківалкоголіків, є ознаки затримки фізичного й нервовопсихічного розвитку. Закордонні фахівці назвали цей стан дітей «нездатністю до процвітання».

Захворювання як наслідок насильства

Захворювання можуть носити специфічний для конкретного виду насильства характер. Наприклад, при фізичнім насильстві це ушкодження частин тіла й внутрішніх органів різному ступеня важкості, пере-

ломи костей. При сексуальнім насильстві – захворювання, що передаються статевим шляхом.

Практично всі діти, що постраждали від жорстокого обігу й зневажливого відношення, пережили психічну травму, що залишає відбиток у вигляді особистісних, емоційних і поведінкових особливостей, що негативно впливають на їхнє подальше життя.

Вага наслідків фізичного й сексуального насильства залежить: від обставин, пов’язаних з особливостями дитини (вік, рівень розвитку й властивості особистості) і ґвалтівника; від тривалості, частоти й ваги насильницьких дій; від реакції навколишніх.

Емоційні реакції дітей на насильство й жорстокість можуть бути наступними: