4.5 Процеси мовленнєвого спілкування

Для того щоб діяти як мовець, автор письмового тексту, слухач, читач або учень повинен бути здатним виконувати певну послідовність дій (на рівні умінь).

Щоб розмовляти, учень повинен уміти:

• планувати й організовувати висловлювання (когнітивні вміння);

• формулювати висловлювання мовними засобами (лінгвістичні вміння);

• оформляти висловлювання артикуляційне (фонетичні вміння).

Щоб писати, учень повинен уміти:

• організовувати і формулювати висловлювання (когнітивні та лінгвістичні вміння);

• писати (рукою) або друкувати текст (мануальні вміння) чи якось інакше перетворювати текст на письмовий (переводити текст у письмову форму).

Щоб слухати, учень повинен уміти:

• сприймати висловлювання (слухові фонетичні вміння);

• ідентифікувати лінгвістичну форму висловлювання (лінгвістичні вміння);

• розуміти висловлювання (семантичні вміння);

• інтерпретувати висловлювання (когнітивні вміння).

Щоб читати, учень повинен уміти:

• сприймати письмовий текст (візуальні вміння);

• розпізнавати написане (орфографічні вміння);

• ідентифікувати висловлювання (лінгвістичні вміння);

• розуміти висловлювання (семантичні вміння);

• інтерпретувати висловлювання (когнітивні вміння).

Видимі стадії цих процесів добре зрозумілі. Інші - це те, що відбувається у центральній нервовій системі. Аналіз у наступних розділах є спробою лише ідентифікувати деякі відрізки цих процесів, що відповідають за розвиток рівнів володіння мовою.

4.5.1 Планування

Відбір, зіставлення та координація компонентів загальних і комунікативних мовленнєвих компетенцій (див. розділ 5), що застосовуються як опора для акту комунікації з метою виконання комунікативних намірів користувача/того, хто навчається.

4.5.2 Виконання

4.5.2.1 Продукція

Продуктивні процеси включають два компоненти:

Компонент формулювання є результатом планування і реалізує його у мовній формі. Він включає лексичні, граматичні, фонетичні (та, для письма, орфографічні) процеси, які можна розрізнити і які проявляються (напр. у випадку дисфазії ) з певним ступенем незалежності. Проте їх точні внутрішні Зв'язки не зовсім зрозумілі.

Компонент артикуляції організує моторне збудження голосового апарату для переведення результату фонетичних процесів у скоординовані рухи органів мовлення, щоб продукувати ряд мовленнєвих хвиль, з яких складається усне висловлювання, або, в іншому випадку, моторне збудження мускулатури Кисті руки, щоб продукувати письмовний або друкований текст.

4.5.2.2 Рецепція

Рецептивні процеси охоплюють чотири стадії, які, займаючи місце у лінійній послідовності (знизу вгору/bottom-up), постійно вдосконалюються та реінтерпретуються (згори донизу/top-down) у світлі дійсних знань про світ, схематичних очікувань та нового текстуального розуміння у підсвідомому інтерактивному процесі.

• сприйняття усного та писемного мовлення: впізнавання звука/почерку та слів (рукописного і друкованого);

• ідентифікація тексту, повна або часткова, відповідно до ситуації;

• семантичне й когнітивне розуміння тексту як лінгвістичного цілого;

• інтерпретація висловлювання у певному контексті.

Вміння, необхідні для цього, включають:

• перцептивні вміння;

• пам'ять;

• вміння декодування;

• узагальнення;

• прогнозування;

• уявлення;

• швидкий контроль;

• повернення назад та забігання наперед.

Розуміння, особливо письмових текстів, може супроводжуватись використанням відповідних допоміжних засобів, включаючи довідкові матеріали, такі як:

• словники (одно-та двомовні);

• тезауруси;

• фонетичні словники;

• електронні словники, граматики, контролери вимови та інші допоміжні засоби;

• граматичні довідники.

4.5.2.3 Інтеракція

Процеси, що входять до усного діалогічного мовлення, певним чином відрізняються від простої

послідовності дій говоріння та слухання:

• співпадання продуктивних і рецептивних процесів. Під час висловлювання одного із співрозмовників, навіть неповного/незавершеного, починається планування відповіді іншого, значень та інтерпретацій на основі гіпотез.

• мовлення є сукупним продуктом. Упродовж бесіди її учасники зближуються в розумінні ситуації, розвивають очікування і зосереджуються на відповідному результаті. Ці процеси відображаються у формі породжуваних висловлювань.

У писемному інтерактивному спілку ванні (напр., листування, в т.ч. по факсу, e-mail тощо) процеси рецепції та продукції залишаються відокремленими (хоча електронне спілкування, напр., за допомогою Інтернету, все більше наближається до інтеракції "в реальному часі"). Результати сукупного мовлення подібні до результатів усного спілкування.

4.5.3 Контроль

Стратегічний компонент взаємодіє з розгортанням розумових операцій та компетенцій у процесі комунікації. Він передбачає реалізацію як продуктивних, так і рецептивних процесів. Слід зазначити, що важливим чинником у контролі продуктивних процесів є зворотний зв'язок, що його мовець/той, хто пише, отримує на кожній стадії: формулювання, артикуляції та озвучення.

У широкому розумінні стратегічний компонент також пов'язаний з контролем комунікативного процесу в цілому, а також з відповідними способами його організації, наприклад, у випадках:

• зіткнення з несподіваним, напр. зміною теми, предметної схеми і т.д.;

• зіткнення з розладом спілкування у діалогічній або монологічній формі в результаті таких чинників як провал у пам'яті;

• неадекватної комунікативної компетенції для виконання отриманого завдання за допомогою таких компенсаторних стратегій як перебудова, інакомовлення, заміна, запит про допомогу;

• нерозуміння та неправильної інтерпретації (на прохання про роз'яснення);

• помилок у вимові та через недочуте (із застосуванням стратегій виправлення).

Користувачі Рекомендацій можуть, за бажанням, розглянути і, відповідно, встановити:

• до якого ступеня та які вміння потрібно розвинути для задовільної реалізації комунікативних завдань, які, можливо, учень буде виконувати;

• які вміння можуть передбачатись та які потрібно буде розвинути;

• які допоміжні засоби знадобляться учневі/до застосування яких він має бути готовий/які він повинен буде ефективно застосовувати.