- •З м і с т
- •Передмова
- •Звернення до Користувача
- •Синопсис
- •1 Рекомендації Ради Європи в їх політичному та освітньому контекстах
- •1.1 Що таке Рекомендації Ради Європи?
- •1.2 Цілі та завдання мовної політики Ради Європи
- •1.3 Що таке "плюрилінгвізм"?
- •1.4 Для чого потрібні ррє?
- •1.5 Для чого можуть бути використані ррє?
- •1.6 Яким критеріям відповідають ррє?
- •2 Підхід, прийнятий у ррє
- •2.1 Діяльнісно-орієнтований підхід
- •2.2 Рекомендовані рівні володіння мовою
- •2.3 Вивчення та викладання мови
- •2.4 Оцінювання мовних досягнень
- •З Рекомендовані рівні володіння мовою
- •3.1 Дескриптивні критерії рівнів володіння
- •3.2 Рекомендовані рівні володіння мовою ррє
- •3.3 Презентація загальнорекомендованих рвм
- •3.4 Ілюстративні дескриптори
- •3.5 Гнучкість у розгалуженому підході
- •3.6 Узгодженість компонентів змісту в загальнорекомендованих рвм
- •3.7 Як читати шкали ілюстративних дескрипторів
- •3.8 Як користуватись шкалами дескрипторів рвм
- •3.9 Рвм і ступені досягнень
- •4 Користування мовою та користувач / той, хто вивчає мову
- •4.1 Контекст користування мовою
- •4.2 Теми спілкування
- •4.3 Комунікативні завдання і цілі
- •4.4 Комунікативні мовленнєві види діяльності і стратегії
- •4.5 Процеси мовленнєвого спілкування
- •4.6 Тексти
- •5 Компетенції користувача/того, хто вивчає мову
- •5.1 Загальні компетенції
- •5.2 Комунікативні мовленнєві компетенції
- •6 Процеси вивчення і викладання мови
- •6.1 Чого саме учні повинні вчитись або чим володіти?
- •6.2 Процеси вивчення мови
- •6.3 Що може зробити кожен користувач Рекомендацій для полегшення вивчення мови?
- •6.4 Деякі методологічні напрями вивчення та викладання сучасних мов
- •6.5 Типові і випадкові помилки
- •7 Завдання та їх роль у навчанні мови
- •7.1 Характеристика завдань
- •7.2 Виконання завдання
- •7.3 Складність завдання
- •8 Лінгвістична диверсифікація і програма
- •8.1 Дефініція та основний підхід
- •8.2 Напрями у складанні програм
- •8.3 До процедури складання програм
- •8.4 Оцінювання і шкільне, позашкільне та післяшкільне навчання
- •9 Контроль
- •9.1 Вступ
- •9.2 Рекомендації як довідник для реалізації контролю
- •9.3 Типи контролю
- •9.3.11 Глобальний/аналітичний контроль
- •9.4 Прийнятний контроль і метасистема
- •Загальна бібліографія
- •Додаток а: Розробка дескрипторів рівнів володіння мовою
- •Додаток б: Ілюстративні шкали дескрипторів
- •Додаток в: шкали dialang
- •Iнші шкали dialang, основані на Загальноєвропейських Рекомендаціях
- •Додаток г: Твердження "Може робити" за alte
6.5 Типові і випадкові помилки
Типові помилки (хибні у явлення) виникають в результаті "нітермовлення", спрощеного або викривленого уявлення про компетенцію на мові, що вивчається. Коли учень припускається хибних уявлень, рівень володіння ним мовою дійсно узгоджується з його компетенцією, в якій розвинулись вміння, що відрізняться від норм мови L2. Випадкові помилки (далі помилки), з іншого боку, трапляються у володінні мовою, коли користувач/учень (як це може бути у випадку з носієм мови) не застосовує свою компетенцію належним чином.
6.5.1 До хибних уявлень учнів можна ставитись по-різному:
а) хибні уявлення та помилки свідчать про невдачу у навчанні;
б) хибні уявлення та помилки свідчать про неефективне викладання;
в) хибні уявлення та помилки свідчать про готовність учня до спілкування, незважаючи на ризик помилитись;
г) хибні уявлення є неминучим, тимчасовим продуктом розвитку учнівського іншомовлення.
д) помилки неминучі при будь-якому використанні мови, включаючи мовлення носіїв.
6.5.2 Дії, що можуть виконуватись по відношенню до учнівських помилок та хибних уявлень:
а) всі хибні уявлення та помилки негайно виправляються вчителем;
б) негайна взаємокорекція повинна систематично заохочуватись для уникнення хибних уявлень;
в) усі хибні уявлення мають бути виявлені та виправлені тоді, коли це не перешкоджає спілкуванню (напр., методом розмежування правильності та швидкості мовлення);
г) хибні уявлення мають бути не просто виправлені, але також проаналізовані і пояснені у відповідний для цього час;
д) помилки випадкового характеру можуть пропускатись, проте систематичні хибні уявлення мають викорінюватись;
е) хибні уявлення слід виправляти тільки тоді, коли вони негативно впливають на спілкування;
є) хибні уявлення можуть трактуватись як "перехідна інтермова" та ігноруватись.
6.5.3 Як використовуються результати спостереження за хибними уявленнями учнів та їх аналіз:
а) при плануванні майбутнього вивчення та викладання, індивідуального чи групового?
б) при плануванні курсів та розробці засобів навчання?
г) при оцінюванні та перевірці результатів вивчення і викладання, напр.:
чи оцінюються учні/студенти насамперед з точки зору їх хибних уявлень та помилок при виконанні поставленого завдання?
якщо ні, які інші критерії визначення лінгвістичних досягнень застосовуються? чи оцінюються хибні уявлення та помилки, і якщо так, то згідно яких критеріїв? яке відповідне значення надається хибним уявленням та помилкам у:
вимові
орфографії
лексиці
морфології
синтаксисі
вживанні
соціокультурному змісті?
Користувачі Рекомендацій можуть, за бажанням, розглянути і, відповідно, визначити своє ставлення та дії у відповідь на учнівські хибні уявлення та помилки і вирішити, чи слід застосовувати однакові або різні критерії щодо: • фонетичних типових і випадкових помилок; • орфографічних типових і випадкових помилок; • лексичних типових і випадкових помилок; • морфологічних типових і випадкових помилок; • синтаксичних типових і випадкових помилок; • соціолінгвістичних типових і випадкових помилок; • прагматичних типових і випадкових помилок. |
. З м і с т .