9 Контроль

9.1 Вступ

Контроль розглядається у цьому розділі у значенні оцінювання рівня володіння мовою користувачем. Усі мовні тести є формою контролю, проте існує також багато інших форм контролю (напр., контрольні листи, що застосовуються при безперервному контролі, неформальне вчительське спостереження), які не можуть визначатись, як тести. Оцінювання (evaluation) - це термін, який є ширшим від поняття контролю (assessment). Будь-який контроль є формою оцінювання, але у мовній програмі певна кількість речей оцінюється інакше, ніж рівень володіння учнем мовою. До них відносяться ефективність окремих методів або засобів, вид та якість висловлювання, що продукується згідно з програмою, задоволення учня/вчитеяя, ефективність роботи вчителя і т.д. Цей розділ стосується лише контрольних зрізів, а не більш широких об'єктів оцінювання програми.

Існують три чинники, які традиційно вважаються фундаментальними у будь-якій дискусії щодо контролю: валідність, надійність і достовірність. У зв'язку з темою обговорення у цьому розділі корисно зробити огляд того, що означають ці терміни, як вони пов'язані один з одним і наскільки вони є релевантними для Рекомендацій.

Валідність -це концепція, прийнята у Рекомендаціях. Тест або процедура контролю можуть вважатись валідними настільки, наскільки можлива демонстрація того, що власне контролюється і що, у певному контексті, має бути встановлено, і наскільки отримана інформація є точною в аспекті визначення рівня володіння мовою певним кандидатом.

Надійність, з іншого боку, є технічним терміном. В основному - це стабільність результатів, які одержують одні й ті ж кандидати у двох окремих, реальних чи уявних, комісіях, які реалізують експертизу.

Що насправді є більш важливим, це те, що надійність є показником правильності рішень, прийнятих відповідно до стандарту. Якщо контрольний звіт дає результати типу склав/не склав або Рівень А2+/В1/В1 +, то наскільки правильними, точними є ці рішення? Правильність рішень буде залежати від валідності окремого стандарту (напр., Рівень В1) для цього контексту. Вона також залежатиме від валідності критеріїв, що застосовувались для досягнення рішення та валідності процедур, за якими ці критерії були розроблені.

Якщо дві різні організації або регіони використовують критерії у відповідності до одних і тих же стандартів з метою проведення експертизи одного й того ж уміння, якщо самі стандарти є валідними і відповідають обом конкретним контекстам, і якщо стандарти інтерпретуються належним чином при розробці контрольних завдань та інтерпретації рівнів володіння, то результати обох систем корелюватимуть.

Традиційно кореляція між двома тестами, розробленими для контролю одного й того ж об'єкта відома як «конструктивна валідність». Ця ідея пов'язана з надійністю, оскільки ненадійні тести не корелюватимуть. Проте головним є ступінь спільності між обома тестами, який визначає, що контролюється і яким чином інтерпретується рівень володіння.

Саме з цими двома питаннями пов'язані Загальні Європейські Рекомендації. У наступному розділі виділяються три головні шляхи використання Рекомендацій:

1. Для специфікації змісту тестів та іспитів: що контролюється

2. Для встановлення критеріїв визначення досягненняяк інтерпретується рівень

навчальної мети: володіння

3. Для описання рівнів володіння в існуючих тестах як можна провести

та іспитах, яке б дозволило порівняти різні порівняння

кваліфікаційні системи:

Ці основні положення відповідають різним видам контролю по-різному. Існує багато різних видів і традицій контролю. Було б помилковим вважати, що один підхід (напр., публічний іспит) є обов'язково вищим за своїм освітнім ефектом від іншого підходу (напр., учительський контрольний зріз). Дійсно, встановлення єдиних стандартів має значну перевагу - як, наприклад, Загальні Рекомендовані Рівні у Рекомендаціях, - оскільки це дає можливість узгодити між собою різні форми контролю.

Третій підрозділ розділу визначає варіанти вибору між різними типами контролю. Варіанти вибору представлені у формі контрастних пар. У кожному випадку терміни, що використовуються, отримують визначення, а відповідні переваги і недоліки обговорюються відповідно до мети контролю. в його освітньому контексті. Також встановлюються способи застосування тих чи інших альтернатив. Таким чином визначається відповідність Рекомендацій типу контролю, про який тут йдеться.

Процедура контролю також повинна бути практичною і достовірною. Достовірність є, зокрема, головним положенням процедури тестування рівня володіння. Експерти діють в умовах часового тиску. Вони спостерігають лише обмежений відрізок виконання тесту; існують також певні обмеження щодо типу і числа категорій, якими вони можуть оперувати як критеріями. Рекомендації прагнуть розробити довідкові положення, а не практичний інструмент контролю. Рекомендації мають бути зрозумілими, проте всі користувачі мають підходити до них вибірково. Вибірковість передбачає використання простішої операційної схеми, що руйнує категорії, виділені в Рекомендаціях. Наприклад, категорії', використані в ілюстративних шкалах дескрипторів, протиставлених тексту у розділах 4 і 5, є часто простішими, ніж категорії та експоненти, що обговорюються у самому тексті. Дане положення з прикладами обговорюється в заключному підрозділі.