2. Українське Передвідродження

Доба Передвідродження в Україні охоплює XV - І половину. XVI ст. Це період поширення в Україні ідей гуманізму, формування передумов для розвитку нової гуманістичної культури у II пол. XVI - І пол. XVII ст. В Україні поширенню ідей гуманізму в XVI ст. сприяли такі чинники: соціально-економічний прогрес, що почався в XV ст. і був зумовлений переходом суспільства до простого товарного виробництва; поява великої кількості економічно незалежних міст, тощо. Незважаючи на складні зовнішньополітичні умови, економічний розвиток України іде по висхідній. Створю­ються передумови для виникнення нового (капіталістичного) способу виробництва,(стр 121)

буржуазних відносин; посилюється інтерес до рідної культури, історії, мови, пробуджується національна свідомість; з'являється розуміння необхідності широкого розвитку освіти і науки. Зросла кількість шкіл і підвищився їхній освітній рівень, починаючи вже з середини XV ст. Але це були школи початкового рівня, тому українська молодь продовжувала освіту за кордоном, в європейських університетах, зокрема, в Празі, Болоньї, Падуї, Парижі, Гейдельберзі, Лейдені та ін. Тільки протягом 1510-1560 р. у Краківському університеті навчалось 352 студенти з 51 міста України. В Празькому університеті, зважаючи на велику кількість студентів з України, навіть був створений для них окремий колегіум. У документах Сорбони (Париж) в 1353 р. зафіксовано отримання Петром Кордованом, вихідцем з Рутенії, ступеня магістра, а в 1449 р. Мартин Іоанн з Перемишля отримав ступінь доктора медицини в Болонському університеті. Загалом багато українців навчалось в таких видатних центрах ренесанс­ної культури і науки, як Болонський та Падуанський університети, де викладали Піккоделла Мірандола, Галілео Галілей, Торквато Тассо, та інші відомі діячі філософії, науки, літератури італійського Ренесансу. Після навчання багато студентів поверталось на Україну, приносячи не лише суто спеціальні знання, але й нові, гуманістичні ідеї, стиль мислення та життя. Освіта давала можливість займати їм високі пости в міському, навіть в державному управлінні, судочинстві, дипломатії, куди вони вносили нові ідеї, новий, гуманістичний дух. В містах, зокрема у Львові, виникають серед міської верхівки гуманістичні гуртки, члени яких вивчають і обговорюють твори античної, ренесансної літератури, філософські трактати. Достатньо згадати гурток "майстра Шімона" у Львові. Чимало студентів залишалось і за кордоном. Вони викладали в відомих європейських університетах, вносячи свій вклад у розвиток ренесансної культури Європи. Так, проректором Падуанського університету був львів'янин Павло Боїм. "З кафедр Кракова і Болоньї, Падуї і Відня вихідці з українських степів, коментували античних авторів. Гуманісти українського походження, які вважали себе русинами, зауважує відомий дослідник Голенищев-Кутузов, розвивали свою діяльність у самій Польщі й на Заході. Вони поклали свої камені у фундамент прекрасної будови польського Відродження".

Один з провідних зачинателів гуманістичної культури України Юрій Дрогобич залишив помітний слід в ренесансній культурі Європи загалом. Юрій Дрогобич (справжнє прізвище - Котермак, псевдонім взяв за назвою рідного міста) (близько 1450-1494) навчався у Краківському та Болонському університетах. У Болоньї отримав ступінь доктора філософії, а також медицини. Викладав у Болоньї математику, астрономію, а у 1481-1482 р. був ректором Болонського університету. В 1483 р. в Римі була опублікована його книга "Прогностична оцінка поточного 1483 р.". Це була перша друкована книга українського автора. Це - астрологічний прогноз, але також в книзі багато відомостей з астрономії, географії - тут вперше вказано географічні координати Львова, Дрогобича та деяких інших міст України; метеорології. Пізніше -викладав в Краківському університеті. Дрогобич матеріально підтримував земляцтво українських студентів. Також завдяки підтримці Юрія Дрогобича Швайпольт Фіоль в 1491 р. видав в Кракові перші в світі книги кириличним шрифтом. Одним з учнів Дрогобича був Миколай Копернік. Дружні стосунки поєднували Юрія Дрогобича з італійським гуманістом Філліпом Буонакорсі (Каллімахом), членом Римської Академії. В 1470 р. Каллімах прибув до Польщі, деякий час жив у Львові. Він залишив численні вірші, життєписи гуманістів Григорія з Санока, короля Владислава Варненчика, який(стр 122)

загинув у бою з турками та ін. Італійський гуманіст привніс в історичну науку України І традиції давньоримської та ренесансної історичних наук, сприяв переходу від і літописання до власне історичних творів, досліджень. Середньовічне літописання, яке | констатувало події, пояснювало хід історії волею Бога, стало змінюватись історією як ! наукою, яка шукає пояснення історичних явищ в діях та інтересах людей.

Видатними діячами українського Передвідродження були також Павло Русин,

Лукаш з Нового Міста, Станіслав Оріховський, Шимон Шимонович та ін. Яскравою

постаттю був Станіслав Оріховський-Роксолан (1513-1566) - оратор, публіцист,

історик, філософ, державний діяч. У численних творах Оріховський піднімає проблеми

ролі церкви в суспільстві, війни і миру, виховання, освіти, відносин володаря і народу,

суспільного блага, вирішуючи їх з позицій гуманізму. Широкий розголос в Європі мав

його твір "Про турецьку загрозу", який зіграв певну роль у створенні антитурецької

коаліції держав. Частина ораторських, епістолярних (тобто, листів) творів

Оріховського вважалася зразковою і друкувалась в збірниках зразків прози в Італії. І в

Італії, і в Польщі, в промовах, і в творах, Оріховський підкреслював своє походження

"Я українець і з гордістю це відверто проголошую". До свого прізвища Оріховський

він додав Роксолан, підкреслюючи цим свою національну приналежність. Саме в

творах, діяльності гуманістів Передвідродження проявилось нове, ренесансне поняття

патріотизму. В патріотизмі вбачали головну чесноту громадянина, метою якого має

бути служіння рідному народові, його розвитку, освіті. Національна самосвідомість

сприяла підйому цікавості до свого минулого, осмислення долі, шляху України в

історичному контексті, оспівування славних часів Київської Русі. В історичних творах

Оріховський доводить давність культурних традицій українського народу. До

українського фольклору звертався у своїх віршах львів'янин Шимон Шимонович

(1558-1629), філолог і латиномовний поет. Але у своїх "селянках" він не тільки оспівує

красу української природи, українських дівчат, але й пише про жорстоке пригнічення

селян. Гідність людини гуманісти розуміють як набуту, а не вроджену якість. Розум,

особисті чесноти, шляхетність, освіченість - ось основа гідності людини, а не

походження.

Завдяки діяльності українських гуманістів у духовній культурі України поширювались та утверджувались гуманістичні ренесансні ідеї, особливо ті, які називаємо ідеями громадянського гуманізму: патріотизм, національна самосвідомість, служіння своєму народові, справедливість, політичні свободи. Ці ідеї стали провідними в творчості письменників-полемістів II половини XVI- XVII ст., ідеологічно підготували національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького, сприяли формуванню нового погляду на людину, її призначення, сенс буття. Діяльність гуманістів Передвідродження сприяла і розвиткові освіти в Україні, створення нових, ренесансного типу, навчальних закладів.