Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
attachments_02-10-2012_17-45-23 / Дещинський.doc
Скачиваний:
311
Добавлен:
18.02.2016
Размер:
1.15 Mб
Скачать

Тема 5 . Культура бароко

Частина 2. УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО

Започаткована наприкінці XVI ст. в Італії, культура бароко майже одночасно охопила переважну більшість європейських країн. 1 як куль­турно-історичний період, і як стиль, бароко збіглося з боротьбою за утвердження нових незалежних європейських держав і хвилею контр­реформації. Маючи спільні для всіх країн риси, в кожній з держав воно утверджувало і свої національні особливості. Мало такі національні особливості і бароко в Україні.

Пропонуємо такий план викладу:

1. Особливості формування українського бароко.

2. Стан освіти та науки. Києво-Могилянська академія.

3. Бароко в літературі. Театр і музика.

4. Розвиток української архітектури XVII - XVIII ст.

5. Архітектурне бароко на західноукраїнських землях.

6. Бароко в українському образотворчому мистецтві.

1. Особливості формування українського бароко

Період XVII-XVIII ст. став для України часом небувалих змін. Козацтво, що як політична сила виступає на історичну арену, започаткувало цю епоху козацько-селянськими повстаннями. Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького привела до відновлення і утвердження Української держави - Війська Запорізького. Доба Руїни та Гетьманщини призвела до занепаду цієї державності і до поділу України спочатку між Росією та Польщею, а згодом (після поділів Польщі) між Росією та Австрією. Тому культурний розвиток проходив значною мірою в несприятливій атмосфері, продиктованій імперськими амбіціями могутніх сусідів. Певний рубіж між хаотичним станом Руїни та подальшою відносною стабілізацією поклало майже чвертьвікове правління гетьмана Івана Мазепи, меценатська діяльність якого на благо української культури загальновідома. Після гетьманування Мазепи посилився імперський тиск на українську культуру і відносна стабілізація настала тільки з відновленням гетьманства (1727 р.), але і тут розвиток української культури залежав від несподіваних змін великодержавної політики.

Проте українська культура XVII-XVIII ст., незважаючи на складні історичні умови, розвивалася. Більше того, саме цей період дослідники називають золотою добою української культури.

Хронологічні рамки бароко в Україні сягають двох століть - ХVII-го та ХVIIІ-го. Своєрідністю українського бароко стала загальнонаціональність цього стилю. Якщо в Наддніпрянщині майже не відчувалися ренесансні впливи, а основні центри ренесансної культури зосереджувалися на західних теренах, то осередок розвитку барокової культури переноситься на Лівобережжя. Саме там в усіх прошарках населення зберігається і набирає сили любов до своєї Вітчизни та власної нації. Український патріотизм буквально пронизує усі явища культурного і мистецького життя.

Іноземці та московські урядовці відзначають відчуття ідеалів козацтва як виразу незалежності, героїзму та символу української історичної долі не лише в середовищі(стр165)

простого люду, але й у можновладців, які здобували суто європейську освіту та перебували на службі у Петербурга і Відня. Тому українську культуру того часу нерідко називають ще й "козацьким бароко", маючи на увазі, з одного боку, внесок саме цього соціального прошарку в розвиток культури, так і загальнонаціональний патріотичний дух, що пронизував тогочасну українську культуру, з другого боку.

Пов'язаний з Лівобережжям більшою мірою духовно, розвиток барокового стилю на західноукраїнських землях проходив під відчутним західноєвропейським впливом. Вказана обставина зумовила своєрідність барокової культури в цій частині України.

Крім власне територіального, відомий поділ українського бароко на два рівні - так зване верхнє (або аристократичне) та низове (демократичне). Представниками першого прийнято вважати українську шляхту та козацьку старшину. Низовий рівень уособлювали міщани, селяни та рядове козацтво.

Цікавою особливістю українського бароко було значне переважання творів духовних над світськими.

Звертаючись до європейської барокової традиції, українські митці не тільки спираються на власний фольклор, а й використовують в своїх творах найкращі здобутки античності, що дає змогу охарактеризувати стиль, що склався в XVII -XVIII ст. саме, як українське бароко.