Int putchar(int c);

Вона записує символ с в потік stdout. Хоч в прототипі аргумент має цілий тип, в функцію треба посипати аргумент символьного типу. Можна передавати і значення цілого типу, якщо воно не виходить за діапазон 0-255. Функція повертає записаний символ або EOF у випадку помилки.

6. Функція puts(). Бібліотечна функція виводить рядок тексту на екран. Єдиним її аргументом є вказівник на рядок, який треба вивести. Оскільки літеральні рядки інтерпретуються компілятором як вказівники на рядки, функція puts() може виводити як змінні рядкового типу char r[10]={‘a’,’b’,’c’,’d’, ‘\0’};, так і літерали char r[10]=’’abcd’’; Синтаксис

int puts(char *r). Аргументом є вказівник на перший символ рядка. Вона виводить весь рядок, крім завершуючого символу, додаючи в кінці символ кінця рядка. Функція повертає додатне значення при успішному виводі, або EOF в випадку помилки EOF – це це символічна константа, яка визначена в файлі stdio.h і рівна -1.

Після кожного виведеного рядка функція переходить на новий

7. Функція printf() для виводу символьної інформації. Рядки можна виводити за допомогою функції printf(). Для виводу рядка використовується специфікація формату %s. Аргументом є вказівника на рядок типу char. Рядок виводиться на екран, до тих пір поки не зустрінеться завершуючий нульовий символ. Наприклад

char *str=fghjkl;

printf(%s, str);

Рядки можна виводити разом з числовими змінними.

char *str=begin;

char *name=end;

int var=100;

printf(%s var=%d %s, str, var, name);

Результат

begin var=100 end

8. Ввід символів за допомогою функції getchar(). Функція getchar() одержує символ з потоку stdin, буферизує ввід і дублює символ на екрані.

Прототип функції має вигляд:

int getchar(void) void - порожній символ

Функція ch= getchar() чекає одержання символу з потоку stdin, символ в потоці появляється після натискання ENTER . Після натискання клавіші всі введені символи попадають в потік. За кожний виклик функція бере з потоку один символ, присвоюючи його по черзі ch.

Функція getсh(), одержує символ з потоку stdin, ,без буферизації і дублювання символ на екрані. Вона не визначена в стандарті ANSI, її нема в багатьох компіляторах, вона міститься в файлі conio.h і прототип має вигляд

Для вводу рядка з клавіатури є функція gets(). При вводі рядка з клавіатури треба виділити для нього пам’ять. Це робиться з допомогою функції malloc() або опису масиву. Функція вводить рядок тексту. При виклику вона зчитує всі символи, набрані на клавіатурі до першого символу кінця рядка (який генерується при натисканні клавіші ENTER).

Функція скидає символ кінця рядка, додає нульовий завершаючий символ і передає одержаний рядок в викликаючу програму. Рядок поміщається по адресі, яку передано в функцію gets(). через аргумент вказівник на char.

Для виконання функції gets(). Необхідно включити в програму файл stdio.h з допомогою директиви include. Прототип

сhar *gets(char *str) Функція має аргументом вказівник на рядок і повертає вказівник того ж типу. Функція зчитує символи з потоку до тих пір, поки не зустріне кінець рядка (\n) або кінець файлу. У випадку помилки функція повертає NULL. Перед викликом функції треба виділити достатньо пам’яті для зберігання рядків.