1. Визначення концентрації металів за рівняння м Ільковича

Зв’язок дифузійного струму з концентрацією іону й іншими величинами виражається рівнянням Ільковича, що лежить в основі даного методу:

де n – число електронів прийнятих або відданих в процесі електродної реакції; С — концентрація визначуваної речовини, моль/л; D — коефіцієнт дифузії (см∙с^-1); m - маса краплі, яка витікає з капіляра в 1 с, мг; τ — час утворення краплі, с.

Найважче визначати D, m^2/3·t^1/6 – характеристика капіляра, завжди в роботах вказується. D^1/2·m^2/3·t^1/6 знаходять за допомогою стандартних розчинів. При постійних умовах D^1/2·m^2/3·t^1/6 =const=k

2. Визначення концентрації методом стандартних розчинів

При аналізі деяких добре вивчених систем, для яких застосовують рівняння

і_{грандиф}=К∙С_х

цілком надійно, можна використовувати метод стандартних розчинів. У цьому методі в строго однакових умовах знімають полярограми аналізованого розчину та одного стандартного розчину того ж елемента з точно відомою концентрацією. Вимірюють значения , (або h мм) i розраховують невідому концентрацію. Якщо:

h_CT=K·C_CT, hx=K·CX,

то .

3. Визначення концентрації речовини за методом калібрувального графіка

При великій кількості однотипних визначень концентрації електровідновної речовини дуже зручно користуватися методом калi6pyвальної кривої. Знаючи приблизно інтервали концентрацій, у яких може коливатися вміст визначуваного ioнa, готують ряд еталонних (стандартних) розчинів з концентраціями того ж елемента, які відрізняються одна від одної. Знімають їx полярограми i наносять на графік по oci орди­нат висоту хвиль стандартних розчинів, а по oci абсцис відповідні концентрації. Знявши полярограму i визначивши - досліджуваного розчину невідомо концентрації (або висоту хвилі h), за калібрувальною кривою графічно знаходять концентрацію досліджуваного розчину (рис.8)

а) б)

Рис. 8 Визначення концентрації Рb²⁺ за методом калібрувальної кривої а) — полярограми розчину свинцю (II): I - 1·10^-3 н; 2 - 8·10^-4 н; 3 - 6·10^-4 н; 4 - 4·10^-4 н; 5 - 2·10^-4 н;

б) — крива залежності величини граничного струму від концентрації

4. Визначення концентрацій речовин методом добавок

Метод добавок полягає в тiм, що спочатку знімають полярогра­му розчину з досліджуваними іонами, потім доливають з мікробюретки розчин тих же іонів з точно відомою концентрацією, більшої приблизно в 10 або 100 разів, чим концентрація іонів у аналізованому розчині.

Оскільки концентрація стандартного розчину набагато більша концентрації аналізованого, то додаються невеликі об'єми 0,2—1 мл i зміна загального об'єму розчину при розрахунку не враховується. Знімають полярограму розчину з добавкою, а тоді просто вимірюють значення граничного дифузійного струму.

У випадку аліквотування аналізованого розчину часто поступають таким чином: беруть дві мipнi колби, однакового об'єму в які вносять однаковий об'єм аналізованого розчину i тільки в одну з них - добавку стандарту. Доводять фоновим електролітом до позначки, знімають дві полярограми, вимірюють значения висоти полярографічних хвиль hx i hx+cт, мм. Виведення загально1 формули для розрахунків засновано на рівностях:

ix=KCx

або

hx=KCx

іх+ст=К(Сх+Сст) або hx+ст=K(Cx+Cст),

де К — в умовах виконання експерименту стала величина.

Метод добавок простий у виконанні i дозволяє одержати найбільш точні результати, тому що в розчин зі стандартом вводиться аналізований розчин з усіма супутніми компонентами.