- •11.Філософія доби Середньовіччя. Номіналізм та реалізм
- •12. Особливості італійського Відродження та ідеологія Реформації
- •13. Розвиток натурфілософських вчень епохи Відродження
- •14.Гуманізм у філософії епохи відродження
- •15. Емпіризм у філософії Нового часу
- •16.Раціоналізм у філософії Нового часу
- •17. Філософія доби просвітництва та її представники
- •18. Німецька класична філософія: загальна характеристика
- •19. І.Кант — засновник німецької класичної філософії.
- •20. Система та метод у філософії г.Гегеля
- •23.Філософія життя (ф.Ніцше, а.Шопенгауер).
- •24. Психоаналітична філософія
- •25. Сенс людського існування у філософії екзистенціалізму.
- •26. Сучасна «філософія науки»: позитивістський напрям у філософії.
- •27. Феноменологічний напрям у філософії
- •28. Ситуація постмодернізму у філософії.
- •29. Особливості української філософської думки.
- •30.Гуманізм епохи Відродження в Україні (Острозька академія, братський рух).
- •31. Філософська думка Київської Русі
- •34. Українська філософська та суспільно-політична думка другої половини хіх-хх століття.
- •38. Рух як спосіб існування матерії. Форми руху
- •39. Простір і час – форми буття матерії. Властивості простору та часу.
- •43.Суспільна природа свідомості. Свідомість та мова.
- •44. Основні форми суспільної свідомості та їх взаємозв’язок.
- •46. Принципи діалектичного осмислення буття. Альтернативи діалектики
- •47. Основні закони діалектики, їх світоглядне та методологічне значення.
- •48. Категорії як загальні форми відображення буття, його пізнання і перетворення
- •50. Практика - критерій істини, основа і ціль пізнання. Види практики
- •55. Суспільство як система і життєдіяльність людини.
- •59.Філософія історії про роль і місце людини в історії.
- •64. Поняття «людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність» та співвідношення між ними.
- •66 Діяльність як доцільна активність суб’єкта
- •69. Екзистенційне буття людини є, за Гайдеггером
- •70. Сутність духовного життя суспільства
- •71. Поняття культури. Структура і функції культури. Культура і цивілізація.
- •72. Історичні типи суспільства. Поняття "сусп-економічна формація" і "цивілізація".
38. Рух як спосіб існування матерії. Форми руху
У філософії зміна визначається поняттям рух. Рух — це всяка зміна матеріальних речей, властивостей, відносин, систем. Це і переміщення тіл у просторі, народження або смерть організму, обмін речовин у клітині, реформування суспільства, розширення Метагалактики тощо. Усе, що існує у світі, постійно рухається. Конкретні речі, властивості і відносини існують лише завдяки руху. При їх знищенні відбувається перехід в інші предмети, яким притаманні специфічні типи і форми руху. Матерія і рух нерозривно зв'язані одне з одним. Рух внутрішньо притаманний матерії і невідривний від неї. Рух — це не одномірний складний і суперечливий процес. Рух є єдністю змінності і стійкості, динаміки і статики. У безкінечному потоці змін, станів, форм, положень речей, їх властивостей і відносин присутні моменти дискретної стійкості, що дозволяють при всіх змінах зберігати стійкість речі, її якісну визначеність. Протягом дня може багато разів змінюватися настрій, відчуття радості змінитися гнівом, мінятися думки, переживання, відбуваються безперервні зміни тіла. Фізика елементарних часток стверджує, що існування їх можливо лише як взаємоперетворення елементів системи. Елементарні частинки існують і мисляться лише у русі, але разом з тим фізика наполягає і на тому, що в процесі перетворень зберігається певна своєрідність, незмінність елементарних часток, специфічної об'єктивної реальності. Обидва приклади приводять до висновку про існування спокою. Спокій характеризує рух з боку сталості, незмінності, відносності. Гірська річка не перестає бути річкою через те, що на її шляху зустрічаються разом з порогами і загатами полого-місцевості. Поняття спокою вживається для характеристики станів руху, що забезпечують стійкість предмету і його якісну специфічність. Рух і спокій перебувають і у тісному взаємозв'язку та взаємодії. Під формою руху матерії розуміється рух, зв'язаний з певним матеріальним носієм, що має досить широку сферу розповсюдження і охоплює явища, які мають певну якісну єдність, підпорядковуються одним і тим же основним закономірностям. Форми руху тісно зв'язані з конкретними структурними рівнями матерії. Кожний з них має свої закономірності і матеріальних носіїв. У сучасній філософії можна зустріти різні класифікації форм руху матерії. Виділяються принципи класифікації форм руху матерії: субстратний, в основі якого лежить специфіка матеріального носія; функціональний, де форма руху співвідноситься із закономірностями конкретного рівня організації матерії; генетичний, що вказує на спадковість і послідовність появи форм руху в еволюції матерії. Таким принципам відповідають певні форми руху матерії: субмікроелементарна форма руху матерії включає рух елементарних часток і полів (електромагнітні, гравітаційні, сильні і слабкі взаємодії, процеси перетворення елементарних часток), рух і перетворення атомів, молекул, в тому числі, хімічна форма руху, зміна космічних систем різних розмірів (зірок, планет, зоряних систем, Галактики, Метагалактики). Органічна — результат поступового ускладнення молекул вуглецевих з'єднань, що привело до утворення органічних з'єднань. Життя стало закономірним підсумком розвитку сукупності хімічних і геологічних змін на Землі. Органічний рух скла дається із процесів, що відбуваються в організмах і є по надорганізмовими системами, і включає обмін речовин, процеси саморегуляції, управління і відтворення, біоценоз ні відносини, зміни, що відбуваються у біосфері.