- •3.) Поняття та система джерел міжнародного економічного права.
- •4.) Кодифікація та уніфікація міжнародного економічного права.
- •5.) Поняття та система принципів міжнародного економічного права.
- •6.) Загальні принципи міжнародного економічного права.
- •7.) Спеціальні принципи міжнародного економічного права.
- •8.) Поняття суб’єктів міжнародного економічного права.
- •9.) Правовий статус держави, як суб’єкта міжнародного економічного права.
- •10.) Імунітет держави за міжнародним правом.
- •11.) Державні органи зовнішніх економічних зв’язків за міжнародним економічним правом.
- •12.) Правосуб’єктність міжнародних економічних організацій.
- •13.) Правонаступництво держави в міжнародному економічному праві.
- •14.) Поняття та значення транснаціональних корпорацій в міжнародному економічному праві.
- •15.) Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональної компанії.
- •16.) Поняття території в міжнародному економічному праві.
- •17.) Статус та класифікація вільних економічних зон.
- •18.) Поняття та ознаки міжнародного економічного договору.
- •19.) Класифікація міжнародних економічних договорів.
- •21.) Дія, припинення дії та тлумачення міжнародних договорів.
- •22.) Денонсація міжнародного економічнго договору.
- •23.) Загальна характеристика торгівельних, кредитних угод та угод про міжнародні розрахунки.
- •24.) Способи платежів в міжнародних економічних (торгівельних) угодах.
- •26.) Поняття ціни в міжнародній торгівлі.
- •27.) Поняття та значення Міжнародної Торгової Палати.
- •28.) Основні форми інтеграції в міжнародному економічному праві.
- •29.) Класифікація міжнародних організацій.
- •30.) Загальна характеристика прийняття рішень у міжнародних організаціях.
- •31.) Організація економічного співробітництва і розвитку (оеср).
- •32.) Європейська асоціація вільної торгівлі (єавт).
- •33.) Європейський економічний простір (єеп).
- •34.) Центральноєвропейська ініціатива (цєі).
- •35.) Міжнародна асоціація економічних наук.
- •36.) Оон і міжнародне економічне співробітництво.
- •37.) Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ескато).
- •38.) Спеціальні установи оон в галузі міжнародних економічних відносин.
- •39.) Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку.
- •40.) Продовольча і сільськогосподарська Організація Об’єднаних Націй.
- •41.) Всесвітня організація інтелектуальної власності.
- •42.) Конференція оон з торгівлі та розвитку (юнктад).
- •43.) Всесвітня митна організація (вмо).
- •44.) Загальна характеристика Європейського Союзу.
- •45.) Організація країн – експортерів нафти.
- •46.) Північноамериканська зона вільної торгівлі (нафта).
- •47.) Україна в інтеграційних процесах.
- •48.) Поняття міжнародно –правової відповідальності.
- •49.) Міжнародні спори і засоби мирного вирішення спорів.
- •50.) Міжнародна торгівля і міжнародне торгівельне право.
- •51.) Тарифні засоби регулювання торгівлі.
- •53.) Кількісні обмеження, як нетарифний засіб доступу товарів на національні ринки.
- •54.) Податки та технічні бар’єри, як нетарифні засоби доступу товарів на національні ринки.
- •55.) Загальна характеристика Світової Організації Торгівлі.
- •56.) Структура Світової Організації Торгівлі.
- •57.) Основні положення та значення Уругвайського раунду.
- •58.) Генеральна угода з тарифів і торгівлі.
- •59.) Порядок приєднання до Світової Організації торгівлі.
- •60.) Міжнародно-правове регулювання сфери послуг.
- •61.) Система Всесвітнього Банку.
- •62.) Міжнародний валютний фонд.
- •63.) Міжнародний правопорядок на ринку інвестицій.
- •64.) Міжнародно-правове регулювання міжнародного транспортного права.
- •65.) Міжнародно-правове регулювання залізничного транспорту.
- •66.) Міжнародно-правове регулювання авіаційного транспорту.
- •67.) Міжнародно-правове регулювання автомобільного транспорту.
- •68.) Міжнародно-правове регулювання морського транспорту.
- •69.) Міжнародний договір купівлі – продажу: поняття, порядок укладання та вирішення спорів.
- •70.) Міжнародно-правова відповідальність в міжнародному економічному праві.
37.) Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ескато).
Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО) - одна з регіональних комісій Економічної і соціальної ради ООН.
Комісія створена рішенням ЭКОСОС в 1947 р. У ній 35 країн-членів, а також 9 членів, що мають статус асоційованих, що не володіють правом голосу. Секретаріат ЭСКАТО перебуває в Банкоку (Таїланд). Комісія має 9 галузевих органів: по промисловості й будівництву, сільському господарству, торгівлі, природним ресурсам, соціальному розвитку, статистиці, народонаселенню, транспорту, судноплавству й зв'язку, а також допоміжні органи. Ці органи й організації здійснюють роботу, по-перше, по аналізі ситуації по конкретних галузевих проблемах у цьому гігантському регіоні й розробці ідей і рекомендацій, по-друге, по організації й проведенню численних нарад, симпозіумів з метою відпрацьовування проектів, програм для рішення вузлових завдань на національній і міждержавній основі. У рамках ЭСКАТО, наприклад, розроблений і реалізується проект трансазіатських залізних і шосейних доріг.
38.) Спеціальні установи оон в галузі міжнародних економічних відносин.
Спеціалізовані установи (СУ) це міжурядові самостійні, автономні організації, пов’язані з ООН спеціальною угодою через ЕКОСОР. Спеціалізованою установою вважається лише та, що відповідає таким вимогам: 1. організація має бути утворена урядами (тобто виключаються всі неурядові організації);
2. вона повинна мати глобальний, універсальний характер (тобто виключається навіть регіональні міжурядові організації);
3. організація має діяти в певній сфері міжнародного співробітництва: економічній, соціальній, культурній, освіти, охорони здоров’я тощо;
4. вона повинна підписати угоду з ООН про співробітництво, координацію і взаємодію з нею та іншими спеціалізованими установами, що координуються ЕКОСОР.
Спеціалізованих установ є 17. Хоча всі вони функціонують в певних сферах, діапазон деяких з них достатньо широкий і багатоплановий, що ускладнює завдання їх чіткої класифікації. І все ж щодо сфер діяльності можна виділити такі групи установ:
1. Фінансові: МФВ, МБРР, МФК, МАТ, БАГІ, МФСР;
2. Економічні: ФАО, ЮНІДО;
3. Технічні: ІКАО, МСЕ, ІНО, ВПС, ВМО;
4. Соціальні: МОП, ВООВ;
5. Гуманітарні: ЮНЕСКО, ВОІВ;
Взаємовідносини між ООН та спеціалізованими установами базуються на основі укладених угод, які підписує Економічна і Соціальна Рада. У кожної такої угоди є свої особливості залежно від специфіки СУ. Однак, спеціалізовані установи ніякою мірою не є підконтрольними ЕКОСОР. Це цілком незалежні і автономні організації, які мають свої статути, структури, бюджети.
39.) Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку.
Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку, ЮНІДО (англ. UNIDO - United Nations Industrial Development Organization)— спеціальна установа ООН, створена у 1966 р., мета якого полягає у сприянні промисловому розвитку та прискореній індустріалізації країн, що розвиваються шляхом мобілізації національних і міжнародних ресурсів.
До складу ЮНІДО входять 171 держав. Україна є членом цієї організації з 1985 р. Головний орган ЮНІДО - Генеральна конференція.
Оперативна діяльність ЮНІДО полягає:
в наданні технічної допомоги країнам, що розвиваються у здійсненні конкретних проектів;
в розробці регіональних довгострокових стратегій розвитку.
Допоміжна діяльність ЮНІДО включає збір, узагальненя, публікацію інформації, проведення досліджень, організацію конференцій з питань промислового розвитку.