- •3.) Поняття та система джерел міжнародного економічного права.
- •4.) Кодифікація та уніфікація міжнародного економічного права.
- •5.) Поняття та система принципів міжнародного економічного права.
- •6.) Загальні принципи міжнародного економічного права.
- •7.) Спеціальні принципи міжнародного економічного права.
- •8.) Поняття суб’єктів міжнародного економічного права.
- •9.) Правовий статус держави, як суб’єкта міжнародного економічного права.
- •10.) Імунітет держави за міжнародним правом.
- •11.) Державні органи зовнішніх економічних зв’язків за міжнародним економічним правом.
- •12.) Правосуб’єктність міжнародних економічних організацій.
- •13.) Правонаступництво держави в міжнародному економічному праві.
- •14.) Поняття та значення транснаціональних корпорацій в міжнародному економічному праві.
- •15.) Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональної компанії.
- •16.) Поняття території в міжнародному економічному праві.
- •17.) Статус та класифікація вільних економічних зон.
- •18.) Поняття та ознаки міжнародного економічного договору.
- •19.) Класифікація міжнародних економічних договорів.
- •21.) Дія, припинення дії та тлумачення міжнародних договорів.
- •22.) Денонсація міжнародного економічнго договору.
- •23.) Загальна характеристика торгівельних, кредитних угод та угод про міжнародні розрахунки.
- •24.) Способи платежів в міжнародних економічних (торгівельних) угодах.
- •26.) Поняття ціни в міжнародній торгівлі.
- •27.) Поняття та значення Міжнародної Торгової Палати.
- •28.) Основні форми інтеграції в міжнародному економічному праві.
- •29.) Класифікація міжнародних організацій.
- •30.) Загальна характеристика прийняття рішень у міжнародних організаціях.
- •31.) Організація економічного співробітництва і розвитку (оеср).
- •32.) Європейська асоціація вільної торгівлі (єавт).
- •33.) Європейський економічний простір (єеп).
- •34.) Центральноєвропейська ініціатива (цєі).
- •35.) Міжнародна асоціація економічних наук.
- •36.) Оон і міжнародне економічне співробітництво.
- •37.) Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ескато).
- •38.) Спеціальні установи оон в галузі міжнародних економічних відносин.
- •39.) Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку.
- •40.) Продовольча і сільськогосподарська Організація Об’єднаних Націй.
- •41.) Всесвітня організація інтелектуальної власності.
- •42.) Конференція оон з торгівлі та розвитку (юнктад).
- •43.) Всесвітня митна організація (вмо).
- •44.) Загальна характеристика Європейського Союзу.
- •45.) Організація країн – експортерів нафти.
- •46.) Північноамериканська зона вільної торгівлі (нафта).
- •47.) Україна в інтеграційних процесах.
- •48.) Поняття міжнародно –правової відповідальності.
- •49.) Міжнародні спори і засоби мирного вирішення спорів.
- •50.) Міжнародна торгівля і міжнародне торгівельне право.
- •51.) Тарифні засоби регулювання торгівлі.
- •53.) Кількісні обмеження, як нетарифний засіб доступу товарів на національні ринки.
- •54.) Податки та технічні бар’єри, як нетарифні засоби доступу товарів на національні ринки.
- •55.) Загальна характеристика Світової Організації Торгівлі.
- •56.) Структура Світової Організації Торгівлі.
- •57.) Основні положення та значення Уругвайського раунду.
- •58.) Генеральна угода з тарифів і торгівлі.
- •59.) Порядок приєднання до Світової Організації торгівлі.
- •60.) Міжнародно-правове регулювання сфери послуг.
- •61.) Система Всесвітнього Банку.
- •62.) Міжнародний валютний фонд.
- •63.) Міжнародний правопорядок на ринку інвестицій.
- •64.) Міжнародно-правове регулювання міжнародного транспортного права.
- •65.) Міжнародно-правове регулювання залізничного транспорту.
- •66.) Міжнародно-правове регулювання авіаційного транспорту.
- •67.) Міжнародно-правове регулювання автомобільного транспорту.
- •68.) Міжнародно-правове регулювання морського транспорту.
- •69.) Міжнародний договір купівлі – продажу: поняття, порядок укладання та вирішення спорів.
- •70.) Міжнародно-правова відповідальність в міжнародному економічному праві.
68.) Міжнародно-правове регулювання морського транспорту.
Морський транспорт використовується в міжнародному сполученні з давніх часів, але лише у XX ст. з'явились універсальні конвенції економічного характеру. Поступово в міжнародному судноплавстві склалися дві форми організації перевезень — лінійна (регулярна) та трампова (нерегулярна). Міжнародне лінійне перевезення почало оформлюватись коносаментом, який видавався морським перевізником вантажовідправнику в момент передавання вантажу перевізнику.
У 1924 р. у Брюсселі було укладено дві Конвенції:
• про уніфікацію принципів, що стосуються коносаментів;
• про уніфікацію принципів, що стосуються обмеження відповідальності власників морських суден.
Перша Конвенція відома ще як Гаазькі правила (діє з 2 червня 1931 р.). Конвенцію було доповнено Брюссельськими протоколами від 23.02.68 і 21.02.79, відомими як Правила Візбі. У доповненому варіанті розглядувану конвенцію називають Гаазько-Візбзькими правилами.
Новий варіант другої Конвенції 1924 р. було прийнято в 1957 р. Потім Конвенцію було доповнено Брюссельським протоколом від 23.02.79.
У березні 1978 р. на конференції в Гамбурзі було прийнято Конвенцію ООН про морське перевезення вантажів. Вона замінила першу Брюссельську конвенцію 1924 р. Конвенція ООН 1978 р. (її ще називають Гамбурзькі правила) має ширшу сферу дії (зокрема, поширюється на перевезення тварин і палубних вантажів), передбачає низку нововведень. Наприклад, у ній відсутнє правило про звільнення морського перевізника від відповідальності через навігаційну помилку; підвищено умови відповідальності за збереження вантажу; детально регламентовано порядок пред'явлення претензій заявнику тощо. Гамбурзькі правила на відміну від Гаазьких містять норми і про юрисдикцію, і про арбітраж.
Конвенція ООН про морське перевезення вантажів набрала чинності 11 листопада 1992 р. після ратифікації її 20 державами. Використовують її також окремі держави, які формально не є учасницями Конвенції.
69.) Міжнародний договір купівлі – продажу: поняття, порядок укладання та вирішення спорів.
Відповідно до ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ЗЕД), зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Ознаками такого договору, що дозволяють виділити його в окрему групи господарських договорів, є:
- особливий суб'єктний склад: сторонами в договорі є вітчизняний суб'єкт ЗЕД та іноземний контрагент;
- особливості змісту договору: права та обов'язки його сторін щодо здійснюваної ними ЗЕД (зовнішньоекономічних операцій);
- обов'язковість врахування типових платіжних умов та типових захисних застережень (передбачається постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»);
- при укладенні договорів на реалізацію товарів (купівлі-продажу, поставки) враховувати Правила ІНКОТЕРМС відповідно до ст. 265 ГК та Указу Президента України від 04.04.1994 р. № 567 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»;
- спеціальні вимоги щодо права, яке застосовується: 1) при визначенні змісту договору (права та обов'язки сторін договору визначаються правом країни, обраної сторонами при його укладенні або в результаті подальшого погодження; якщо сторони не погодили це питання, то їх права та обов'язки визначаються правом місця укладання договору, яке визначається законами України (зокрема ст. 6 Закону «Про ЗЕД»); 2) при прийманні виконання (застосовується право країни, обраної сторонами; якщо такого погодження не було - береться до уваги право місця проведення такого приймання);
- особливості порядку розгляду договірних спорів: визначення за згодою сторін з відповідною фіксацією у договорі юрисдикційного органу (державні суди України чи конкретний міжнародний третейський суд/арбітраж, створений на території України чи іншої країни).