- •3.) Поняття та система джерел міжнародного економічного права.
- •4.) Кодифікація та уніфікація міжнародного економічного права.
- •5.) Поняття та система принципів міжнародного економічного права.
- •6.) Загальні принципи міжнародного економічного права.
- •7.) Спеціальні принципи міжнародного економічного права.
- •8.) Поняття суб’єктів міжнародного економічного права.
- •9.) Правовий статус держави, як суб’єкта міжнародного економічного права.
- •10.) Імунітет держави за міжнародним правом.
- •11.) Державні органи зовнішніх економічних зв’язків за міжнародним економічним правом.
- •12.) Правосуб’єктність міжнародних економічних організацій.
- •13.) Правонаступництво держави в міжнародному економічному праві.
- •14.) Поняття та значення транснаціональних корпорацій в міжнародному економічному праві.
- •15.) Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональної компанії.
- •16.) Поняття території в міжнародному економічному праві.
- •17.) Статус та класифікація вільних економічних зон.
- •18.) Поняття та ознаки міжнародного економічного договору.
- •19.) Класифікація міжнародних економічних договорів.
- •21.) Дія, припинення дії та тлумачення міжнародних договорів.
- •22.) Денонсація міжнародного економічнго договору.
- •23.) Загальна характеристика торгівельних, кредитних угод та угод про міжнародні розрахунки.
- •24.) Способи платежів в міжнародних економічних (торгівельних) угодах.
- •26.) Поняття ціни в міжнародній торгівлі.
- •27.) Поняття та значення Міжнародної Торгової Палати.
- •28.) Основні форми інтеграції в міжнародному економічному праві.
- •29.) Класифікація міжнародних організацій.
- •30.) Загальна характеристика прийняття рішень у міжнародних організаціях.
- •31.) Організація економічного співробітництва і розвитку (оеср).
- •32.) Європейська асоціація вільної торгівлі (єавт).
- •33.) Європейський економічний простір (єеп).
- •34.) Центральноєвропейська ініціатива (цєі).
- •35.) Міжнародна асоціація економічних наук.
- •36.) Оон і міжнародне економічне співробітництво.
- •37.) Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ескато).
- •38.) Спеціальні установи оон в галузі міжнародних економічних відносин.
- •39.) Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку.
- •40.) Продовольча і сільськогосподарська Організація Об’єднаних Націй.
- •41.) Всесвітня організація інтелектуальної власності.
- •42.) Конференція оон з торгівлі та розвитку (юнктад).
- •43.) Всесвітня митна організація (вмо).
- •44.) Загальна характеристика Європейського Союзу.
- •45.) Організація країн – експортерів нафти.
- •46.) Північноамериканська зона вільної торгівлі (нафта).
- •47.) Україна в інтеграційних процесах.
- •48.) Поняття міжнародно –правової відповідальності.
- •49.) Міжнародні спори і засоби мирного вирішення спорів.
- •50.) Міжнародна торгівля і міжнародне торгівельне право.
- •51.) Тарифні засоби регулювання торгівлі.
- •53.) Кількісні обмеження, як нетарифний засіб доступу товарів на національні ринки.
- •54.) Податки та технічні бар’єри, як нетарифні засоби доступу товарів на національні ринки.
- •55.) Загальна характеристика Світової Організації Торгівлі.
- •56.) Структура Світової Організації Торгівлі.
- •57.) Основні положення та значення Уругвайського раунду.
- •58.) Генеральна угода з тарифів і торгівлі.
- •59.) Порядок приєднання до Світової Організації торгівлі.
- •60.) Міжнародно-правове регулювання сфери послуг.
- •61.) Система Всесвітнього Банку.
- •62.) Міжнародний валютний фонд.
- •63.) Міжнародний правопорядок на ринку інвестицій.
- •64.) Міжнародно-правове регулювання міжнародного транспортного права.
- •65.) Міжнародно-правове регулювання залізничного транспорту.
- •66.) Міжнародно-правове регулювання авіаційного транспорту.
- •67.) Міжнародно-правове регулювання автомобільного транспорту.
- •68.) Міжнародно-правове регулювання морського транспорту.
- •69.) Міжнародний договір купівлі – продажу: поняття, порядок укладання та вирішення спорів.
- •70.) Міжнародно-правова відповідальність в міжнародному економічному праві.
19.) Класифікація міжнародних економічних договорів.
У загальному плані міжнародні економічні договори можна класифікувати, в основному за тими ж критеріями, за якими класифікуються міжнародні договори взагалі.
З огляду на це, відзначимо, що міжнародні економічні договори можуть класифікуватися:
- за кількістю суб'єктів (багатосторонні, двосторонні); - за просторовою сферою дії (універсальні, регіональні, локальні); - за учасниками (міждержавні, міжурядові, міжвідомчі, а також договори за участю юридичних і фізичних осіб); - за змістом (загальні - про дружбу і торгівлю, контингентні - із зазначенням видів і термінів постачання товарів).
Крім того, міжнародні економічні договори можуть бути класифіковані за певними фінансовими характеристиками. У цьому плані вони розрізняються як:
- кредитні угоди - про надання коштів або товарів у борг під зобов'язання про його погашення на певних умовах; - угоди про міжнародні розрахунки - про порядок розрахунків за товари, послуги та інші операції економічного характеру; - платіжні угоди - про характер валютних та інших платежів; - клірингові угоди - про взаємний залік боргів і вимог по зовнішньоторговельних операціях; - платіжно-клірингові угоди - про право кредитора стягнути з боржника борг із перевищенням певного ліміту; - міжнародні товарні угоди-при торгівлі сільськогосподарською і мінеральною сировиною з метою підтримати усталеність цін на цю сировину та ін.
20.) Укладання та виконання міжнародних економічних договорів. Міжнародний договір – це угода, що добровільно укладається між суб’єктами міжнародного права, як правило у письмовій формі, з метою встановлення, фіксації, зміни чи припинення їх прав і обов’язків у певній сфері міжнародних відносин.
Процес укладення міжнародного договору – це сукупність стадій і дій, спрямованих на встановлення та закріплення взаємних прав і обов’язків суб’єктів міжнародно-правових відносин.
Дії, спрямовані на укладення міжнародних договорів, можуть вчинятися лише повноважними представниками сторін (держав і міжнародних організацій). Такі повноваження можуть видаватися компетентними органами держави як на всі стадії укладення договору, так і на вчинення яких-небудь окремих дій. Рішення про проведення переговорів і про підписання міжнародних договорів України приймаються відповідно Президентом України(щодо міждержавних договорів), Кабінетом Міністрів України (щодо міжурядових договорів), чи іншими органами виконавчої влади за погодженням з МЗС України (щодо міжвідомчих договорів). Про прийняте рішення дипломатичними каналами повідомляється інша сторона (сторони) майбутнього міжнародного договору.
21.) Дія, припинення дії та тлумачення міжнародних договорів.
Порядок набрання договором чинності, як правило, залежить від особливостей самого договору. Договори, що не підлягають ратифікації, можуть набувати чинності з моменту підписання (напр., Угода між СРСР та США про взаємне попередження ядерної війни 1973 р. або Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору 1997 р.). Порядок набрання чинності міжнародними договорами, які підлягають ратифікації дещо складніший. Двосторонні договори, що підлягають ратифікації, можуть набувати чинності з дня обміну ратифікаційними грамотами (напр., Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки 2003 р.).
Припинення міжнародного договору, тобто втрата ним чинності або вихід із нього учасника здійснюються у відповідності з умовами самого договору, а за згодою інших сторін – у будь-який прийнятний час та спосіб.
Виділяються такі підстави припинення дії міжнародних договорів:
1. Закінчення строку на який договір був укладений, якщо сторони не домовилися про продовження строку його дії (пролонгація договору). Про продовження строку дії міжнародного договору сторони можуть домовитися як під час укладення міжнародного договору, так і після набрання ним чинності.
2. Повне виконання зобов’язань, передбачених договором.
3. Скасування міжнародного договору за спільною згодою усіх його учасників.
4. Заміна договору новою угодою, що регулює ті ж відносини між тими ж суб’єктами.
5. Вихід з договору.
Зупинення міжнародного договору – це тимчасове припинення дії договору у відповідності з його умовами або за згодою сторін. Зупинення дії міжнародного договору не призводить до розриву відносин між його сторонами і не може перешкоджати іншим учасникам договору користуватися належними їм правами. Під час зупинення дії міжнародного договору сторони зобов’язані утримуватися від дій, які можуть призвести до неможливості відновлення дії договору.
Тлумачення міжнародного договору – це встановлення справжнього змісту договору, його завдань та функцій.
При тлумаченні міжнародного договору вивчається не лише його текст (основна частина, преамбула, заключні положення, додатки тощо), а й ратифікаційні документи, умови, в яких укладався та діє міжнародний договір тощо. Розрізняють такі види тлумачення міжнародних договорів:
· автентичне – тобто таке, що здійснюється самими учасниками договору у формі спеціальних угод, додаткових протоколів, обміну листами, нотами і т.п. Як правило, таке тлумачення має найвищу юридичну силу;
· міжнародне – тлумачення, яке здійснюється міжнародними органами, найчастіше міжнародними судами чи арбітражами. Можливість такого тлумачення або прямо передбачається договором, або погоджується його сторонами. Наприклад, Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення та застосування хімічної зброї 1993 р. передбачає, що її сторони за взаємною згодою можуть звертатися до Міжнародного суду ООН для тлумачення положень конвенції; · одностороннє – це тлумачення, що здійснюється лише однією стороною, як правило, у формі заяв, нот, внутрішніх судових чи адміністративних актів. Особливістю такого виду тлумачення є те, що воно якщо і має юридичні наслідки, то лише для сторони, яка таке тлумачення здійснює;
· неофіційне (в т.ч. доктринальне) – це тлумачення, що здійснюється окремими особами (політиками, вченими тощо) і не тягне правових наслідків.