63 Білет.

. Україна в умовах наростання кризи радянської системи: економічний аспект (1965-1985рр) Зміна стану економіки України відбувалась за етапами. У промисловості: 1) 1966 – 1970 рр: порівняно високі темпи розвитку, відносна самостійність підприємств; освоєння нової техніки і матеріалів; створення єдиної енергосистеми республіки; завершення електрифікації сіл. 3) 70-ті рр – Елементи госпрозрахунку зводились нанівець плановою економікою; зростання продуктивності праці та обсягів виробництва не відповідало рівню заробітної плати; залучення нових джерел сировини та робочої сили; зниження якості продукції; застарівання основних виробничих фондів; забруднення природного середовища відходами мінерально-сировинного комплексу; форсоване будівництво підприємств «великої хімії», небезпечний рівень концентрації атомних електростанцій. У сільському господарстві: 1) 1966 – 1970 рр – Затверджено гарантовану оплату праці колгоспників за тарифними ставками відповідних категорій робітників і службовців радгоспів; забезпечення села новими машинами; використання мінеральних добрив; впровадження більш урожайних районованих сортів зернових і технічних культур; поліпшення кадрового складу колгоспів і радгоспів; збільшення валової продукції с\г. 2) 70-ті рр. – Темпи розвитку суттєво уповільнились; приріст аграрного сектора економіки значно зменшився; недосконалість колгоспно-радгоспної системи; міграція сільського населення до міст; гострий дефіцит робочої сили в колгоспах і радгоспах; ліквідація малоперспективних населених пунктів; знищення прискореними темпами чорноземів (затоплені, підтоплені, засолені); систематичне залучення до с\г робіт студентів, солдатів, робітників, інженерно-технічних і наукових працівників. Таким чином економічна криза через: - дефіцит товарів; відмова або повільне запровадження нових технологій; невисока якість більшості товарів; продовольча криза; хронічна криза сільського господарства; прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати; переважно екстенсивний шлях розвитку економіки; висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції; поява тіньової економіки («цеховики»).

У 1964-1986 рр. відбувався розвиток країни. Будувалися нові міста і селища, заводи і фабрики, палаци культури і стадіони; створювалися вузи, відкривалися нові школи і лікарні. СРСР вийшов на передові позиції в освоєнні космосу, розвитку авіації, атомної енергетики, фундаментальних і прикладних наук. Певні досягнення спостерігалися в освіті, медицині, системі соціального забезпечення. Всесвітню популярність і визнання отримало творчість відомих діячів культури. Високих результатів на міжнародній арені досягали радянські спортсмени. У самостійне життя входило нове покоління енергійних і допитливих молодих людей^{[джерело не вказано 352 дні]}.

Термін "застій" веде своє походження від політичного доповіді ЦК XXVII з'їзду КПРС, прочитаного М. С. Горбачовим, в якому констатувалося, що "в житті суспільства почали проступати застійні явища" як в економічній, так і в соціальній сферах ^[1]. Найчастіше цим терміном позначається період від приходу Л. І. Брежнєва до влади (середина 1960-х) до початку перебудови (друга половина 1980-х), відзначений відсутністю яких-небудь серйозних потрясінь у політичному житті країни, а також соціальною стабільністю і відносно високим рівнем життя (на противагу епохи 1920-х-1950-х років).

З іншого боку, залежність від експорту корисних копалин призвела до відсутності необхідних реформ в економіці. До середини 1970-х років зростання нересурсних секторів економіки значно сповільнилося ^{[2] [3] [4] [5]}. Ознаками цього були відставання у високотехнологічних областях, погана якість продукції, неефективне виробництво і низький рівень продуктивності праці. Проблеми переживало сільське господарство, і країна витрачала великі гроші для закупівель продовольства. Значно зросла корупція, а інакомислення переслідувалося згідно із законом ^{[6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]}.

Михайло Сергійович Горбачов, автор терміну "застій"

Прихильники визначення зазначеного періоду як "застійного" пов'язують стабільність радянської економіки того часу з нафтовим бумом 1970-х ^[13]. На їхню думку, ця ситуація позбавляла керівництво країни будь-яких стимулів до модернізації господарського і громадського життя, що посилювалося похилим віком і слабким здоров'ям вищих керівників. Фактично ж в економіці наростали негативні тенденції, збільшувалося технічне і технологічне відставання від капіталістичних країн. З падінням цін на нафта до середини 1980-х у частини партійного і господарського керівництва з'явилася свідомість необхідності реформування економіки. Це збіглося з приходом до влади самого молодого на той момент члена Політбюро ЦК КПРС - Михайла Горбачова. Разом з тим, перші два роки з моменту заняття М. С. Горбачовим поста генсека (з березня 1985 по січень 1987), незважаючи на офіційне визнання існуючих труднощів, істотних змін в житті країни не спостерігалося. Цей період став свого роду "затишшям перед бурею", яка "вибухнула" після січневого Пленуму 1987 року, оголосив Перебудову офіційною державною ідеологією і став відправним моментом радикальних перетворень у всіх сферах життя суспільства.

2. Стан економіки