- •1 Білет.
- •2 Білет
- •3 Білет.
- •4 Білет.
- •5 Білет.
- •6 Білет.
- •7 Білет.
- •8 Білет.
- •9 Білет.
- •10 Білет.
- •11Білет
- •12 Білет
- •13 Білет
- •14 Білет
- •15 Білет
- •16 Білет
- •16 Білет
- •17 Білет
- •19 Білет
- •19-20 Білет
- •21 Білет
- •22 Білет
- •23 Білет
- •24 Білет.
- •25 Білет.
- •26 Білет.
- •28 Білет
- •1. Масонські ложі і таємні політичні гуртки
- •2. Декабристський рух в Україні
- •29 Білет.
- •30 Білет.
- •31 Білет.
- •32 Білет.
- •33 Білет.
- •34 Білет.
- •35 Білет.
- •36 Білет.
- •37 Білет.
- •38 Білет.
- •39 Білет.
- •40 Білет.
- •41 Білет.
- •42 Білет.
- •43 Білет.
- •44 Білет.
- •]Район бойових дій
- •Бойові дії
- •45 Білет.
- •46 Білет.
- •Наслідки
- •47 Білет
- •48 Білет
- •49 Білет
- •50 Білет
- •51 Білет
- •52 Білет
- •1. Українське «Розстріляне Відродження»
- •53 Білет
- •54 Білет
- •55 Білет
- •Генеральний план «Ост»
- •56 Білет Черкащина у роки Другої світової війни
- •57 Білет
- •Генеральний план «Ост»
- •58 Білет.
- •59 Білет.
- •60 Білет.
- •61 Білет.
- •62 Білет.
- •Шістдесятники України
- •Початок 60-х
- •Кінець «відлиги»
- •63 Білет.
- •2.1. Позитивні явища в економіці
- •2.2. Ситуація в економіці
- •3.1. Внутрішня політика
- •1. Особливості індустріального розвитку
- •2. Посилення бюрократичного централізму. Свобода дій союзних відомств в Україні
- •3. Атомні електростанції. Перетворення України в зону екологічного лиха
- •4. Нарощення впк
- •5. Стан колгоспно-радгоспної системи
- •64 Білет.
- •65 Білет .
- •66 Білет.
- •67 Білет.
- •68 Білет
- •69 Білет
- •70 Білет
4. Нарощення впк
Як і у попередні десятиліття, у 60-80-ті pp. Україна залишалася одним із найважливіших виробників зброї й різноманітних видів військової техніки, в тому числі найсучаснішої. В Дніпропетровську споруджений найбільший у світі завод по виробництву ракетно-космічної техніки "Південмаш", який виконував замовлення в основному союзного військового відомства.
Замовлення військовиків виконували кращі підприємства; там працювали найбільш кваліфіковані робітники, інженерно-технічні працівники, вчені; туди йшла найбільш якісна сировина і матеріали. В СРСР сформувався потужний військово-промисловий комплекс (ВПК), значна частина якого була розташована в Україні. Це був додатковий фактор централізації радянської економіки, що не знав ні національних меж, ні місцевих особливостей, ні республіканських кордонів і мав тенденцію до необмеженого розростання.
Розростання воєнного сектора економіки до масштабів, не виправданих потребами оборони, здійснювалось за рахунок інших галузей виробництва і негативно позначалося на життєвому рівні населення, на розвитку соціальної сфери. На потреби армії йшло до 20% валового національного продукту (ВНП), хоча світовий досвід свідчить, що витрати понад 6% ВНП на військові потреби мають своїм наслідком економічну катастрофу.
5. Стан колгоспно-радгоспної системи
У перші роки перебування при владі Л. Брежнєва сільське господарство розвивалося відносно успішно. Впроваджувалися різні форми матеріального заохочення колгоспників. У 1966 -1967 pp. була введена гарантована оплата праці працівників колгоспів, робітників і службовців радгоспів.
Збільшувалося застосування мінеральних добрив. Впроваджувалися більш врожайні сорти зернових і технічних культур. Зміцнився кадровий склад спеціалістів колгоспів і радгоспів. Усе це сприяло помітному зростанню сільськогосподарського виробництва, валова продукція якого в 1966 -1970 pp. збільшилася на 16,6 %.
Проте кризові явища в економіці СРСР в 70 - 80-х pp. особливо відчутно позначалися на сільському господарстві. Приріст аграрного сектора економіки України в роки дев'ятої п'ятирічки у порівнянні з попередньою п'ятирічкою значно зменшився і дорівнював лише 15,5%. План, орієнтований на 20 % приросту виробництва, не був виконаний. У наступні роки тенденція до спаду сільськогосподарського виробництва збереглася. У роки десятої п'ятирічки (друга половина 70-х років) приріст продукції аграрного сектора економіки становив щорічно 1,5%, а в роки одинадцятої п'ятирічки - всього 0,47%.
Штучні моря і водойми в басейнах рік поглинули близько 1 млн гектарів чудових родючих земель. Про недоцільність побудови Київського, Черкаського та інших водоймищ йшлося в наукових колах, серед літераторів, публіцистів, і особливо, місцевих жителів.
Зростаючими темпами знищувалося основне національне багатство України - її землі. Близько 2 % найкращих ґрунтів було змито штучними морями та великими водосховищами, утвореними в басейні Дніпра та інших регіонах України, були підтоплені або засолені. Крім того, ще 6 % земель, придатних для сільськогосподарського використання, опинилося в критичному стані внаслідок водної та вітрової ерозії. Щороку під будівництво промислових об'єктів відводилося 135-140 тис. га землі. Землезабезпеченість у республіці на душу населення різко скоротилася. Якщо в 1955 р. вона дорівнювала 0,91 га то у 1988 р. - 0,67 га. У найрозвинутіших областях України - Донецькій, Дніпропетровській, Львівській та ін. таке скорочення було ще більш значним.
У другій половині 60-х - на початку 80-х pp. у зв'язку Із загостренням продовольчої проблеми КПРС і КПУ ухвалювали численні заходи щодо піднесення продуктивності сільського господарства, але майже всі вони не були підкріплені економічно і являли собою лише декларації. Безгосподарність у використанні землі призвела до того, що з 1965 по 1985 р. посівні площі в Україні зменшилися більше ніж на мільйон гектарів.
Ціни на сільськогосподарську техніку постійно підвищувалися, а на сільгосппродукцію залишалися без змін. Ніякої уваги не приділялося соціальній та духовній сфері на селі. Сотні українських сіл обезлюдніли і припинили своє існування.
Приріст валової продукції сільського господарства знизився з 3,2% у 1966-1970 pp. до 0,5% у 1981-1985 роках.
За таких умов тисячі сільських мешканців, особливо молоді подавалися у місто. Протягом 60-х першої половини 80-х р. питома вага сільських жителів у складі всього населення Української РСР знизилася більш як на 16 %. За цей час з українського села виїхало 4,6 млн осіб.
Безгосподарність, характерна для колгоспно-радгоспної системи була неможлива на присадибних ділянках селян. Займаючи 5-6 % сільськогосподарських угідь, вони давали третину всього обсягу виробленого м'яса, чверть молока і майже 40 % картоплі.
Отже, в 70-80-ті pp. народне господарство України вступило в смугу глибокої кризи. В її основі було прагнення партійно-державних верхів будь-що зберегти у недоторканому вигляді стару систему управління промисловістю, колгоспно-радгоспний спосіб господарювання. Загалом, розвиток народного господарства УРСР, як і СРСР в цілому здійснювався екстенсивним шляхом.