8 Білет.

Культура Київської Русі є результатом тривалого процесу як внутрішнього розвитку східнослов'янського суспільства, так і зовнішнього впливу світовоїцивілізації.З глибокої давнини бере початок усна народна творчість - казки, легенди, пісні.Найдавнішими і значними у культурному відношенні є билини Володимирового циклу, які створювалися в Х-XI ст. і оспівували хоробрість богатирів, які захищали рідну землю. Тут фіксувалися пам'ять про історичні події та ставлення до них.Першими письмовими творами у Київській Русі були літописи - зводи записів про історичні події, викладені у хронологічній послідовності.Найдавнішим літописом, який дійшов до наших днів, є «Повість временних літ» (малюнок), створена на початку XII ст. Вона збереглась у Лаврентіївському (1377 р.) та Іпатіївському (початок XV ст.) списках. Відомі також «Київський літопис» XII ст., «Галицько-волинський літопис» XIII ст.Літописи є основним джерелом з історіїКиївської Русі IX-XIII століть. Але, окрім них, із письмової спадщини можна згадати філософську проповідь митрополита Іларіона «Слово про закон і благодать», «Повчання дітям» Володимира Мономаха та ін.Особливе місце у давньоруській літературі посідає «Слово про Ігорів похід», написане на основі конкретного історичного факту. Невідомий автор цього твору закликав князів забути міжусобиці й об'єднатися в ім'я захисту рідної землі.Розвиток літератури Київської Русі був безпосередньо пов'язаний із поширенням освіти, створенням бібліотек. Уже за ВолодимираСвятославича існували державна школа і школа при Софійському соборі. Ярославом Мудрим створюється перша відома на Русі бібліотека.Значного розвитку набула архітектура. За Володимира Святославича будується храм Богородиці, який потім назвали Десятинноюцерквою (на його утримання князь брав десяту частину доходів своїх підданців). Вона була прикрашена фресками, мозаїкою. В 1037 р. зведено найбільший храм Київської Русі - Софійський собор. За його зразком у Чернігові будується Спаський собор, у Новгороді та Полоцьку - Софійські собори. Ярослав Мудрий споруджує у Києві Золоту браму.Центрами культури у Київській Русі були монастирі. Одним з них був Києво-Печерський монастир, заснований за Ярослава Мудрого преподобним Антонієм, на взірець того, який він же започаткував у Чернігові.В усіх великих містах існували іконописні майстерні. Розвивається книжкова мініатюра «Остромирове євангеліє», написане у середині XI ст., прикрашене чудовими заставками і мініатюрами.Розквітає ювелірне мистецтво. Київські майстри володіли різними способами обробки коштовних металів - зерню, сканню, перегородчастою емаллю.Зростання економічних і культурних зв'язків Київської Русі, піднесення суспільного життя зумовили наступний розвій її культури.

9 Білет.

Галицько-Волинська держава (1199-1340-і рр). Ще в 1142 р. Володимир Володарович об’єднав сусідні землі в єдине Галицьке князівство з центром у Галичі. В середині ХІІ століття Волинське князівство відокремилося в єдину державу. За часів князювання Ярослава Осмомисла (1152-1157) відбулося розширення території та зміцнення Галицького князівства.

В 1199 волинський князь Роман Мстиславович приєднав Галичину.

Його син, Данило Галицький, змушений був боротися з боярами за владу. В 1234 році він утверджується на престолі, а в 1945 році змушений визнати себе вассалом Золотої Орди, однак регулярної данини не платив. В 1252-1255 рр. – вторження татарської орди Куремси на територію князівства. Остаточно ж Данило Галицький визнав владу Золотої Орди та змушений був знищити украплення навколо великих міст в 1259 році. З 1264 по 1301 рр. Галицько-Волинським князівством правив Лев Данилович.

В державному та правовому устрої Галицько- Волинська держава зберігала риси Київської Русі. Особливістю князівства було запровадження нової форми правління – "дуумвірату", правління двох великих князів з титулами "Князі всієї Русі, Галичини і Володимирії" та існування сильної боярської влади, з перш. пол. ХІV ст. існувала Боярська Рада, як постійний орган влади.

З 1325 по 1340 при владі знаходився останній княязь Галицько-Волинської держави Юрій ІІ Болислав. По його смерті відбувається експансія на українські землі іноземних держав.