Персоналії

Бурмистренко Михайло Олексійович (1902-194) – політичний та державний діяч. Закінчив Московський інститут журналістики. Із січня 1938 р. – другий секретар ЦК КП(б)У, голова ВР УРСР. Один з організаторів партизанського руху в Україні, член військової ради Південно-Західного фронту (серпень-вересень 1941 р.). загинув у бою 29 вересня 1941 р. в районі Шумейково Полтавської області.

Ватутін Микола Федорович (1901-1944) – генерал армії, Герой Радянського Союзу (з 1965, посм.), командувач військами Воронізького фронту (липень-жовтень 1942 р. та березень-жовтень 1943 р.), Південно-Західного (жовтень-березень 1943 р.), 1-го Українського (жовтень 1943 р. – березень 1944 р.) фронту. 29 лютого 1944 року був тяжко поранений і 15 квітня 1944 року помер. Похований у Києві.

Єроменко Андрій Іванович (1892-1970) – Маршал Радянського Союзу (1955), Герой Радянського Союзу (1944), Герой ЧССР (1970). З липня 1941 року заступник командувача Західного фронту, серпень-жовтня 1941 року командувач Брянським фронтом, із серпня 1942 року командувач Сталінградським фронтом, Південним (січень-лютий 1943 р.), Калінінським (квітень-жовтень 1943 р.), 1-м Прибалтійським (жовтень-листопад 1943 р.) фронтами. Другим Прибалтійським ( з квітня 1944 р.), 4-м Українським (з березня 1945 р.) фронтами. Урна з прахом похована у Кремлівській стіні.

Жуков Георгій Костянтинович (1896-1974) – Маршал Радянського Союзу (1943), Герой Радянського Союзу (1939, 1944, 1945, 1956), Герой МНР (1969). Двічі удостоєний орденом "Перемоги". З червня 1941 р. – член Ставки, із серпня 1942 р. – заступник Верховного Головнокомандувача. У березні-травні 1944 р. – командувач 1-го Українського фронту. З листопада 1944 р. до травня 1945 р. – командувач 1-го Білоруського фронту. Урна з прахом похована у Кремлівській стіні.

Кирпонос Михайло Петрович (1892-1941) – генерал-полковник, Герой Радянського Союзу (1940), з січня 1941 року – командувач Київським особливим ВО. З почату війни – командувач Південно-Західним фронтом. Загинув у бою 20 вересня 1941 р. в районі Шумейково поблизу м. Лохвиця, Полтавської області. Похований у Києві, у парку Вічної Слави.

Ковпак Сидір Артемович (1887-1967) – державний та громадський діяч, один з керівників партизанського руху, двічі Герой Радянського Союзу (1942, 1944), генерал-майор (1943). В 1941-1942 рр. – командир з’єднання, яке здійснило ряд глибоких рейдів на Правобережну Україну. За 26 місяців з’єднання пройшло понад 10 тис. км, знищивши гарнізони ворога у 39 населених пунктах. З 1947 р. – заступник голови Президії ВР УРСР. На честь героя встановлено пам’ятник у Путивлі.

Кожедуб Іван Микитович (1920-1991) – тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1944, 1945). За роки війни здійснив 330 бойових вильотів, збив 62 літаки противника. Обраний депутатом ВР СРСР в 1946-1962 рр. з 1964 р. – заступник командувача авіацією Московського ВО, з 1971 р. – у центральному апараті Військово-Повітряних Сил.

Конєв Іван Степанович (1897-1973) – двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945), Маршал Радянського Союзу, Герой ЧССР (1970), Герой МНР (1971). В 1940-1941 рр. – командувач військами Забайкальського і Північнокавказького ВО. Під час Великої Вітчизняної війни – командувач військ 1-го і 2-го Українських фронтів.

Руднєв Семен Васильович (1899-1943) – один із організаторів партизанського руху в Україні. Герой Радянського Союзу (1944, посмертно), генерал-майор (1943). У вересні 1941 року очолив партизанський загін в Сумській області, який у жовтні 1941 р. об’єднався з Путивльським загоном під командуванням С.А. Ковпака. З жовтня 1941 р. був комісаром партизанського з’єднання. Разом із сином Радієм загинув за остаточно нез’ясованих обставин у бою біля Делятина Івано-Франківської області.

Строкач Тимофій Амвросієвич (1903-1963) - один із організаторів партизанського руху в Україні, генерал-лейтенант (1944). Учасник оборонних боїв 1941 р. за Київ і Москву. В 1942-1945 рр. – начальник Українського штабу партизанського руху. Після війни – заступник наркома НКВС УРСР (1945-1946), міністр внутрішніх справ УРСР (1946-1956), начальник Головного управління прикордонних військ, заступник міністра МВС УРСР (1956-1957). Депутат ВР СРСР в 1937-1958 рр.

Хрущов Микита Сергійович (1894-1971) – державний і партійний діяч, генерал-лейтенант (1943). У 1938-1949 рр. (з перервою у квітні-листопаді 1947 р.) – перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944-1947 рр. – одночасно головою Раднаркому України. Під час Великої Вітчизняної війни – член Військових рад кількох фронтів.