Ліцензування банківської діяльності.

Ліцензування – це порядок видачі КБ, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення певних або всіх банківських операцій.

Банк має право здійснювати бан діяльність лише після отримання банківської ліцензії.

НБУ видає КБ ліцензію у разі дотримання таких умов:

• на час звернення про одержання Л повинен бути сплачений підписний капітал

• банк повинен бути забезпечений належним банківським обладнанням і програмним забезпеченням та комунікаційним зв’язком

• наявність у банку відповідного приміщення

• наявність як мінімум відповідних 3 осіб, призначених членами правління.

На основі банківської ліцензії здійснюються такі операції:

• прийняття вкладів

• відкриття і ведення поточних рахунків

• розміщення залучних коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик.

Є перлік банківських операцій, які при наявності ліцензії без письмово дозволу банк має право здійснювати, а також при наявності письмового дозволу.

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі і страхування, крім виконання функцій страхового посередника і продажу ювілейних монет.

3. Організаційна структура кб.

Організаційна структура банку схожа з іншими підприємницькими структурами і регламентується ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та «Про госп товариства».

Діяльність банків ґрунтується на установчому договорі і статуту.

В Україні банки функціонують як Ат, ТОВ і кооперативні банки. Принципова відмінність між ТОВ і АТ є те, що учасники ТОВ мають право виділити свою частку в статутному капіталі у разі виходу з товариства.

В Управлінні банком беруть участь такі органи:

1. збори акціонерів (учасників) - найвищий орган банку – здійснюють загальне керівництво, визначають мету і стратегію.

2. рада банку (спостережна) – загальне керівництво діяльністю, контролює діяльність правління банку.

3. правління банку (дирекція) – виконавчий орган банку- вирішує питання пов’язані з поточною діяльністю. В деяких банках є ще призи ден, який ділить свої повноваження з головою правління і займається стратегічними питаннями.

4. ревізійна комісія – контрольний орган банку, перевіряє фінансово-господврську діяльність правління за доручення заг зборів акціонерів чи учасників (понад 10%).

6. Ліквідація банку і злиття.

Банк може бути ліквідований:

• з ініціативи власників банку

• з ініціативи НБУ (у тому числі за заявою)

Тема 2: Формування ресурсів комерційного банку

Мета :формування у студентів знань про формування ресурсів комерційного банку та види цих ресурсів, які складають їх структуру.

План

1. Загальна характеристика банківських ресурсів

2. Капітал банку, його структура і формування

3. Формування депозитних ресурсів

4. Залучення ресурсів на міжбанківському ринку.

5. Управління ресурсами комерційного банку

1. Загальна характеристика банківських ресурсів.

Ресурси комерційного банку — це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій. Операції, з допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними.

Банківські ресурси класифікуються:

1. За економічним змістом:

• власні кошти (статутний, резервний та інші фонди),

• кошти банків-кореспондентів,

• кошти клієнтів на рахунках банків,

• грошові заощадження населення, міжбанківські кредити, цінні папери випущенні,

• інші ресурси,

2. За джерелами утворення:

• власні ,

• залучені (вклади, депозити),

• запозичені, випуск облігацій та міжбанківські кредити).

3. За можливістю використання:

• постійні,

• тимчасові.

Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, частка яких в середньому по банківській системі України складає 80% від загальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний капітал.

2. Капітал банку, його структура і формування

До власних ресурсів комерційних банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності, а також прибуток поточного і минулого років.

Власний капітал комерційного банку може також використовуватися для участі у власності акціонерних та спільних підприємств.

Власний капітал банку виконує такі функції:

1. захисна (страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, та покриття поточних збитків банку)

2. Забезпечення оперативної діяльності (має значення при створенні банку),

3. регулююча (через фіксацію розміру власного капіталу регулюючі органи впливають на діяльність банку в цілому).

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. капітал банку включає основний капітал (І рівень) і додатковий капітал (ІІ рівень).

Основний капітал складається зі сплаченого і зареєстрованого статутного капіталу і розкритих резервів, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загального фонду покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1. нерозкриті резерви (такі резерви не відображаються в опуб­лікованому балансі банку, однак вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2. резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3. гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

4. субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше, ніж через п’ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів). При цьому сума таких коштів, уключених у капітал, не може перевищувати 50% розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом п’яти останніх років угоди.

Додатковий капітал не може бути більшим 100% основного капіталу.

Основним видом банківського капіталу є статутний капітал. На момент реєстрації комерційного банку статутний капітал не може бути меншим від суми в гривнях, еквівалентній:

• для місцевих кооперативних банків — 1 млн євро;

• для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 3 млн євро;

• для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5 млн євро.

Перерахування суми статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, визначеним НБУ на день укладення установчого договору про створення банку.

Станом на 2008 рік цей капітал не може бути меншим 10 млн. євро.

Якщо частка іноземного капіталу у статутному капіталі банку становить 50% і більше, то мінімальний розмір статутного капіталу з участю іноземного капіталу має бути не меншим від суми, еквівалентної 15 млн євро на день підписання установчого договору за офіційним курсом НБУ.

Порядок формування статутного фонду залежить від форми організації банку. Якщо комерційний банк утворюється у формі акціонерного товариства (АТ) відкритого типу, то статутний фонд формується відкритою передплатою на акції, а якщо у формі АТ закритого типу — через перерозподіл усіх акцій серед засновників банку згідно з розміром їхньої частки у статутному фонді.

При утворенні банку як товариства з обмеженою відповідальністю статутний фонд поділяється на частки, розмір яких фіксується в засновницьких документах, а учасники банку несуть відповідальність за його зобов’язаннями у межах своєї частки.

Регулятивний капітал – це загальний розмір капіталу І і ІІ рівнів додатково зменшуються на балансову вартість таких активів: акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, інвестиції у капітал установ у розмірі 10% і більше їх статуного капіталу , кошти що вкладені в інші КБ на умовах субординованого боргу.

Комерційні банки повинні дотримуватися нормативу регулятивного капіталу (адекватності капіталу). Від банків вимагається підтримувати їх регулятивний капітал (капітал, зважений на ризики) на рівні, що становить не менше 8% зважених до ризику активів і позабалансових зобов’язань.

Якщо рівень регулятивного капіталу банку буде нижчим від встановленого НБУ, комерційний банк зобов’язаний протягом одного місяця, починаючи з дня встановлення факту зменшення цього рівня, подати на розгляд НБУ план заходів щодо порядку і строків відновлення рівня регулятивного капіталу банку.

Комерційні банки зобов’язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов’язаннями.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5% від прибутку банку до досягнення ним 25% розміру регулятивного капіталу банку.

Крім резервного фонду, у комерційних банках створюються спеціальні фонди, призначені для виробничого та соціального розвитку банку. Їх формування здійснюється за рахунок прибутку.

Банківський власний капітал поділяється на капітал-брутто та капітал-нетто. Власний капітал-брутто — це сума всіх фондів банку та нерозподіленого прибутку за балансом. Власний капітал-нетто — це капітал-брутто за мінусом вкладень банку в господарську діяльність підприємств та організацій, акцій АТ, ви­трат майбутніх періодів, відвернених коштів. Тобто капітал-нетто — це та частина власних коштів банку, що може бути використана як кредитні ресурси.