4. Залучення ресурсів на міжбанківському ринку

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків.

Міжбанківські кредити можна одержувати у інших банків або у НБУ.

Вони мають такі особливості:

• оперативним способом одержання коштів,

• мають в основному короткостроковий характер,

• надаються лише при кореспондентських відносинах,

• є дорожчими за інші ресурси.

МК бувають таких видів:

1. Добові (овернайт) – як правило незабезпечені позички, які надаються банкам з доброю репутацією,

2. строкові – на строк від кількох днів до кількох місяців, максимум 1 рік,

3. безстрокові (онкольні) – строки угод автоматично продовжуються щодня , доки одна із сторін не приймає рішення про розірвання такої угоди .

НБУ надає такі види міжбанківських кредитів за допомогою:

1. операцій РЕПО – позики під заставу цінних паперів на умовах угоди про зворотну купівлю,

2. ломбардного кредиту – це надання центральним банком комерційному кредиту під забезпечення цінних паперів, які входять до ломбардного списку ЦБ,

3. проведення закритих і цільових кредитних аукціонів – метою яких є доступ комерційних банків до кредитів НБУ.

4. операції НБУ на відкритому ринку – зміна цін на купівлю і продаж високоліквідних цінних паперів на вторинному ринку.

Банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб’єктів господарської діяльності, оскільки перші вирізняються, як правило, вищою надійністю. Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними — від одного дня до трьох-шести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими господарникам, і пов’язана з обліковою ставкою НБУ.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для роз­ширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв’язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності. Досить активно використовуються міжбанківські кредити терміном на один день, мета яких полягає у підтриманні поточної ліквідності банку.

У договорі про міжбанківське кредитування, крім терміну, обумовлюється сума кредиту, рівень процентної ставки, порядок погашення. Звичайно при порушенні терміну погашення міжбанківського кредиту банк-кредитор передбачає своє право на безспірне спи­сання боргу. Якщо банк, що позичив кредитні ресурси, не може їх повернути в установлений термін, то він купує гроші в іншому банку.

При укладенні договору на міжбанківський кредит банк-пози­чальник повинен повідомити банку-кредитору значення своїх еко­номічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).

Купувати і продавати кредитні ресурси можуть не тільки комерційні банки, а й їхні відділення та філії. Проте це право реалізується лише в системі одного банку, що має філійну мережу.

Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування комерційних банків:

• проведення операцій на відкритому ринку;

• надання стабілізаційного кредиту (до 3 років);

• здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Міжбанківський кредит банки можуть одержати:

• самостійно, шляхом укладання угод,

• через фінансових посередників.

У разі якщо, банки самі домовляються про міжбанківський кредит, їх відносини оформляються спеціальним договором. Основна маса міжбанківських договорів укладається в строковій формі:

• угоди тод (розрахунки сьогодні),

• угоди том (розрахунки завтра),

• угоди спот (розрахунки протягом 48 годин),

• угоди форвард (розрахунки більше ніж за 48 годин)

Щодо організації цього кредитування можна виділити два види оформлення угод:

1. разові кредитні угоди,

2. генеральні угод.