22.А.Сміт (1723-1790) про складові частини ціни товару. «Догма» Сміта. Фак­тори, що визначають рівень зарплати, прибутку, ренти. Про природну і ринкову ціну товарів.

Рассматривая составные части цены товара (глава VI) А. Смит отме­чает, что поскольку важнейшими факторами производства есть труд, зем­ля и капитал, то и важнейшими доходами будут зарплата, прибыль и рента. На эти части распадается стоимость всякого товара. Анализ рыночной и естественной цены товаров дан А. Смитом в VII главе. В каждом обществе или каждой местности существует обычная или средняя норма как заработной платы, так и прибыли для каждого из различных приложений труда и капитала. Эта норма регулируется в зависимости от общих условий общества, богатства или бедности, застоя или упадка и особой природы приложения труда и капитала. Эти условия при наличии свободной конкуренции дадут какие-то средние нормы прибыли, зарплаты и ренты. Если товары продаются по ценам, которые включают в себя средние нормы зарплаты, прибыли и ренты, то говорят, что товары продаются по естественным ценам. В действительности товары на рынке продаются по ценам отклоняющихся в силу ряда причин от естественных цен. Такие цены называются рыночными. Они определяются отношениями со стороны спроса и предложения. Догма Смита, ошибочное положение представителя английской классической буржуазной политэкономии, по которому цена или меновая стоимость годового продукта общества распадается на доходы: заработную плату, прибыль и ренту, т. е. v+m. Признавая, что в стоимость единичного товара, кроме этих доходов, входит также стоимость потреблённых средств производства, Смит, однако, утверждал, что их стоимость создаётся живым трудом в др. отраслях, так что в конечном счёте стоимость совокупного общественного продукта якобы сводится к сумме доходов. Т. е., стоимость средств производства, созданная трудом прошлых лет, - постоянный капитал (с) - исчезла. Сміт визначає «нормальний» рівень заробітної плати кількістю засобів існування робітника і його сім’ї. Нормальний рівень заробітної плати підтримується стихійним ринковим механізмом і залежить від попиту і пропозиції на ринку праці. Зниження заробітної плати до фізичного мінімуму загрожує робітникам вимиранням, а її значне підвищення, на думку А. Сміта, веде до зростання народжуваності, збільшення пропозиції робочої сили на ринку, посилення конкуренції. Відтак заробітна плата зрештою знову почне знижуватися. Прибуток у Сміта теж має трудове походження. Він писав, що «цінність, яку робітники додають до матеріалів, зводиться… до двох частин, одна з яких оплачує їхню винагороду, а друга — прибуток їхнього наймача на весь авансований ним фонд матеріалів і заробітної плати». Тобто прибуток — це різниця між заново створеною вартістю і заробітною платою, результат неоплаченої праці. Сміт заперечує тим, хто називає прибуток оплатою праці з нагляду й управління. Цей прибуток, зазначає Сміт, не схожий на оплату праці, він має інші джерела й визначається величиною капіталу, що використовується у виробництві. Земельна рента у Сміта — це плата за користування землею. Її причиною він називає приватну власність на землю. Сміт відрізняє ренту від орендної плати, в яку включається і процент на вкладений капітал. Рента, підкреслює він, не зв’язана з витратами капіталу, оскільки їх, як правило, здійснює орендар. Що ж до землевласника, то він користується вигодами капіталовкладень, тому що за відновлення орендного договору вимагає підвищення плати.