- •1.Предмет історії економічної думки.
- •2.Метод дослідження в історії економічної думки.
- •3.Періодизація історії економічної думки.
- •8.Особливості формування економічних поглядів в період середньовіччя.
- •9.Економічні ідеї феодалізму в арабських країнах. Ібн Хальдун (1332-1406).
- •4.Особливості формування економічних поглядів в країнах стародавнього світу.
- •6.Економічна думка Стародавньої Греції. Ксенофонт (430-355/4 до н.Е.), Платон (427-347 до н.Е.), Аристотель (384-322 до н.Е.).
- •11.Ранній меркантилізм. Теорія грошового балансу. В.Стаффорд, г.Скаруффі.
- •10. Економічні погляди європейського середньовіччя. Вчення каноністів про „справедливу ціну". Фома Аквінський (1225-1274).
- •12.Пізній меркантилізм. Теорія торгового балансу. Т. Мен, ж. Кольбер, а. Монкретьєн.
- •13.В.Петті (1623-1687) - засновник англійської класичної політичної економії. Спроби аналізу цінності, зарплати, ренти, ціни землі.
- •15.Економічні погляди р. Кантільона (1680-1734). Перший погляд на оборот суспільного капіталу та підприємництво.
- •17.Вчення ф.Кене (1694-1774) про суспільне відтворення. «Економічна таблиця» (1758) та її місце в історії економічної думки.
- •18.Поглиблення вчення фізіократів у працях а.Р.Ж.Тюрго (1727-1781). Класова структура суспільства. Закон спадної родючості. Вчення про утворення середньої норми прибутку.
- •19.А.Сміт (1723-1790) - засновник економічної науки. Вчення про багатство нації та обставини, які його визначають. Структура праці "Дослідження про природу і причини багатства націй" (1776 р.)
- •21.Вчення а.Сміта (1723-1790) про дійсну і номінальну ціну товару.
- •20.А.Сміт (1723-1790) про розподіл праці, причини виникнення та його обмеження, про походження грошей.
- •22.А.Сміт (1723-1790) про складові частини ціни товару. «Догма» Сміта. Фактори, що визначають рівень зарплати, прибутку, ренти. Про природну і ринкову ціну товарів.
- •23.А.Сміт (1723-1790) про капітал, його нагромадження та застосування. Вчення про продуктивну та непродуктивну працю.
- •24.Д.Рікардо (1772-1823) - економіст епохи промислового перевороту, праця "Початки політичної економії та оподаткування" (1817). Визначення предмету та методу економічної науки. Вчення про вартість.
- •25.Вчення д.Рікардо (1772-1823) про земельну ренту, заробітну платню та прибуток.
- •26.Наукові здобутки т. Мальтуса. Закон народонаселення. Розвиток вчення про ренту. Перше прогнозування економічних криз.
- •27.Наукові здобутки ж.Б.Сея (1776-1832). Теорія трьох факторів виробництва. Закон ринків.
- •28.Дж. Ст. Мілль (1806-1873) – систематизатор та класифікатор вчення класичної школи. Закони виробництва та розподілу. Шляхи реформування суспільства.
- •29.Зародження системи національної політичної економії в Німеччині (ф. Ліст.). Основні розбіжності між класичною політекономією та історичною школою. Етапи розвитку та основні положення.
- •30.Третя хвиля історичної школи. Вернер Зомбарт (1863-1941), Макс Вебер (1864-1920).
- •32.Витоки маржиналізму. Закони г. Фон Госсена (1810-1859). О. Курно (1801-1877) про попит, еластичність, загальну рівновагу. Й. Тюнен (1783-1850) про ефективну комбінацію виробничих факторів.
- •33.Маржиналізм. Предмет та метод дослідження. Загальна характеристика етапів його розвитку. У. Джевонс – представник англійської школи маржиналізму, його теоретичні здобутки.
- •35.Лозаннська школа маржиналізму. Теорія загальної рівноваги л. Вальраса. Оптимум Парето.
- •36.Заснування кембриджської школи. «Принципи економікс» (1890) а. Маршалла (1842-1924). Нове визначення предмету економічної науки.
- •37.Розвиток а. Маршаллом (1842-1924) теорії попиту та пропозиції. Зрівноважена модель. Вплив фактору часу на рівноважну ціну.
- •38.Розвиток кембриджської школи в працях а. Пігу (1877-1959). Теорія суспільного добробуту. Зовнішні ефекти та проблема їх інтерналізації.
- •39.Історичні умови виникнення кейнсіанства. Праця Дж. М. Кейнса (1883-1946) "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936). Критика постулатів класичної школи.
- •40.Задані, залежні і незалежні величини в моделі Дж. М. Кейнса (1883-1946). Теорія ефективного попиту.
- •41.Соціалізація інвестицій і теорія зайнятості Дж. М. Кейнса (1883-1946) Теорія мультиплікатора. Рекомендації щодо державного регулювання економіки.
- •42.Критика кейнсіанства та наступ консерватизму. Нова австрійська школа: ф. Хайек (1899-1992), л. Мізес (1881-1973).
- •43.Причини виникнення монетаризму у 70-х р.Р. XX ст. М.Фрідмен (1912-2006). Кількісне рівняння грошей. Монетарне правило щодо державного регулювання.
- •44.Теорія «економіки пропозиції». Вплив фіскальної політики на ділову активність. Крива Лаффера.
- •45.Теорія «раціональних передбачень». Р. Лукас (1937). Теорія бізнес циклу.
- •46.Теорія соціального ринкового господарства. Реформи л Ерхарда.
- •47.Основні напрямки раннього інституціоналізму (перша третина XX ст.) та його засновники: т. Веблен (1857-1929), Дж. Коммонс (1862-1945),. В. Мітчелл (1874-1948).
- •48.«Нове індустріальне суспільство» Дж. К. Гелбрейта (1908-2008). Ринкова та планова системи. Сучасна корпорація. Теорія конвергенції.
- •49.Неоінституціоналізм. Методологічні особливості та загальні напрямки дослідження. Теорія фірми та трансакційні витрати. Теорема р. Коуза (1910).
- •50.Економічна думка України кінця XIX - початку XX сторіччя. Погляди і. Туган-Барановського.
25.Вчення д.Рікардо (1772-1823) про земельну ренту, заробітну платню та прибуток.
Земельна рента. Ренту Рікардо визначає як «частку продукту землі, яка виплачується землевласнику за користування першо-початковими й такими, що не руйнуються, силами ґрунту». Ренту він пов’язує з приватною власністю на землю. Основний постулат Рікардо полягає в тім, що рента виплачується за користування землею лише тоді, коли кількість землі обмежена, а її якість неоднакова. Зі зростанням кількості населення починається обробіток і менш родючих та гірше розміщених земельних ділянок. У такому разі зростатимуть витрати виробництва сільськогосподарської продукції. Це відбуватиметься доти, доки на найгіршій земельній ділянці витрати виробництва не зрівняються з ринковою ціною. Така ділянка ренти не дає. Однак обробіток гірших земель забезпечує зростання ренти на ліпших ділянках.
«Естественной ценой труда, - пишет Д.Рикардо, - является та, которая необходима, чтобы рабочие имели возможность существовать и продолжать свой род без увеличения или уменьшения их числа». Таким образом, заработная плата анализируется в разрезе, начало которому положил еще У.Петти хотя в логике Д.Рикардо появляется нечто новое. Цена труда, минуя категорию стоимости рабочей силы, сводится к цене жизненных средств рабочих. В рикардовской логике исследования прибыли вопрос решается так. Он не фиксировал категории переменного капитала и прибавочной стоимости как категории отражающие характеристики процесса производства капитала, где и обнаруживается неэквивалентный обмен и истинный источник прибыли. Все это выпадало из предмета исследования Д.Рикардо где рассматривались овеществленные определения труда, т.е. качественные характеристики труда в форме бытия. Поэтому он анализирует прибыль в ее овеществленной форме, как часть стоимости товара, которая противопоставляется ее другим частям – цене труда и ренте.
26.Наукові здобутки т. Мальтуса. Закон народонаселення. Розвиток вчення про ренту. Перше прогнозування економічних криз.
Основные работы «Опыт о законе народонаселения…»(1798) (в полном названии около 15 слов) и «Принципы политэкономии» (1820). Как бы там не было, но он основал научные принципы демографии. В адаптированном виде они, и по сей день, применяются в различных демографических организациях ООН, а люди работающие в этих организациях с гордостью именуют себя неомальтузианцами т.е. новыми последователями Мальтуса. Обратим внимание на его закон народонаселения. Стоит задуматься, что определение данного закона связанно с попыткой изучить "био" человека и его "социо" в единстве. Итак, суть закона в наиболее "чистом виде". Рождаемость людей прирост народонаселения происходят в геометрической прогрессии, а производство предметов потребления, прежде всего, пищи, в арифметической прогрессии. В реальной жизни, на пути "чистого" действия закона имеются препятствия, которые, так или иначе, противодействуют такому приросту. Отсюда фиксируются, во-первых "предупредительные препятствия", когда люди добровольно ограничивают число детей. Во-вторых "разрушительные препятствия". Сюда входят войны, эпидемии, болезни и другие бедствия, которые все вместе называются словом "несчастья и беды". Всесторонний анализ такого рода препятствий тем не менее не могут уничтожить действия закона народонаселения. Кроме этой проблемы Мальтус рассмотрел и другие. Так Рикардо разделял его так называемый «железный закон заработной платы». Заработная плата составляла фонд у капиталиста, а потому ее величина была строго фиксированной и не зависела от требований рабочего. Отсюда борьба за ее повышение была бесполезным делом. Особое место в его взглядах заняли проблемы реализации совокупного общественного продукта. Мальтус обратил внимание на трудности его реализации в связи с промышленным переворотом. Достаточный спрос недостижим без «третьих лиц». Сюда Мальтус относил лендлордов, военных, священнослужителей, военных и других. Они создают спрос на СОП и тем самым способствуют его реализации. И Рикардо и Мальтус смотрели на снижение бремени безработицы через создание общественных программ. Например, дорожного строительства. Через столетие Дж.М. Кейнс очень высоко оценил эти наработки Мальтуса. Кейнс отмечал, что «именно он вооружил меня антикризисными идеями о факторах «эффективного спроса» и их роли в потреблении произведенного продукта промежуточными слоями общества и другим». Его главной заслугой яв-ся то, что при анализе теории трудовой стоимости он исходит с расходов производства. Утверждает, что стоимость товара - расходы производства + прибыль. Вчений розрізняв диференційну ренту І від диференційної ренти ІІ. Диференційну ренту І вчений визначав як додатковий дохід від вкладення капіталу в земельні ділянки кращої якості. Розглядаючи проблему ефективності використання капіталів у землеробстві, Т. Мальтус обгрунтував існування додаткового доходу, тобто ренти іншого виду – диференційної ренти ІІ. Додатковий дохід другого виду привласнюють ті, хто вкладає капітал, здійснює інтенсифікацію виробництва.