- •1.Предмет історії економічної думки.
- •2.Метод дослідження в історії економічної думки.
- •3.Періодизація історії економічної думки.
- •8.Особливості формування економічних поглядів в період середньовіччя.
- •9.Економічні ідеї феодалізму в арабських країнах. Ібн Хальдун (1332-1406).
- •4.Особливості формування економічних поглядів в країнах стародавнього світу.
- •6.Економічна думка Стародавньої Греції. Ксенофонт (430-355/4 до н.Е.), Платон (427-347 до н.Е.), Аристотель (384-322 до н.Е.).
- •11.Ранній меркантилізм. Теорія грошового балансу. В.Стаффорд, г.Скаруффі.
- •10. Економічні погляди європейського середньовіччя. Вчення каноністів про „справедливу ціну". Фома Аквінський (1225-1274).
- •12.Пізній меркантилізм. Теорія торгового балансу. Т. Мен, ж. Кольбер, а. Монкретьєн.
- •13.В.Петті (1623-1687) - засновник англійської класичної політичної економії. Спроби аналізу цінності, зарплати, ренти, ціни землі.
- •15.Економічні погляди р. Кантільона (1680-1734). Перший погляд на оборот суспільного капіталу та підприємництво.
- •17.Вчення ф.Кене (1694-1774) про суспільне відтворення. «Економічна таблиця» (1758) та її місце в історії економічної думки.
- •18.Поглиблення вчення фізіократів у працях а.Р.Ж.Тюрго (1727-1781). Класова структура суспільства. Закон спадної родючості. Вчення про утворення середньої норми прибутку.
- •19.А.Сміт (1723-1790) - засновник економічної науки. Вчення про багатство нації та обставини, які його визначають. Структура праці "Дослідження про природу і причини багатства націй" (1776 р.)
- •21.Вчення а.Сміта (1723-1790) про дійсну і номінальну ціну товару.
- •20.А.Сміт (1723-1790) про розподіл праці, причини виникнення та його обмеження, про походження грошей.
- •22.А.Сміт (1723-1790) про складові частини ціни товару. «Догма» Сміта. Фактори, що визначають рівень зарплати, прибутку, ренти. Про природну і ринкову ціну товарів.
- •23.А.Сміт (1723-1790) про капітал, його нагромадження та застосування. Вчення про продуктивну та непродуктивну працю.
- •24.Д.Рікардо (1772-1823) - економіст епохи промислового перевороту, праця "Початки політичної економії та оподаткування" (1817). Визначення предмету та методу економічної науки. Вчення про вартість.
- •25.Вчення д.Рікардо (1772-1823) про земельну ренту, заробітну платню та прибуток.
- •26.Наукові здобутки т. Мальтуса. Закон народонаселення. Розвиток вчення про ренту. Перше прогнозування економічних криз.
- •27.Наукові здобутки ж.Б.Сея (1776-1832). Теорія трьох факторів виробництва. Закон ринків.
- •28.Дж. Ст. Мілль (1806-1873) – систематизатор та класифікатор вчення класичної школи. Закони виробництва та розподілу. Шляхи реформування суспільства.
- •29.Зародження системи національної політичної економії в Німеччині (ф. Ліст.). Основні розбіжності між класичною політекономією та історичною школою. Етапи розвитку та основні положення.
- •30.Третя хвиля історичної школи. Вернер Зомбарт (1863-1941), Макс Вебер (1864-1920).
- •32.Витоки маржиналізму. Закони г. Фон Госсена (1810-1859). О. Курно (1801-1877) про попит, еластичність, загальну рівновагу. Й. Тюнен (1783-1850) про ефективну комбінацію виробничих факторів.
- •33.Маржиналізм. Предмет та метод дослідження. Загальна характеристика етапів його розвитку. У. Джевонс – представник англійської школи маржиналізму, його теоретичні здобутки.
- •35.Лозаннська школа маржиналізму. Теорія загальної рівноваги л. Вальраса. Оптимум Парето.
- •36.Заснування кембриджської школи. «Принципи економікс» (1890) а. Маршалла (1842-1924). Нове визначення предмету економічної науки.
- •37.Розвиток а. Маршаллом (1842-1924) теорії попиту та пропозиції. Зрівноважена модель. Вплив фактору часу на рівноважну ціну.
- •38.Розвиток кембриджської школи в працях а. Пігу (1877-1959). Теорія суспільного добробуту. Зовнішні ефекти та проблема їх інтерналізації.
- •39.Історичні умови виникнення кейнсіанства. Праця Дж. М. Кейнса (1883-1946) "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936). Критика постулатів класичної школи.
- •40.Задані, залежні і незалежні величини в моделі Дж. М. Кейнса (1883-1946). Теорія ефективного попиту.
- •41.Соціалізація інвестицій і теорія зайнятості Дж. М. Кейнса (1883-1946) Теорія мультиплікатора. Рекомендації щодо державного регулювання економіки.
- •42.Критика кейнсіанства та наступ консерватизму. Нова австрійська школа: ф. Хайек (1899-1992), л. Мізес (1881-1973).
- •43.Причини виникнення монетаризму у 70-х р.Р. XX ст. М.Фрідмен (1912-2006). Кількісне рівняння грошей. Монетарне правило щодо державного регулювання.
- •44.Теорія «економіки пропозиції». Вплив фіскальної політики на ділову активність. Крива Лаффера.
- •45.Теорія «раціональних передбачень». Р. Лукас (1937). Теорія бізнес циклу.
- •46.Теорія соціального ринкового господарства. Реформи л Ерхарда.
- •47.Основні напрямки раннього інституціоналізму (перша третина XX ст.) та його засновники: т. Веблен (1857-1929), Дж. Коммонс (1862-1945),. В. Мітчелл (1874-1948).
- •48.«Нове індустріальне суспільство» Дж. К. Гелбрейта (1908-2008). Ринкова та планова системи. Сучасна корпорація. Теорія конвергенції.
- •49.Неоінституціоналізм. Методологічні особливості та загальні напрямки дослідження. Теорія фірми та трансакційні витрати. Теорема р. Коуза (1910).
- •50.Економічна думка України кінця XIX - початку XX сторіччя. Погляди і. Туган-Барановського.
28.Дж. Ст. Мілль (1806-1873) – систематизатор та класифікатор вчення класичної школи. Закони виробництва та розподілу. Шляхи реформування суспільства.
Примеры того, что стоит делать и не делать в практике рыночных реформ дает учение Джона Стюарта Милля. С самого начала укажем, что этот экономист в начале своей деятельности был большим почитателем теории народонаселения Т.Р.Мальтуса. С данной позиции он предлагал взвешивать принятия законов и юридических актов со стороны государства с учетом их влияния на народонаселение. Дж. Ст. Милль был склонен к реформизму. Важным тезисом его учения был тезис о том, что производство в стране определяется обстоятельствами типа естественных законов (технологией, количеством рабочих и т.д.). В тоже время, распределение производственных благ происходит субъективно. Отсюда реформы должны касаться наиболее справедливого распределения.
Как это не странно, но такой подход стал типичным в конце XX века на поле постсоветских стран. В ежегодно обсуждаемых и принимаемых бюджетах стран на первый план выносятся именно проблемы распределения. Проблемы же производства, повышение его эффективности, инвестиции и т.д. вовсе не являются предметом дебатов в парламенте и других властвующих кругах. Тоже происходит в современной Украине. Вызывают интерес и способы проведения социальных реформ. Они могут быть сведены к ряду пунктов: 1.Уничтожение наемного труда при помощи кооперативной производительности в ассоциации. 2.Социализация земельной ренты при помощи земельного налога. 3.Ограничение неравенства в богатстве при помощи отмены прав наследования. В своем труде «Элементы политической экономии» (1821) Милль в полном противоречии с трудовой теорией стоимости утверждал, что источником стоимости следует признать не только живой труд, но и труд накопленный, овеществленный в средствах производства. Опираясь на это вульгарное представление, Милль изобразил рабочего и капиталиста как совладельцев создаваемого продукта. В форме заработной платы рабочий получал от капиталиста денежный эквивалент своей доли в произведенном продукте, другая же часть этого продукта составляла долю капиталиста, его прибыль, источником которой является «работа» капитала как накопленного труда. Таким образом исчезла противоположность прибыли и заработной платы которая определенно фиксировалась Рикардо, антагонистические отношения эксплуатации наемных рабочих капиталистами подменялись их отношениями «равных товаровладельцев». У своїх працях Міль висунув на перший план „закони виробництва” і „закони розподілу”, та різко протиставив їх. На думку Дж. С. Мілля, закони виробництва вічні, незмінні і подібні „фізичним істинам”,...„в них немає нічого, що б залежало від волі”. А закони розподілу, оскільки ними керують „людські інституції”, є такими, „якими їх роблять думки і бажання правлячої частини суспільства, і дуже різноманітні в різні століття і в різних країнах”. При цьому Дж. С. Мілль стверджував, що думки і бажання людей не носять випадкового, довільного характеру: „Причини правил розподілу по меншій мірі так само мало залежать від волі і мають такою же самою значною мірою характер фізичних законів, як і закони виробництва”, оскільки „люди здатні контролювати свої власні дії, але не наслідки, які їх дії мають для них самих або для інших людей.