17) Християнство як світова релігія:

а) Християнство виникло в І столітті нової ери на території Східної частини Римської імперії. До початку сучасного літочислення в Іудеї склалась велика релігійна література, яка називалась Торою, або законом, Священним писанням. Священні книги містили віровчення, які базувалось на очікуванні пришестя Месії-Спасителя. Християнство зароджується як одна з течій, сект в іудаїзмі. Розповсюдження християнства серед народів Римської імперії було обумовлене і соціальними передумовами. Свідомість її населення була підготовлена до сприйняття цього віровчення: християнству передував повний крах світових порядків, і воно було виразом цього краху. Саме до середини І ст. в соціальних низах зростає незадоволеність правителями Риму. Християнство в Римській імперії спочатку сприймалось більшістю людей як форма соціального протесту. Викриття зіпсованості світу, його гріховності, обіцянка його спасіння та встановлення царства миру та справедливості – ось соціальні ідеї, котрі приваблювали на сторону християн сотні тисяч, а пізніше й мільйони послідовників.

б) Християнство розглядає історію як односпрямований, неповторний процес, що скеровується Богом: від початку - створення до завершення – приходу Месії і Страшного суду. Святе писання християн – Біблія – це розповідь про те, як Бог шукав Людину, це промова Бога, яка звернена до людей. Ідеологічною основою утворення християнських об’єднань виступив універсалізм релігійної проповіді – звернення до усіх людей, незалежно від етнічної, релігійної, класової приналежності: перед Богом усі рівні. Основні положення християнського віровчення – дванадцять догматів і сім таїнств – були прийняті на першому (Нікейському) соборі 325 року та на другому (Константинопольському) соборі 381 року. Ставши державною релігією Римської імперії, християнство в добу її розпаду розповсюджується разом з греко-римською культурою на германців та слов’ян. До Х століття майже вся Європа стала християнською. І лише іслам, який виник у VІІ столітті, став на шляху подальшому поширенню християнства до країн Сходу. Центральна ідея всього християнства – ідея гріховності людини і її друга сторона – ідея спасіння. Усі люди грішні перед Богом, і саме це урівнює їх. Очиститись від цього гріха люди можуть лише в тому випадку, якщо вони усвідомлять, що грішні, якщо спрямують свої думки на очищення від гріхів, якщо повірять у великого божественного Спасителя, котрий був посланий Богом на землю і прийняв на себе гріхи людські. Ісус Христос своєю смертю спокутував ці гріхи та вказав шлях до спасіння. Цей шлях – віра у великого і єдиного в трьох іпостасях Бога, благочестиве життя, покаяння в гріхах і надія на царство небесне після смерті. Християнство поділяється на 3 напрямки – православ’я, католицизм та протестантизм. Вони дуже схожі, але мають певні відмінності, через що кожна «гілка» вважає, що вона є правильною, а дві інші ні, через що відбулася велика кількість конфліктів.

18) Іслам як світова релігія:

а) Основні положення віровчення ісламу викладено в головній священній книзі мусульман – Корані. В основі віровчення ісламу сім основних положень: віра в єдиного Бога – Аллаха, що створив усе суще і визначив його долю, вищого, всемо­гутнього, мудрого і милостивого суддю; віра в янголів і демонів; віра у святість Корану, який вважається вічним, несотворенним; віра в пророків, печаттю яких є посланник Аллаха – Мухаммед; віра в рай і пекло; віра в божественне провидіння; віра у безсмертя душі, яка залишає тіло в день смерті, та її воскресіння в день Страшного суду. Важливим поняттям у віровченні ісламу є джихад („зусилля”) – боротьба за віру. Мусульманський культ базується на таких основних п’яти обов’яз­ках мусульманина, так званих «стовпах ісламу»: 1. Іман – повторення формули віри (шахади): «Немає бога, крім Ал­лаха, а Мухаммед – посланець Аллаха», розуміння її смислу і щира переконаність у її істинності; 2. Сала(я)т – щоденна п’ятиразова молитва та колективна молитва (джумма) в мечеті у п’ятницю; 3. Саум – дотримання посту протя­гом дев’ятого місяця за місячним календарем; 4. Зак’ят – обов’язкова регулярна милостиня-податок на користь бідних, яка становить 1/40 частину річного доходу; 5. Хадж – паломництво до Мекки у дванадцятий місяць мусульманського календаря, приурочений до свята жертвоприношення.

б) Іслам не є єдиним. Більшість сучасних мусульман належать до сунітів) і шиїтів. Суніти, спираючись на Коран і Суну, виходили з конце­пції ісламської державності, згідно з якою майбутній халіф мо­же одержати державну владу на підставі договору між визнаними представниками релігійної громади і претендентами на владу. Шиїти (від араб. „аш-шиа” – прихильники, партія) вважають, що влада має божественну природу, а отже, може наслідуватися тільки нащадками Мухаммеда. Оригінальною і вільнодумною течією в ісламі – суфізм, являє собою синтез вчення Мохаммеда з елементами грецької, індійської та християнської філософії. Носіями його виступають дервіши, які ведуть чернецький спосіб життя і вважають необхідним відмову від багатства, щоб врятувати душу.