3) Релігія в системі культури:

а) Релігія – це світогляд, який задає певну картину світу і в той же час формує систему цінностей та норм; релігійне витлумачення світу є засобом орієнтації в ньому людини та регуляції її поведінки, набуття нею життєвого смислу. Релігійний світогляд передбачає те, що людина не розглядає себе в якості повністю самовладної істоти; навпаки, людина усвідомлює себе як єство, підпорядковане вищим силам буття. При цьому життєва поведінка людини оцінюється з позиції того, наскільки вона відповідає прагненням цих вищих сил, їх наставництву. В більшості релігій передбачається віра у безсмертя душі, в те, що потойбічне життя важливіше за поцейбічне, земне. В той же час відчуття прилучення людини до вищих світових сил породжує впевненість у її значущості, захищеності від випадкових негараздів життя. Релігія гармонізує свідомість віруючої людини та постійно підтримує її в повсякденному житті. Реалізуючись через формування духовного світу людини, через пріоритет духовності над іншими цінностями, релігія містить в собі також значний гуманістичний потенціал. Вона задовольняє потребу людини у рівновазі та гармонії зі світом, переживання єдності з усім сущим, формує відчуття певної стабільності. Роль релігії в житті кожної конкретної людини та суспільства в цілому розкривається через її основні функції: Світоглядну, ілюзорно-компенсаторну, комунікативну, регулятивну, інтегративну.

б) Як особлива система духовної діяльності людей, релігія має власну специфічну структуру. В ній можна виділити такі основні елементи як релігійна свідомість, релігійний культ, релігійні організації.

Релігійна свідомість – визначальний елемент релігії. Центральною рисою релігійної свідомості виступає релігійна віра у надприродне. Взагалі, віра - це особливий психологічний стан повного визнання і прийняття якогось твердження або положення речей за умови дефіциту точної інформації. Вона необхідна людині для мобілізації духовних та фізичних сил у певній проблематичній ситуації. Віра долає обмеженість розуму. Особливості релігійної віри полягають у твердому переконанні людини в існуванні надприродного, в той час як нерелігійна віра, наприклад, в існування позаземних форм життя, позбавлена цієї ознаки. Невід’ємною частиною будь-якої релігії, її реалізації у сфері повсякденного практичного життя є культ. В широкому значенні культ – це шанування чогось в якості вищого, священного. У вузькому значенні культ – сукупність символіч­них дій, за допомогою яких віруючий намагається вплинути на надприродні сили. Культ включає обряди, ритуали, свята, церемонії, жертво­приношення, таїнства, богослужіння, пости, молит­ви, а також матеріальні предмети, які при цьому використо­вуються - храми, священні реліквії, посуд, одяг тощо. Деякі культові прояви - поклони, молитви, жертви, пости - є спільними майже для усіх релігій. Існують і специфічні культи, такі, як шанування корови в індуїзмі або чорного каменю в ісламі. Релігія матеріалізується також у релігійних організаціях – об’єднаннях послідовників тієї або іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів. Основні форми релігійних організацій: церква, секта, харизматичний культ, деномінація. Вони виконують широке коло функцій, головними з яких є: задоволення релігійних потреб віруючих, регулювання культової діяльності, розробка й пропаганда віровчення, забезпечення цілісності організації.