4) Мистецтво в системі культури:

а) Серед форм культурної діяльності особливе місце займає мистецтво. Мистецтво - це особливий спосіб духовно-практичного освоєння світу крізь призму людських цінностей, життєвих смислів та значень. Характерними рисами мистецтва виступають: - створення художніх образів, що характеризуються чуттєвою конкретністю та узагальненістю, завдяки чому мистецтво виражає та творчо перетворює життя відповідно до людських сенсів та цінностей; - інтуїтивно-емоційний спосіб осягнення дійсності, що доповнює раціонально-логічний; - у мистецтві людина виражає себе у своїй цілісності - на відміну від інших видів діяльності, де вона реалізує якусь одну свою сторону; - наявність вимислу та умовності; мистецтво не призначене для точного копіювання життя: через мистецтво людина поринає у світ художніх образів. - мистецтво завжди несе на собі відбиток особистості

б) функції: - суспільно-перетворююча – мистецтво створює образи “нової дійсності”, котрі ідейно-емоційно впливають на людей, орієнтуючи їх світосприйняття, мислення та соціальну поведінку; - пізнавально-евристична – твори мистецтва завжди втілюють та несуть певне знання, формують нові горизонти бачення життя; - прогностична – у творах мистецтва часто має місце інтуїтивно-цілісне передчуття майбутнього; - інформаційно-комунікативна – мистецтво завжди є повідомленням та спілкуванням, воно служить засвоєнню індивідом суспільного досвіду; - виховна – мистецтво формує цілісну особистість, структуру відчуттів та думок людей, загальний емоційний настрій на життя; - сугестивна - мистецтво нерідко діє немовби гіпнотично, може формувати впевненість перед битвою, священний страх, закликати до певної дії і т.д. - естетична - мистецтво формує чуттєвість людини, формує естетичні смаки, ідеали; - гедоністична - як художня творчість, так і сприйняття художнього твору несуть людині безкорисливу радість, задоволення від відкриття та співпереживання гармонії і довершеності. - компенсаторна – мистецтво, як засіб, що дозволяє перетворити життя символічно, ілюзорно відновити у сфері духу гармонію, втрачену чи недосяжну у реальності.

5) Трудова концепція походження культури:

а) Трудова концепція походження культури (або знаряддєво-трудова )розроблена в рамках марксистської філософської традиції. Основна ідея цієї теорії представлена в роботі Ф. Енгельса “Роль праці в процесі перетворення мавпи на людину”. Вивчаючи проблему походження культури, марксисти підкреслюють виключне значення праці в процесах культуротворення. Теза про діяльнісну природу культурогенезу дозволяє розглядати працю в якості своєрідної опосередковуючої ланки між тваринним світом і світом людей. Саме праця виводить людину за межі суто природного існування, відкриваючи перед нею горизонти культури.

б)Праця – це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона за допомогою знарядь праці взаємодіє із природою, використовує її в своїх цілях. Як цілеспрямована діяльність, праця, власне, і починається із виготовлення знарядь праці. Систематичне використання пралюдьми різних предметів природи в якості засобів забезпечення життєдіяльності поступово приводило до вибору серед багатьох однорідних предметів найбільш зручних по формі і ефективних у використанні. Згодом пралюди перейшли до цілеспрямованого пошуку відповідних предметів, в їх мозку сформувались “образи” конкретних природних знарядь. Наступним кроком був процес їх успішного вдосконалення, що стало своєрідною передумовою для цілеспрямованого створення штучних знарядь праці, які і стали першим неприродним феноменом. Виготовлення знарядь праці є фундаментальною умовою для виникнення культури. В процесі виготовлення знарядь праці ускладнюється зміст самої праці. Завдяки цьому розвиваються здібності людини, відбувається поступове формування людської свідомості, виникає потреба в передачі інформації. Важливим моментом цього процесу стає поява мови як засобу спілкування, яка відкриває нові можливості для спільної трудової діяльності. Спільна діяльність породжує нове середовище – людське суспільство і культуру. Трудова концепція вважається однією із найбільш змістовних та теоретично обґрунтованих. Проте сучасна наука і філософія представили цілу низку питань стосовно культурогенезу, на які з позицій означеної концепції відповісти важко або ж і неможливо. Серед самих складних є питання стосовно співвідношення: людина – праця, праця – свідомість. В якому смислі можна говорити про людину як продукт праці, якщо сама праця склалася саме в процесі антропосоціогенезу? На якому етапі можна говорити про працю як цілеспрямовану діяльність? В трудовій концепції походження культури міститься логічна суперечність. Всі принципові складові культурогенезу: праця, свідомість, людина, соціальність – формуються одночасно, виступаючи воднораз і передумовами, і наслідками. Ця суперечність залишається невирішеною і для сучасної культурологічної думки.