24. Основні форми і системи заробітної плати

(Погодинна заробітна плата: визначення, умови застосування, одиниці вимірювання(10), відрядна заробітна плата: визначення, умови застосування, одиниці вимірювання, організація нормування праці (10), системи заробітної плати: системи погодинної заробітної плати, системи відрядної заробітної плати, колективні системи заробітної плати (10)).

Заробітна плата (ЗП) – ціна товару робоча сила, що складається на ринку. Це грошова форма вартості робочої сили найманого працівника.

Основними формами заробітної плати є погодинна й відрядна.

При погодинній заробітній платі її величина залежить від кількості годин праці. Застосовується на підприємстві, де переважає строго регламентований технологічний процес або для тих видів праці, результати яких важко виміряти кількісно. Одиницею виміру є погодинна ставка, так звана «ціна праці». Заробітна плата за місяць, тиждень визначається множенням погодинної ставки на кількість годин праці. В основу «ціни праці» покладено денну вартість робочої сили.

На ранній стадії розвитку капіталістичних відносин застосовувалася погодинна заробітна плата, але вона мала певні вади. Насамперед – у робітників було мало стимулів для до ефективної праці. Для того, щоб спонукати робітників працювати, необхідно було тримати велику кількість контролерів, наглядачів, які б ураховували результати діяльності кожного працівника. Широко застосовувалася система штрафів. Усі ці заходи вимагали великих додаткових витрат. Усіх цих недоліків позбавлена відрядна (поштучна) форма заробітної плати.

Відрядна заробітна плата – це така форма заробітної плати, за якою її величина знаходиться у прямій залежності від кількості виробленої продукції або кількості здійснених операцій.

Одиницею виміру є не час, а розцінка за штуку продукту (тому відрядну заробітну плату називають поштучною)

В основою відрядної (поштучної) заробітної плати покладено денну вартість робочої сили і норми виробітку.

Відрядна зарплата залежить від двох чинників: по – перше, кількості вироблених виробів або виконаних робіт і, по – друге, розміру розцінки за кожен виріб. Ці обставини визначають стимули до підвищення продуктивності праці, збільшення вироблення в одиницю часу. Вона звільняє підприємця від необхідності нагляду та зовнішнього контролю за працівником. Тут сам працівник прагне більше зробити в одиницю часу.

З цією формою заробітної плати пов'язана проблема організації та нормування праці, тарифної системи, кваліфікації працівників і в цілому організації виробництва та управління. Якщо погодинна заробітна плата була характерною в умовах формального підпорядкування праці капіталу, то відрядна зарплата пов'язана вже з реальним підпорядкуванням праці капіталу, тобто коли капітал став розвиватися на своїй власній матеріально – технічній базі у вигляді великого машинного виробництва.

У сучасних умовах роботодавці усе частіше повертаються до погодинної заробітної плати, контролюючи швидкість роботи шляхом механічного устрою або організаційних засобів.

Погодинна і відрядна форми заробітної плати, як правило, не існують в чистому вигляді, вони завжди виступають у певних поєднаннях і комбінаціях. Внаслідок цього склалися певні системи, які представляють собою поєднання обох цих форм. Погодинна заробітна плата виступає переважно в двох системах: проста погодинна і погодинно – преміальна. При простій погодинній системі оплата праці залежить тільки від величини відпрацьованого часу і не обумовлена ​​кінцевими результатами праці. При погодинно – преміальній системі оплата працівника визначається не тільки тривалістю праці, але, в першу чергу, досягнутими кількісними та якісними показниками (в тому числі економія робочого часу, матеріалів, палива, електроенергії і т. д.).

Відрядна зарплата виступає в трьох системах: пряма відрядна, відрядно – прогресивна та відрядно – преміальна. При прямій відрядній розмір оплати залежить тільки від кількості вироблених виробів або робіт, причому оплата кожного виробу, виготовленого в межах норми виробітку і понад неї, оплачуються по незмінним розцінками. При відрядно – прогресивній системі, оплата за вироби, виготовлені в межах норми і понад норму, оплачуються за різними, прогресивно наростаючим розцінками, залежно від ступеня перевиконання норми. Ця система має істотний недолік, який виражається в заниженні норм виробітку з метою їх значного перевиконання без відповідного підвищення продуктивності праці. Тому дана система, яка в недалекому минулому була досить поширеною, по суті гальмувала зростання продуктивності праці і не сприяла технічному прогресу виробництва, в даний час майже перестала застосовується. Замість неї на передній план висунулася відрядно – преміальна система.

Дана система ставить оплату праці в залежність не тільки від виробітку, а й, особливо, від якісних результатів роботи, наприклад, підвищення якості продукції, передових технологій, у тому числі ресурсозберігаючих, суміщення професій і функцій і т. д.

Все це зумовило, що в даний час саме почасово – преміальна та відрядно – преміальна системи стали найпоширенішими у промисловості та інших галузях економіки розвинених країн.

Існує також колективна відрядна заробітна плата. При цьому заробітна плата робітника знаходиться в залежності від виробітку бригади, лінії, зміни. Колективний заробіток розподіляється між членами бригади згідно з присвоєними їм розрядами, коефіцієнтами і відпрацьованим часом.