- •1.Залишкові явища після перенесених вторинних енцефалітів.
- •2, Симптоми при ураженні білої речовини спинного мозку.
- •3. Тім’яна доля кори мозку, функція, патологія.
- •4.Клінічна сутність дизартрії. Класифікація.
- •5.Зв’язок невропатології із спеціальною педагогікою.
- •6.Клінічна хар-ка псевдобульбарної дизартрії .
- •7.Класифікація інфекційних захворювань нервової системи.
- •8.Сутність анамнезу і його значення для педагога-дефектолога.
- •9. Сіра речовина спинного мозку. Функції.
- •10. Методи дослідження нс в умовах допоміжної і спеціальної школи.
- •11. Х-ка окремих видів розладів рухів (парези, паралічі, гіперкінези, тремор)
- •14. Класифікація найпоширеніших наслідків чмт у дітей за Сухаровою.
- •16. Периферичні і центральні розлади слуху.
- •17. Виникнення та причини дитячого церебрального параліча.
- •18. Будова, функція і патологія заднього мозку
- •20. Будова та фунції довгастого мозку.
- •21. Будова, функція і патологія мозочку
- •29. Гідроцефалія. Клінічна картина.
- •22. 5-12 Пари черепно-мозкових нервів.
- •23. .Класифікація менінгітів, енцефалітів.
- •25. Спинний мозок. Патологія білої речовини спинного мозку.
- •27. Дцп. Класиф. Клінічна картина кожної форми.
- •28. Класифікація Черепно-мозкових травм (чмт)
- •30.Будова і функції проміжного мозку.
- •31 Сегментарна будова спинного мозку та ознаки його ураження.
- •34. Патологія мозочка
- •35. Клінічна храктеристика функції та патологія проміжного мозку.
- •36. Симптоми при ураженні проміжного мозку.Дисфункція гіпофізу у дітей
- •41,(31)
- •42. Клінічна картина і профілактика поліомієліту.
- •43. Класифікація розладів мовлення. Клінічна суть дизартрії.
- •45. Будова середнього мозку і ознаки випадіння при ураженні.
- •46. Лікувально-пелагогічні заходи при епілепсії.
- •50. Рефлекс, рефлекторна дуга, аналізатор, функціональна система.
- •51, Ознаки ураження кінцевого мозку.
- •52. Класифікація енцефалітів.
- •57 Великий епілептичний судомний напад.
- •64.Спинний мозок см. Симтоми випадіння при ураженні сірої речовини.
- •66.Лікувально-педагогічні заходи при епілепсії.
- •67.Клінічна характеристика кліщового енцефаліту. Залишкові явища.
- •68.Анатомія потиличної долі головного мозку, функція.
- •69.Характеристика закритої чмт, залишкові явища наслідків чмт
28. Класифікація Черепно-мозкових травм (чмт)
З урахуванням можливої загрози інфікування внутрішньочерепного вмісту ЧМТ поділяють на закриту та відкриту; відкрита ділиться на проникаючу і непроникаючу. Закрита ЧМТ – це ушкодження при яких відсутнє порушення цілісності покривів голови, або є рана м’яких тканин без порушення цілісності апоневрозу. Переломи кісток склепіння голови без ушкодження м’яких тканин над ними відносяться до закритих ЧМТ.
До відкритої ЧМТ відносяться ушкодження, при яких маються рани м’яких покривів голови з порушенням цілісності апоневрозу, або переломи кісток склепіння з ушкодженням м’яких тканин у цьому місці.
Відкрита ЧМТ без ушкодження твердої мозкової оболонки відноситься до непроникаючої відкритої ЧМТ. Травма з ушкодженням твердої мозкової оболонки – до проникаючої ЧМТ.
Переломи кісток основи черепа відносяться до групи відкритих ЧМТ. А переломи з виділенням ліквору з вушного проходу або носа – до групи відкритих проникаючих ЧМТ.
Під множинними ушкодженнями розуміється одночасне ушкодження одного органу чи топографоанатомічної системи тіла в двох або більше місцях.
За тяжкістю ЧМТ ділиться на 3 ступеня: легка(струс, забій головного мозку легкого ступеня); середня (забій головного мозку середнього ступеня, підгостре та хронічне стиснення мозку); тяжка (забій головного мозку тяжкого ступеня, гостре стиснення мозку, дифузне аксональне ушкодження мозку).
Клінічні форми ЧМТ:
1. Струс - це найлегша форма ЧМТ, яка характеризується наявністю загальномозкових неврологічних симптомів та нестійких, транзиторних вогнищевих симптомів ушкодження нервової системи.
2. Забій- сукупність тканинних порушень різного ступеня та характеру з первинними крововиливами, тобто контузій ні вогнища та геморагії в кору та білу речовину. Контузій ні вогнище – це зони некрозу, що розвиваються при ударі великих півкуль у кісткові виступи черепу..
3. Дифузне аксональне проявляється тривалою втратою свідомості, комою. Характерною особливістю є перехід у стійкий або транзиторний вегетативний стан, про настання якого свідчить відкриття очей ну відповідь на різні подразники.
4. Стиснення мозку ( внаслідок гематом, вдавлених переломів, пневмоцефалії, набряку та набубнявіння мозку, вогнищ розміжження мозку).
30.Будова і функції проміжного мозку.
Таламус – це скупчення нервових клітин, розташованих по обидва боки ІІІ шлуночка. Його ділять на передній та задній таламус.
Таламус є одним з підкіркових центрів зору і центром аферентних імпульсів зі всього організму, що прямують до кори великого мозку. Основна функція таламуса – проведення чутливих імпульсів до кори головного мозку. Через таламус проходять провідники больового, тактильного, температурного, м’язово-суглобового, вібраційного чуття; зорові, смакові, нюхові, слухові шляхи. У таламусі формуються відчуття та передача імпульсів до екстрапірамідної системи, її підкіркових центрів.
Метаталамус також містить один з підкіркових центрів зору та підкірковий центр слуху. Обидва ці ядра (медіальне та латеральне колінчасті тіла) зв’язані з пагорбками середнього мозку.
До структурних елементів епіталамуса відносяться шишковидне тіло, яке є ендокринною залозою, що регулює функцію кори надниркових залоз і розвиток статевих ознак.
Гіпоталамус складається з сірого пагорба, лійки, мозкового придатка (нейрогіпофіза) та парних сосцевидних тіл. Зоровий перехрест та зорові тракти є його передньою межею. У ділянці сосцевидного тіла знаходиться ядро, яке є підкірковим центром нюху.
Сірий пагорб переходить у лійку, у ділянці якої розташований нейрогіпофіз. Саме він контролює функції ендокринних залоз (щитовидної, статевих, надниркових залоз), контролює зріст та дозрівання органів, координує функції різних органів та систем організму. Гормони продукуються переважно передньою долею, у задній відбувається їх накопичення з подальшим виділенням у кровообіг.
У гіпоталамусі знаходяться скупчення сірої речовини у вигляді ядер, які є центрами вегетативної нервової системи, котра регулює всі види обміну речовин, дихання, кровообіг, діяльність внутрішніх органів, залоз внутрішньої секреції тощо.
32. Периферична нервова система. Неврити. Невралгія. Поліневрити.
Периферична нервова система — частина нервової системи представлена нервами, що з'єднують ЦНС із сенсорними органами, рецепторами та афекторами (м'язами та залозами) та об'єднує їх у взаємодії. Перифери́чнанерво́васисте́ма (ПНС) складаєтьсязівсіхіншихнервівінейронів, якінележатьвмежахЦНС .Переважнабільшістьнервів (якіфактичноєаксонаминейронів) належитьПНС. Периферичнанервовасистемаулюдини включає усебе 31 пару спинно-мозкових нервів і 12 пар черепних нервів, що прямують від спинного та головного мозку до периферії. Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову систему і автономну нервову систему.
Неври́т—ураженняпериферійних нервів, зумовлені охолодженням, інфекцією, травмою, інтоксикацією, алергією, порушеннями обміну речовин. Характеризуються болем та порушенням чутливості у зоні іннервації відповідного нерву.
Невралгія — ураження периферійних нервів, що характеризується нападами болю в зоні іннервація будь-якого нерва. Невралгія розвивається переважно в нервах, що проходять у вузьких каналах і отворах.
Поліневри́т, поліневропа́тія—множиннеураженняпериферійнихнервів. Спостерігаєтьсяприінфекціях (грип, дифтерія), інтоксикаціях(алкогольні, свинцові та ін.), порушеннях обміну речовин (діабет), авітамінозах. Поліневрити характеризуються болем, онемінням у кінцівках, слабкістю та гіпотонією м'язів дистальних відділів рук та ніг, порушенням чутливості на зразок "рукавичок" та "панчох".
33. Клінічна характеристика семантичної афазії, причини її виникнення Семантична афазія виникає при ураженні тім'яно-потиличних областей лівої півкулі. Спостерігаються специфічні труднощі при пошуку потрібного слова або довільному називання предмета. Найбільші труднощі виникають у вирішенні логіко-граматичних словосполучень, що передають ставлення людей або предметів ("брат батька", "батько брата"), відсутнє розуміння прислів'їв, приказок, крилатих слів. Письмова мова відрізняється бідністю і стереотипністю синтаксичних форм. Як правило, семантична афазія супроводжується порушенням рахунки, хворі з працею записують зі слуху багатозначні числа.
.