- •1.Залишкові явища після перенесених вторинних енцефалітів.
- •2, Симптоми при ураженні білої речовини спинного мозку.
- •3. Тім’яна доля кори мозку, функція, патологія.
- •4.Клінічна сутність дизартрії. Класифікація.
- •5.Зв’язок невропатології із спеціальною педагогікою.
- •6.Клінічна хар-ка псевдобульбарної дизартрії .
- •7.Класифікація інфекційних захворювань нервової системи.
- •8.Сутність анамнезу і його значення для педагога-дефектолога.
- •9. Сіра речовина спинного мозку. Функції.
- •10. Методи дослідження нс в умовах допоміжної і спеціальної школи.
- •11. Х-ка окремих видів розладів рухів (парези, паралічі, гіперкінези, тремор)
- •14. Класифікація найпоширеніших наслідків чмт у дітей за Сухаровою.
- •16. Периферичні і центральні розлади слуху.
- •17. Виникнення та причини дитячого церебрального параліча.
- •18. Будова, функція і патологія заднього мозку
- •20. Будова та фунції довгастого мозку.
- •21. Будова, функція і патологія мозочку
- •29. Гідроцефалія. Клінічна картина.
- •22. 5-12 Пари черепно-мозкових нервів.
- •23. .Класифікація менінгітів, енцефалітів.
- •25. Спинний мозок. Патологія білої речовини спинного мозку.
- •27. Дцп. Класиф. Клінічна картина кожної форми.
- •28. Класифікація Черепно-мозкових травм (чмт)
- •30.Будова і функції проміжного мозку.
- •31 Сегментарна будова спинного мозку та ознаки його ураження.
- •34. Патологія мозочка
- •35. Клінічна храктеристика функції та патологія проміжного мозку.
- •36. Симптоми при ураженні проміжного мозку.Дисфункція гіпофізу у дітей
- •41,(31)
- •42. Клінічна картина і профілактика поліомієліту.
- •43. Класифікація розладів мовлення. Клінічна суть дизартрії.
- •45. Будова середнього мозку і ознаки випадіння при ураженні.
- •46. Лікувально-пелагогічні заходи при епілепсії.
- •50. Рефлекс, рефлекторна дуга, аналізатор, функціональна система.
- •51, Ознаки ураження кінцевого мозку.
- •52. Класифікація енцефалітів.
- •57 Великий епілептичний судомний напад.
- •64.Спинний мозок см. Симтоми випадіння при ураженні сірої речовини.
- •66.Лікувально-педагогічні заходи при епілепсії.
- •67.Клінічна характеристика кліщового енцефаліту. Залишкові явища.
- •68.Анатомія потиличної долі головного мозку, функція.
- •69.Характеристика закритої чмт, залишкові явища наслідків чмт
50. Рефлекс, рефлекторна дуга, аналізатор, функціональна система.
Рефлексом називається реакція-відповідь організму на подразнення. Здійснюється рефлекс за участі низки нейронів (не менш двох), які називаються рефлекторною дугою. Один з нейронів рефлекторної дуги сприймає подразнення (аферентна частина дуги), другий здійснює відповідь (еферентна частина). Більшість рефлекторних дуг має складну структуру за рахунок вставних нейронів, які переробляють інформацію. У наш час вчення фізіолога І.П. Павлова про рефлекси доповнене поняттям про рефлекторні кільця.Доказано, що рефлекторний акт не закінчується одномоментною відповіддю робочого органа. Існує зворотний зв'язок. М’яз, який скорочується у відповідь на подразнення, посилає імпульси до ЦНС, що являється джерелом ряду процесів, які впливають на стан цього м’яза, а саме на його тонус. Так виникає зімкнуте рефлекторне кільце.
Рефлекси розподіляють на умовні та безумовні.
Безумовні рефлекси є вродженими, визначаються певною сталістю та характерною для кожного рефлексу рефлекторною дугою.
Умовні рефлекси являються надбаними, тобто виробляються у процесі набуття досвіду. На відміну від безумовних рефлексів вони непостійні. Дуги умовних рефлексів обов’язково замикаються в корі великого мозку, на відміну від безумовних, дуги яких замикаються на різних рівнях ЦНС ( у спинному мозку, стовбурі мозку, у підкіркових ядрах, у корі великого мозку).
В основі вищої нервової діяльності лежить можливість виникнення нескінченої множинності зв’язків для утворення нових умовних рефлексів.
Утворення центральної та периферичної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, які мають місце як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму, носять назву аналізаторів. Розрізнюють зоровий, слуховий, смаковий, нюховий, чутливий та руховий аналізатори. Кожний аналізатор складається зпериферичного (рецепторного) відділу, провідникової частини і коркового відділу, в якому проводяться аналіз та синтез подразнень, що сприймаються. Процес сприйняття починається з периферії і закінчується в корі головного мозку.
51, Ознаки ураження кінцевого мозку.
1. Ураження лобної долі домінантної півкулі. – Моторна афазія, лобна атаксія, параліч погляду, хватальний феномен, лобна психіка.
2. Ураження тім’яної долі. – Моторна афазія, лобна атаксія, параліч погляду, хватальний феномен, лобна психіка.
3. Ураження вискової долі домінантної півкулі мозку. – Сенсорна афазія, алексія, амнестична афазія, слухова, смакова та нюхова агнозія та ін.
4. Ураження потиличної долі. – Зорові галюцинації, зорова агнозія, гомонімна геміанопсія, фотопсії, метаморфопсії та ін..
5. Ураження передньої центральної звивини. – Паралічі, парези кінцівок, моторна джексонівська епілепсія.
6. Ураження задньої центральної звивини. – Анестезія поверхневих видів чутливості на протилежній половині тіла, порушення глибокої чутливості на цій же стороні, сенсорна джексонівська епілепсія контрлатерально вогнищу ураження.