66.Лікувально-педагогічні заходи при епілепсії.

Епілепсія — це порушення функції головного мозку, що виявляється раптовими, періодично повторювани¬ми нападами.Основні характерні риси епілептич¬них нападів: раптовість появи і припинення; короткочасність,періодичність;стереотипність.Лікувально-педагогчні заходи. Як надати першу допомогу під час нападу? Під час нападу необхідно: зберігати спокій, не намагатися на¬сильно стримувати судомні рухи; за можливістю укласти людину з нападами на рівну поверхню, підкла¬сти їй під голову що-небудь м'яке, розстебнути комір і звільнити від тіс¬ного одягу; не переміщувати людину з того місця, де трапився напад, якщо тільки воно не є небезпечним для життя (гострі кути, вода тощо); повернути голову на бік для запо¬бігання западанню язика і попадання слини в дихальні шляхи, а у випадках виникнення блювоти, обережно по¬вернути на бік усе тіло; ні в якому разі не намагатися роз¬тискати зуби якими-небудь предме¬тами; не робити штучного дихання чи масажу серця; не давати ніяких ліків чи рідини че¬рез рот.Судоми припиняться самі по собі за кілька хвилин. По закінченні нападу потрібно дати людині можливість спо¬кійно отямитися і, у разі потреби, вис¬патися. Нерідко на завершенні нападу може виникати сплутаність свідомості і слабкість, і має минути якийсь час (зазвичай від 5 до ЗО хвилин), після якого людина самостійно зможе вста¬ти. Якщо напади тривають більше 5 хвилин, у хворого утруднене дихання, чи він одержав травму, чи це вагітна жінка, то необхідно викликати "швидку допомогу".Відразу після нападу можливе за¬стосування призначених лікарем протисудомних препаратів, але не через рот, позаяк людина не здатна їх про¬ковтнути. Як допомогти правильному соціальному становленню дитини з епілептичними нападами?Надайте дитині якнайбільше самостійності, оскільки це — фун¬дамент подальшого дорослого життя. Як здорові діти само¬стійно пізнають світ і діють, виходячи з власного досвіду, так само повинні пізнавати світ і діти з епілепсією, як би важко не було їхнім батькам.Ніколи не слід використовувати епілепсію як привід уникнути яких-небудь неприємних чи просто небажаних для вас чи дитини дій. У родині чи в класі не потурайте дитині з нападами і не надавайте їй особливо¬го статусу порівняно з братами і сестрами/однокласниками. Вона так само може вико¬нувати доручення— допомагати в прибиранні, митті посуду Напади не повинні бути використані як привід для ухилення від неприємних обов'язків. Інакше, звикаючи в дитинстві до подібних ви¬вертів, їй і надалі захочеться ними скористатися у важких ситуаціях, що, у свою чергу, може призвести до психічних проблем, пов'язаних із небажанням "розлучатися" із нападами.

67.Клінічна характеристика кліщового енцефаліту. Залишкові явища.

Кліщовий енцефаліт. Збудник – РНК-вмісний арбовірус. Інкубаційний період 3-21 день. Початок гострий, температура 38-39 триває протягом дня, головний біль, гіперестезія шкіри, міальгія, сонливість.У випадку менінгеальної форми різко зростає головний біль, з’являються менінгеальні симптоми.При менінгоенцефалітній формі, крім гарячки та інтоксикації. Менінгеальних симптомів – порушення свідомості, судоми, парези черепних нервів, спастичні парези кінцівок, гіперкінези, атаксія, бульбарні порушення. Потім – остаточні явища, хронічний прогресуючий перебіг хвороби. – в’ялі паралічі з атрофією м’язів, переважно шиї, плечового поясу і верхніх кінцівок.Залишкові явища. Гострий період рідко закінчу¬ється без ускладнень, частіше спостерігаються глибокі зміни у психіці, неврологічному й фізичному стані хворого.Для хронічної стадії захворювання характерні мало- рухливість, скутість. Хворий пересувається, як заведена лялька, автомат. Корпус нахилений трохи вперед, руки притиснуті до тулуба. Пересувається дрібними кроками, паралельних рухів рук і ніг не здійснює. Обличчя маскопо¬дібне, немає міміки, рот напіввідкритий, виділяється сли¬на. Голос захриплий, монотонний.У психічній сфері спостерігається уповільнення всіх психічних процесів — хворі повільно думають, нездатні довго зосереджувати увагу, позбавлені активності, їхні емоції й почуття збіднюються, переважають примітивні потяги до їжі, сну. Хворі дуже настирливі, докучливі.Якщо після перенесеного енцефаліту в хворого залиша¬ються глибокі зміни — загальна фізична і психічна скутість, хворі визнаються неосудними і підлягають лікуванню

68.Клінічна класифікація черепно – мозкової травми. ЧМТ. З урахуванням можливої загрози інфікування внутрішньочерепного вмісту ЧМТ поділяють на закриту та відкриту; відкрита ділиться на проникаючу і непроникаючу.Закрита ЧМТ – це ушкодження при яких відсутнє порушення цілісності покривів голови, або є рана м’яких тканин без порушення цілісності апоневрозу. Переломи кісток склепіння голови без ушкодження м’яких тканин над ними відносяться до закритих ЧМТ.

До відкритої ЧМТ відносяться ушкодження, при яких маються рани м’яких покривів голови з порушенням цілісності апоневрозу, або переломи кісток склепіння з ушкодженням м’яких тканин у цьому місці.

Відкрита ЧМТ без ушкодження твердої мозкової оболонки відноситься до непроникаючої відкритої ЧМТ. Травма з ушкодженням твердої мозкової оболонки – до проникаючої ЧМТ.

Переломи кісток основи черепа відносяться до групи відкритих ЧМТ. А переломи з виділенням ліквору з вушного проходу або носа – до групи відкритих проникаючих ЧМТ.

Під множинними ушкодженнями розуміється одночасне ушкодження одного органу чи топографо анатомічної системи тіла в двох або більше місцях.

За тяжкістю ЧМТ ділиться на 3 ступеня: легка(струс, забій головного мозку легкого ступеня); середня (забій головного мозку середнього ступеня, підгостре та хронічне стиснення мозку); тяжка (забій головного мозку тяжкого ступеня, гостре стиснення мозку, дифузне аксональне ушкодження мозку).Клінічні форми ЧМТ:

1. Струс головного мозку.

2-4. Забій головного мозку легкого, середнього та тяжкого ступеня тяжкості.

5. Дифузне аксональне ушкодження.

6. Стиснення мозку ( внаслідок гематом, вдавлених переломів, пневмоцефалії, набряку та набубнявіння мозку, вогнищрозміжження мозку).

За типом ушкодження ЧМТ поділяють на вогнищеві та дифузні.

Вогнищеві ураження характерні для локального імпресійного механізму травми, а також ударно-протиударного. Вони характеризуються локальними макроструктурними ушкодженнями мозкової речовини різного ступеня на місці удару. На протилежному боці по ходу ударної хвилі.

Дифузні ушкодження, в основному, виникають внаслідок травми прискорення-гальмування (зміщення та ротація півкуль мозку відносно черепа та стовбура мозку) і характеризуються розривами, натяжінням аксонів та дрібними крововиливами в підкірку та мозолясте тіло.