10.5 Відділи магазину.

Товари в магазині розподіляються за такими відділами:

1. М’ясо і м’ясопродукти. Відділ розташовують у віддаленої стіни, для придбання м’ясних продуктів покупці перетнуть торговельний зал, у результаті обсяг покупок може збільшитись.

Приміщення, призначені для обробки м’яса, розташовуються прямо за вітринами, на яких викладається розфасоване м’ясо. Іноді у м’ясних відділах встановлюється скляна стіна, щоб покупець міг спостерігати за обробкою м’яса і переконатись у дотриманні санітарних норм. Деякі покупці бажають, щоб приготування м’ясного фаршу відбулося в них на очах. Скляна стіна дозволяє організувати таке спостереження.

2. Овочі і фрукти.

Після придбання м’ясних продуктів покупці звичайно підбирають до м’яса овочі, і тому краще розміщувати плодоовочеву продукцію поблизу м’ясного відділу.

3. Хлібобулочні і кондитерські виробі (торти, тістечка).

Це товари імпульсивного попиту, цей відділ краще розмістити біля входу в торговий зал. Негативним моментом у даному випадку є можливість згодом зім’яти кондитерські вироби більш важкими продуктами.

Якщо випічка виготовляється прямо в магазині, то відділ розташовують уздовж віддаленої стіни торгового залу, поряд з кулінарією. Аромат свіжої випічки приваблює покупців і до інших товарів.

4. Заморожені продукти.

Існують дві точки зору на розміщення відділу:

• в кінці маршруту, вони не потребують підтримки інших продуктів;

• в центрі, паралельно гіркам.

5. Молочні продукти.

Біля цього відділу більшість покупців часто роблять останню зупинку, тому його краще розмістити уздовж стіни, протилежної овочевому відділу. Можна розмістити відділ напроти лотків із замороженими продуктами, помічено, що ці відділи сприяють один одному у залученні покупців.

Тема 11: Біржі.

План лекції:

11.1 Види бірж.

11.2 Основи біржової діяльності.

11.1 Види бірж.

Біржа – найбільш розвинута форма регулярно функціонуючого оптового ринка замінних товарів, що продаються за стандартами.

Розрізняють види бірж:

1. Товарна – об’єднання покупців і продавців у просторі і в часі для ведення торгових операцій за визначеними правилами і по визначеним видам товару.

2. Фондова – спеціалізована установа, що створює умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами, шляхом об’єднання попиту і пропозиції на них з наданням місця і системи засобів як для першопочаткового розміщення цінних паперів, так і для повторного їх оберту.

3. Валютна – частина системи валютних відносин, на біржі об’єднуються попит і пропозиція її учасників і встановлюється поточний валютний курс країни.

У відповідності з системним підходом до вивчення ІТР, товарна біржа є елементом системи, а дві інші – її інфраструктурою.

Перші біржі з’явились у Європі, і це було пов’язано з наданням купцям грошей в кредит під гарантійні зобов’язання їх повернення з відсотками для здійснення торгових операцій з Вест-Індією.

Першим біржовим товаром був перець.

Хронологія виникнення бірж:

1. 1531 р. – Антверпен (Бельгія).

2. 1545 р. – Ліон (Франція).

3. 1566 р. – Лондон (Велика Британія).

4. 1585 р. – Франкфурт-на-Майні (Німеччина).

5. 1608 р. – Амстердам (Нідерланди).

В Україні перші біржі з’явились в містах:

• Одеса, 1796 р. – Одеська товарна біржа.

• Кременчук, 1834 р. – Кременчуцька товарна біржа.

На цих біржах торгували в основному збіжжям.

В залежності від видів товарів, що реалізуються біржі поділяються:

1. Універсальні, на яких може здійснюватись торгівля як товарами, так і цінними паперами, наприклад Українська універсальна біржа торгує: державним і комунальним майном, земельними ділянками і правами оренди на них (ліцензія від 2011 р.), активами підприємств, необробленою деревиною, оптовими партіями товарів та ін.

2. Спеціалізовані, які віддають перевагу торгам на окремі види товару.

Біржовий товар повинен бути: масовим (широко використовуватись в економічних процесах) і замінним (кожен елемент товарної партії повинен мати однакові фізико-хімічні характеристики).

У світі нараховується приблизно 70 видів біржових товарів, це товари, що пройшли лише первинну обробку, тобто сировина і напівфабрикати.

Вони поділяються на дві групи:

• Сільськогосподарські товари і товари лісівництва та продукти їх переробки.

• Мінеральна сировина і напівфабрикати.

Торги обмежуються часовими рамками (4…6 годин на день), що дозволяє максимально сконцентрувати попит і пропозицію.

За останніми даними у світі нараховують приблизно 50 крупних товарних бірж, кожна з яких є провідною біржею при визначенні котировки на певний вид товару. Наприклад, Чікагська товарна біржа (Chicago Board of Trade) спеціалізується на торгівлі зерном (утворена у 1848 р. для торгівлі форвардними угодами).

На перших товарних біржах приймали участь у торгах безпосередньо покупці і продавці. Всі біржові угоди укладались на реальний уже вироблений товар (спот-ринок).

З плином часу у роботі товарних бірж відбулися зміни:

1. У біржовій торгівлі стали брати участь тільки брокери і члени біржі.

2. Укладаються угоди на майбутній, ще невироблений товар (форвардні угоди).

3. Розвивається ф’ючерсний ринок (торгівля обов’язками).

4. Утворюється ринок опціонів.

Форвардні угоди були не стандартизовані у відношенні кількості, часу і місця поставок товару, але вони дозволяли орієнтуватись виробникам і споживачам товарів у ціновій політиці на майбутнє.

Ф’ючерсні контракти стандартизовані. Ціна на такий контракт встановлюється у торговому залі, шляхом поєднання попиту і пропозиції на певний період часу.

У ф’ючерсній грі приймають участь: виробники і споживачі товару, які хеджуються, та спекулянти. Спекулянти своєю торговою активністю і своїми капіталами утворюють ліквідність біржі.

Ліквідність біржі – це можливість ф’ючерсної біржі залучати до участі в торгах крупних клієнтів.

Покупка або продаж ф’ючерсних контрактів здійснюється через клірингові фірми. Клірингова фірма має своїх представників (брокерів) на декількох ф’ючерсних біржах.

В основному, на ф’ючерсній біржі учасники не доводять гру до реальних поставок, але такий механізм існує на біржі. Процедура реальних поставок забезпечує взаємозв’язок товарного і ф’ючерсного ринків.

Учаснику, що хеджується (англ. hedge – паркан, огорожа), необхідно звернутись до клірингової фірми з пропозицією купити (коротка позиція) або продати (довга позиція) йому ф’ючерсний контракт(и) на певний від товару з обумовленим терміном виконання у бажаному діапазоні цін.

Клірингова фірма визначає канал зв’язку з клієнтом і встановлює йому два рівня маржі: початкова і підтримуюча, величина яких залежить від кількості контрактів і їх вартості. Як правило,початкова маржа складає 10% від вартості всієї угоди.

Підтримуюча маржа визначає рівень депозиту клієнта (гроші, які він вніс у клірингову фірму), нижче якого сума не може бути зменшена під час флуктуації (коливання) цін на даний вид контракту.

Клірингова фірма перерозподіляє, кожного біржового дня, між учасниками кошти на депозитах.

Наприклад, 1 березня хеджуються виробник с/г продукції (учасник А), який хоче продати восени свій врожай без втрат і переробне підприємство (учасник Б), яке хоче купити с/г продукцію восени по запланованим цінам.

Кожний учасник продав (купив) 1000 ф’ючерсних контрактів на суму 30 000$ зі строком реалізації 1 жовтня. Клірингова фірма встановлює початкову маржу – 30 000$ і підтримуючу маржу 2000$.

Наступного дня після покупки ціна на даний ф’ючерсний контракт виросла на 1$. Клірингова фірма переносить 1000$ з депозиту учасника А на депозит учасника Б і по каналу зв’язку попереджує учасника А, що необхідно поповнювати свій депозит ще на 1000$.

10 вересня виробник зібрав урожай с/г продукції і з’ясував, що на реальному товарному ринку ціна с/г продукції висока. Він продає свій врожай і одночасно ліквідує коротку позицію на ф’ючерсному ринку. Учасник А отримав більший дохід від продажу с/г продукції на реальному ринку, але одночасно втратив частину грошей, приймаючі участь у грі, бо ціни на жовтневі ф’ючерсні контракти з короткою позицією виросли. У підсумку учасник А отримав запланований дохід. Аналогічний стан справ і у учасника Б, але з тією різницею, що він втратив на високих цінах реального ТР і виграв, приймаючи участь у грі.

Доходи клірингової фірми визначаться внесками учасників ф’ючерсної гри і відсотками від суми виконаного замовлення клієнта.

Участь у ф’ючерсному ринку є ризикованою грою, бо немає теоретичної межі рівня флуктуації цін на ф’ючерси і у учасника може не вистачити коштів на продовження гри. В даному випадку учаснику повертають суму за ліквідовану позицію і початкову маржу.

В останній час розроблений новий фінансовий механізм-опціон, який дозволяє розширити діапазон гри і тим самим зменшити ризик від флуктуації цін на реальному ТР.

Дію опціонного контракту можна пояснити на простому прикладі, якщо контрагент А домовляється з контрагентом Б про покупку у останнього товару за певною ціною у майбутньому, то він вносить задаток, який в разі його відмови від угоди залишається в контрагента Б, а якщо угода відбулась, то ця сума зараховується в ціну покупки.

Використовуючи одночасно реальний ТР, ф’ючерсний та опціонний ринки учасники економічної діяльності зменшують свою залежність від зміни характеристик зовнішнього оточення.