2.2 Торгівля – основна категорія тр.

Торгівля – ці акт отримання будь-якого бажаного товару з наданням замість чого-небудь.

Торгівля – це обмін продуктами між окремими елементами суспільства, який організований за законами господарської доцільності.

Функції торгівлі:

1. Організаційна – співставлення і порівняння матеріальних і фінансових потоків контрагентів за допомогою ІП (встановлення ціни).

2. Розподільча – забезпечення товарами елементів ринку (створення каналів розподілу).

3. Стабілізуюча – підтримка рівноваги між попитом і пропозицією.

4. Прогнозуюча – надання інформації у виробничу сферу про створення запасів у підсистемі збуту, а також пропозиції щодо виробництва новини.

5. Інтегруюча – поєднання всіх сфер господарювання в єдиний комплекс.

Якщо розглядати торгівлю як логістичне завдання, то воно буде складатися з логістичних операцій (ЛО):

1. зміна форми власності на елемент потоку (ЕП);

2. переміщення ЕП у просторі (транспортування);

3. переміщення ЕП у часі (створення запасів).

Розподіл праці у світовому масштабі ніколи не був результатом домовленості рівних партнерів, обмін облаштовувався поступово, як ланцюг залежностей, що визначався попередніми діями. Нерівний обмін – творець нерівності у світі, і навпаки: нерівність світу, що наполегливо створював обмін – є древніми реаліями.

Торгівля поділяється на види:

• Оптову (гуртову) – продаж відносно крупних партій товару.

• Роздрібну - продаж зменшених партій товару, що відрізняються від стандартних розміром або кількістю.

Для торгівлі характерна категорія “іммобілізація” коштів у запасах – це та сума доходу, яка могла б отримати система, якщо б кошти, що “заморожені” у запасах знаходились у господарському обігу.

Кожний вид торгівлі має свої позитивні і негативні сторони, щодо тримання доходу, зобразимо це схематично (мал. 2.1).

Для ситуації: інтервал часу, що досліджується визначено; підприємець торгує товаром “А” на ринку 2 у роздріб; закупки здійснює на ринку 1; йому пропонують здійснити для фірми “Х” оптові поставки товару “А”.

Мал. 2.1 Схема розподілу витрат

Ц₁ – ціна товару “А” при закупці оптом для торгівлі в роздріб;

Ц₂ – ціна товару “А” при закупці оптом для торгівлі оптом (партія товару більша тому Ц₂ < Ц₁);

Ц₃ – ціна товару “А” в роздріб;

Ц₄ – ціна товару при торгівлі оптом (Ц₃ > Ц₄)

В₁ – витрати на ЛО: “навантаження – розвантаження ”, транспортування; витрати на відрядження;

В₂ – витрати на ЛО при торгівлі в роздріб: зберігання, транспортування до місця продажу; заробітна платня продавця;

В₃ – непередбачені витрати.

Доцільність переходу від роздрібної до гуртової торгівлі можна порівнявши праву і ліву частини виразу, тобто співставити доходи, якщо буде більша права частина, то варто переходити на оптову торгівлю. Представимо це формулою:

де: n, m – кількість товару, що закуповується при гуртовій і роздрібній торгівлях;

К – кількість поїздок за товаром за період.

Мета, яку переслідує суб’єкт господарської діяльності при переході від роздрібної торгівлі до оптової:

1. збільшення доходу за період;

2. зменшення витрат на складські та торгівельні ЛО;

3. отримання іммобілізаційного доходу;

4. диференціація діяльності.