Тема 14 Облік фінансових інвестицій

Лекція 7.

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Фінансові інвестиції та основні принципи їх оцінки й обліку

2. Облік інвестицій, які засвідчують відносини позики

3. Облік інвестицій, які засвідчують право власності на частку в майні підприємств

4. Документування операцій пов’язаних з фінансовими інвестиціями

Мета: засвоїти основні поняття класифікацію, оцінку фінансових інвестицій та відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку

Час: 2 год.

Література : [1, 7, 12, 19, 20, 25, 26, 40,41,42,43 ].

1.Фінансові інвестиції та основні принципи їх оцінки й обліку

Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або, досягнення соціального ефекту.

Фінансові інвестиції згідно з П(С)БО 2 "Баланс" - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Більшість підприємств має в своєму розпорядженні тимчасово не зайняті грошові кошти, крім тих мінімальних коштів, які необхідні для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об'єкти різних галузей економічної діяльності.

Методологія обліку фінансових інвестицій і порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається П(С)БО 12 "Інвестиції".

Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або, досягнення соціального ефекту.

Одним з видів інвестицій є грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, облігації державних позик, облігації інших підприємств, депозитні сертифікати банків, акції та інші цінні папери.

Вкладення підприємством з метою отримання додаткових доходів вільних ресурсів, включаючи грошові кошти, в активи, не пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) і створенням об'єктів тривалого користування, називаються фінансовими вкладеннями.

Фінансові інвестиції згідно з П(С)БО 2 "Баланс" - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Інвестор - юридична чи фізична особа, що здійснює вкладення власних, позикових і залучених коштів в створення і відтворення основних засобів та інших довгострокових активів.

До інвесторів належать фізичні особи, підприємства та організації. Категорія інвесторів складається з власників, потенційних власників, а також інвестиційних аналітиків (оскільки вони дають поради інвесторам).

Фінансові вкладення здійснюються з метою:

- отримання відповідного, як правило, сталого доходу. Наприклад, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують його з метою отримати прибуток, який складається з двох елементів:

1) доходу у вигляді дивідендів, отриманих протягом інвестиційного періоду;

2) зростання ринкової вартості акцій, що знаходяться у власності інвестора. Інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, оскільки це призводить до зростання ринкової вартості акцій:

- виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей і вплив може виявлятися у можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій.

Підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною, називаються пов'язаними сторонами;

- отримання податкових пільг по інвестиціях.

За видами фінансові інвестиції поділяються на:

- вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства;

- придбання цінних паперів інших емітентів;

- надання позик іншим юридичним і фізичним особам;

- переведення грошових коштів на депозити в банки.

За терміновістю фінансові вкладення поділяються на довгострокові вкладення - інвестиції з строком більше одного року, та короткострокові - на строк менше одного року.

Довгострокові фінансові інвестиції - це витрати підприємства на придбання цінних паперів, вкладення коштів в дочірні та інші підприємства, а також в довгострокову дебіторську заборгованість (довгострокові інвестиції здійснюють на тривалий термін з метою участі в розподілі прибутку, отриманні процентів та дивідендів). До таких інвестицій відносяться довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

Строк вилучення ресурсів у фінансові вкладення визначає саме підприємство, якщо це не зазначено у відповідних документах (установчих договорах - документах, які визначають строки функціонування цінних паперів тощо).

Фінансові вкладення можуть здійснюватися підприємствами як за рахунок власних коштів, так і за рахунок тимчасово залучених коштів і зобов'язань.

До власних джерел фінансових вкладень відносяться кошти: резервного капіталу; додаткового капіталу (в частині емісійного доходу та фінансової допомоги); нерозподіленого (чистого) прибутку, а також невикористані амортизаційні відрахування на оновлення основних засобів та нематеріальних активів.

До тимчасово залучених засобів відносяться позикові кошти (кредити банків та позики інших юридичних і фізичних осіб); кошти цільового фінансування; аванси, одержані підприємством під продукцію (роботи, послуги), роботи з виробництва яких за строком ще не настали або виконані в незначних розмірах; кредиторська заборгованість, строк оплати якої в даний період не настав тощо.

Інвестиції відображаються за фактичною собівартістю, яка включає витрати на їх придбання, в тому числі комісійні винагороди, гонорари, податки і банківські збори.

Фінансові інвестиції оцінюються за такими видами оцінок:

• фактична собівартість (первісна вартість);

• амортизована собівартість;

• ринкова вартість (справедлива вартість);

• метод зменшення корисності;

• метод участі в капіталі.

Фактичними затратами на придбання фінансових вкладень можуть бути: суми, які сплачуються згідно з договором продавцю; суми, які сплачуються спеціалізованим підприємствам, іншим підприємствам і особам за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням цінних паперів;; винагороди, які сплачуються посередницьким організаціям, за участю яких придбані цінні папери; витрати по сплаті відсотків по позикових коштах, які використовуються на придбання цінних паперів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цінних паперів.

Джерелом придбання цінних паперів є кошти, що залишаються в розпорядженні підприємства після сплати податків і процентів за банківський кредит.

Оцінка фінансових вкладень визначається їх видами:

- вкладення до статутного капіталу (купівля паю) іншим підприємством оцінюється в розмірі, встановленому засновницькими та іншими аналогічними документами;

- надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит в банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів;

- цінні папери, як правило, оцінюються в розмірі фактичних витрат для інвестора (витрат на купівлю цінних паперів, сплати комісійних винагород посередникам тощо), але, враховуючи специфіку обігу цінних

- паперів, їх оцінка залежить також від їх видів, терміну обігу та зміни ринкової вартості.

При випуску (розміщенні) будь-якого виду цінних паперів (первинної емісії) цінні папери мають свою первісну, зазначену на них, номінальну вартість, але продаються вони при цьому, в тому числі і на вторинному ринку цінних паперів, за ринковою вартістю (за котирувальною вартістю).

Ринкова вартість цінних паперів - це вартість, за якою відбувається їх купівля на ринку цінних паперів (ціна їх котирування).

При вибутті .(продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть застосовуватись наступні методи їх оцінок:

- за вартістю одиниці кожного цінного паперу (або одного виду);

- за середньою вартістю;

- за вартістю останніх за часом закупок (метод ЛІФО);

- за вартістю перших за часом закупок (метод ФІФО).

Як правило, методи оцінки ЛІФО та ФІФО використовуються організаціями, що є професійними учасниками ринку цінних паперів.

Акції, облігації та інші цінні папери оприбутковуються за купівельною вартістю.

При складанні звіту довгострокові фінансові вкладення в акції та інші корпоративні права оцінюються в залежності від частки інвестора в капіталі об'єкту інвестування. Якщо вона складає менше ніж 25 % власного капіталу об'єкту інвестування, фінансові вкладення повинні бути відображені в балансі за собівартістю або (у випадку вкладення у ринкові цінні папери), за більш низькою з двох оцінок - собівартістю або ринковою вартістю.

Пов'язана особа - особа, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються: її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.