6 Облік переоцінки основних засобів

Підприємство може здійснювати переоцінку основних засобів. Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. Подальша переоцінка об'єкту є необхідною, якщо його справедлива вартість суттєво відрізняється від балансової вартості.

У разі переоцінки об'єкту основних засобів здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінка груп основних засобів, однакових за призначенням і способом використання, повинна проводитись на одну і ту ж саму або близькі дати, але в межах однієї групи всі об'єкти повинні переоцінюватись на одну дату.

При переоцінці основних засобів накопичена амортизація повинна бути скоригована. Це пов'язано з тим, що в результаті переоцінки балансова вартість доводиться до справедливої вартості з врахуванням ступеню зношуваності об'єкту на дату переоцінки.

Переоцінена сума первісної вартості та зносу об'єкта основних засобів визначається як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкту, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Основні засоби можуть надходити на підприємство як внески засновників до статутного фонду або безоплатно від інших підприємств.

Крім того, основний засіб може бути обміняний на подібний об'єкт, який використовується при виробництві такої ж продукції та має таку ж справедливу вартість.

7. Облік витрат від зменшення корисності основних засобів

У процесі використання основних засобів часто виникають додаткові витрати по покращанню стану об'єкту, що призводять до продовження строку корисної служби та (або) до підвищення продуктивності об'єкта основних засобів, дозволяють отримувати додаткові економічні вигоди протягом більше одного звітного періоду. Такі витрати включаються до балансової вартості основних засобів. Якщо зазначені витрати не відповідають переліченим вимогам, вони повинні бути визнані поточними витратами за період, в якому вони були понесені.

8 Облік оренди (лізингу) основних засобів

В умовах переходу до ринкової економіки інколи підприємствам вигідно взяти необхідний об'єкт основних засобів у тимчасове користування в іншого суб'єкта, тобто орендувати, ніж придбати його у власність.

Об'єктом орендних відносин можуть виступати тільки основні засоби підприємств.

Підприємство, що взяло будь-яке майно в оренду, вважається орендарем, а той, хто надав це майно, - орендодавцем.

Орендна операція - це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під процент та на визначений строк.

Взаємовідносини орендаря з орендодавцем регулюються договором оренди. В ньому обговорюються склад і вартість переданих в оренду об'єктів основних засобів, розмір орендної плати, тривалість оренди, обов'язки сторін по виконанню договірних умов.

Умови, на які слід звернути увагу при укладанні договору оренди, є наступними:

- орендодавець повинен бути суб'єктом підприємницької діяльності;

- повинен бути оформлений договір оренди та акт приймання-передачі орендованих об'єктів;

- договір оренди повинен обов'язково укладатись на платній основі, тобто передбачати орендну плату;

- об'єктом оренди повинні бути матеріальні цінності, які належать до основних засобів, окрім тих, вартість яких повністю погашається протягом одного виробничого циклу;

- основні засоби, які орендуються, повинні бути виробничого призначення.

В залежності від умов, на яких власність передається в користування орендарю орендодавцем, оренда поділяється на оперативну і фінансову.

Оперативна оренда - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних засобів їх власнику після закінчення строку орендної угоди.

При цьому право власності на орендовані основні засоби залишається в орендодавця протягом всього строку дії договору оренди.

Фінансова оренда - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів з подальшою їх передачею у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних засобів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні засоби орендарю.

Розмір орендної плати за користування цілісними майновими комплексами визначається за наступною формулою:

Опл. = Взал. х Вор.ц.,

де Опл. - розмір річної орендної плати;

Взал. - залишкова вартість орендованих основних засобів на момент оцінки об'єкта оренди;

Вор.ц. - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів.

Розмір орендної ставки залежить від цільового використання цілісних майнових комплексів.

У міжнародній банківській практиці широкого розповсюдження набув лізинг.

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів та полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу є будь-яке рухоме й нерухоме майно, яке може бути віднесене до основних засобів у відповідності з законодавством (в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Суб'єктами лізингу є:

- лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу;

- лізиногоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

- продавець лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладання договору.

Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менше строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладання договору