6.Мета, структура, методика і техніка складання Звіту про власний капітал

Процес підготовки і складання фінансової звітності можна поділити на декілька етапів. Зміст і склад таких етапів залежить від особливостей організації облікової політики підприємства.

До основних етапів підготовки фінансової звітності відносяться наступні:

Перший етап - проведення інвентаризації активів, зобов'язань перед складанням фінансової звітності. За результатами інвентаризації проводиться уцінка або дооцінка активів. Згідно положень (стандартів) бухгалтерського обліку активи відображаються в балансі за собівартістю або справедливою вартістю.

Другий етап - закриття рахунків доходів і витрат.

Третій етап - обчислення чистого фінансового результату звітного періоду. Рахунок 79 „Фінансові результати" може закриватись щомісяця або в кінці року. Це залежить від прийнятої облікової політики підприємства. Перед закриттям рахунку 79, необхідно розібратись з відстроченими податковими активами і відстроченими податковими зобов'язаннями. Якщо підприємство за результатами фінансового року має витрати (дебет рахунку 79), які перевищують доходи (кредит рахунку 79), тоді в обліку проводиться запис:

Д-т 442 „Непокриті збитки"

К-т 79 „Фінансові результати",

а якщо підприємство має прибуток, тоді:

Д-т 79 „Фінансові результати"

К-т 441 „Нерозподілений прибуток".

Фактично перед складанням фінансової звітності сальдо повинні мати тільки рахунки класів 1-6 відповідно до інструкції № 291. На основі цих сальдо рахунків складається баланс підприємства.

Четвертий етап. Визначення відстрочений податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань.

П'ятий етап. Проведення реформації (взаємне закриття субрахунків 441, 442, 443).

При складанні Звіту про фінансові результати підприємствам особливу увагу необхідно приділити Методичним рекомендаціям і П(С)БО 1, 2, 3, 4, 5, 7, 9, 15, 16.

Згідно П(С)БО - 3, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу (крім збільшення капіталу за рахунок вкладів власників). Доход в бухгалтерському обліку визначається за методом нарахування і включає тільки валовий приріст економічних вигод, які отримані чи підлягають отриманню підприємством.

Не визнаються доходами підприємства такі суми, які отримані від третіх осіб або які не принесуть підприємству економічних вигод і не призведуть до збільшення власного капіталу. Це такі суми:

1. податок на додану вартість, акцизний збір, інші податки, які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

2. надходження по договорам комісії, агентським угодам і іншим договорам, які не призводять до збільшення власного капіталу підприємства. В цьому випадку доходом визнається тільки сума комісійної винагороди;

3. застава під займ;

4. авансові платежі за реалізовану продукцію, роботи або послугт.

5. Згідно положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за виключенням зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

6. До витрат, які виникають у зв'язку з зменшенням активів, відносять:

7. списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

8. списання що прийшли в непридатність основних засобів, нематеріальних активів, МШП;

9. втрати від знецінення запасів;

10. нестачі запасів (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);

11. нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути погашена;

12. благочинні внески;

13. штрафи, пеня, неустойки, які вже сплачені або підлягають сплаті.

14. До витрат, які збільшують зобов'язання відносять нарахування:

15. заробітної плати;

16. податків, зборів, обов'язкових платежів;

17. відрахування на обов'язкове страхування;

18. орендної плати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуги реклами;

19. послуги сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).

Також згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", до витрат підприємств слід відносити: нестачі запасі, списання запасів, необоротних активів, які не визнані активами, сплата штрафних санкцій, витрати на заохочення, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, в тому числі і податку на прибуток.

Згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" кожне підприємство перед складанням річної звітності повинно провести повну інвентаризацію активів, для забезпечення достовірності інформації в звітності. Інвентаризація - це засіб контролю за діяльністю матеріально-відповідальних осіб з метою забезпечення збереженості товарно-матеріальних цінностей підприємства.

1. Спосіб періодичної інвентаризації. В кінці кожного періоду проводиться підрахунок запасів, що залишилися в наявності. Для оцінки запасів на кінець року кількість одиниць кожного виду цінностей в наявності помножують на вартість одиниці придбаних цінностей. Сума цінностей в наявності і вартість реалізованих цінностей не може бути визначеною, поки не буде здійснено підрахунок запасів.

2. Система постійної інвентаризації - передбачає здійснення постійних записів по запас протягом року. Для кожного виду цінностей у запасах існує деталізований реєстр, який ведеться протягом року, де відображається: кількість одиниць і вартість запасів на початок року; кількість одиниць і вартість кожного придбання; кількість одиниць і вартість цінностей в наявності на будь-який момент часу. Реєстр дає інформацію про суму запасів на кінець періоду і суму собівартості реалізованих цінностей на будь-який момент часу.

При проведенні інвентаризації можуть бути виявлені певні види відхилень між фактичною наявністю товарів і сумою залишків, зафіксованих в бухгалтерському обліку на дату інвентаризації, а саме:

- недостачі товарно-матеріальних цінностей (в межах норм природного убутку, внаслідок псування або з вини матеріально-відповідальної особи);

- надлишки товарно-матеріальних цінностей.

Інвентаризації на підприємствах здійснюються відповідно до плану інвентаризації активів підприємства, який розробляється на підставі діючої Інструкції. План інвентаризації складається з двох частин:

1. графік планових інвентаризацій у строк визначені діючими положеннями;

2. графік позапланових перевірок наявності цінностей у різні строки.

Строки планових інвентаризацій повідомляють матеріально-відповідальним особам, так як це суцільні перевірки, до проведення яких готуються і в бухгалтерії і в місцях зберігання цінностей. Планові інвентаризації проводять члени ревізійної комісії, яку призначає керівник підприємства, згідно діючого положення про інвентаризацію.

Пробний баланс складають після відображення в обліку всіх операцій за звітний рік, а також результатів перевірок, інвентаризацій, розподілів, списань і калькуляцій. Він потрібен для того, щоб переконатися, що рознесення всіх виправних, розподільчих і коригуючи проводок зроблено правильно, що на рахунках допоміжних виробництв залишилось сальдо, яке дорівнює вартості незавершеного виробництва, що на рахунках витрат майбутніх звітних періодів, резервів і незавершеного виробництва залишились суми, підтверджені інвентаризаційними описами, а рахунок загально виробничих витрат закрито. Якщо це все так, то можна розпочати калькуляцію собівартості продукції основного виробництва.