Питання для самоконтролю

1. Порівняйте предмет досліджень різних шкіл. Хто, на вашу думку, був ближче до сучасного тлумачення предмету політичної економії?

2. Чому англійську школу політичної економії у лиці А.Сміта і Д.Рікардо К.Маркс назвав класичною?

3. У чому полягає об’єктивно-суб’єктивний характер потреб?

4. Чи можна говорити про примат економічних потреб?

5. Чому виникає проблема поєднання економічних інтересів?

6. Який механізм реалізації та поєднання інтересів більш ефективний?

Бібліографічний список до теми

1.1.[§1-12]; 1.2.[T.1-2]; 1.3.[гл.1]; 1.4.[Т.1]; 1.5.[р.1-3,6]; 1.7.[Т.1-2]

Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства

Економічна система суспільства та закони її розвитку. Відносини власності.

Мета роботи: поглибити та закріпити знання про причини розвитку економічних систем суспільства; знайти, обґрунтувати та закріпити отримані знання по проблемам власності та її реформування в Україні

План вивчення теми

1. Суспільний поділ праці як об’єктивний процес розвитку економічної системи суспільства.

2. Еволюція економічних систем.

3. Власність як юридична і економічна категорія.

4. основні напрямки та особливості приватизації в Україні

Методичні рекомендації

Вивчення першого питання слід розпочати з аналізу форм суспільного виробництва. Їх ще називають загальними економічними формами. Вони складаються у ході відносно самостійного руху продуктивних сил і відбивають їх рівень розвитку, передусім з точки зору суспільного поділу праці, спеціалізації і кооперації, ступеню відокремленості чи з’єднання людей в процесі виробництва, зумовленого межами і формами власності на засоби виробництва. Треба звернути увагу на таке поняття, як поділ праці. Обмеженість, рідкість економічних ресурсів виступають однією з причин суспільного поділу праці і спеціалізації галузей і видів людської діяльності. Ці причини спонукали людей ще в первісному суспільстві зрозуміти, що поділ праці - це виключна умова зростання продуктивності та ефективності праці.

Отже, суспільний поділ праці - це один з об’єктивних економічних законів, “супроводжуючих” еволюцію діяльності людей й процес “створення” ринків.

Друге питання присвячене вивченню понять “економічна система”, “модель економічного розвитку”. В економічній літературі поняття “економічні системи” трактується по-різному. Але, незважаючи на ці розбіжності, ви повинні чітко засвоїти, що економічна система - це певним чином улаштована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і духовних цінностей та послуг. Це означає, що в економічній системі господарська діяльність завжди організована, скоординована тим чи іншим способом. Тільки зрозумівши сутність системи, можна побачити багато закономірностей господарського життя суспільства. Запам’ятайте, що економічна система має три основні ланки: продуктивні сили суспільства, організаційно-економічні та соціально-економічні відносини. Що ж стосується понять “модель економічного розвитку”, “модель економіки”, “модель економічної системи”, слід зауважити, що всі вони синоніми, а по суті, це певна комбінація елементів економічної системи. Останні 1,5-2 століття у світі діяли різні типи і моделі економічних систем, які виникали в той чи інший історичний період, постійно розвивались, змінювались.

У кожній економічній системі існують свої національні моделі організації господарства, оскільки країни відрізняються історією, рівнем економічного розвитку, соціальними і національними умовами і т.д. Так, існували радянська модель соціалізму, китайська, югославська та ін. В сучасній капіталістичній системі також існують різні моделі.

Існує формаційний підхід К.Маркса до вивчення економічної системи. Вихідними моментами цього підходу є аналіз рівня розвитку продуктивних сил (ПС) і виробничих відносин (ВВ) як базису суспільно-економічної формації і надбудови, елементи якої в певній мірі впливають на рівень розвитку ПС і ВВ. Існує і інша типологія економічних систем: - дві ринкові системи, в яких домінує ринкове господарство, тобто ринкова економіка вільної конкуренції і сучасна ринкова економіка (її ще називають соціально-орієнтованою ринковою економікою); - дві неринкові системи, до яких відносять традиційну систему та адміністративно-командну чи централізовано-планову економіку.

Після підготовки спробуйте відповісти на кілька проблемних питань. Це буде своєрідною самоперевіркою вашого рівня знань.

Кожен, хто хоче розібратися в господарському житті певної країни, постійно наштовхується на корінне питання: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством? Щоб з’ясувати природу економічної структури того чи іншого суспільства, необхідно спочатку з’ясувати суть існуючої системи відносин власності.

Відносини власності - це такі відносини, що складаються між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ.

Зауважимо, що спочатку ця система економічних зв’язків виступала у формі певних історично установлених звичаїв, а потім (з виникненням держави) у нормах права. Держава розробляє юридичні закони про власність: у правових нормах визначається, як привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб’єктами (окремими громадянами, соціальними групами, класами, державою). Правові відносини виражаються в закріпленні за різними суб’єктами прав фактичного володіння, користування і розпорядження об’єктами власності. Зверніться до Закону України “Про власність”. З’ясуйте, як там трактується право власності.

Власність - це не лише юридичні, а й економічні відносини. Тому зупиніться на питанні про власність у системі економічних відносин. Розпочніть з того, що відносини власності охоплюють весь господарський процес і, природно, пронизують відносини щодо виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. На цій основі іноді ставлять знак рівності між власністю й виробничими відносинами в цілому, ототожнюють їх. Таке тлумачення власності не можна визнати правомірним. Поясніть, чому?

Власність, як економічна категорія - це не річ, а система економічних відносин з приводу привласнення речей. Характер цих відносин на різних етапах суспільного розвитку складався неоднаково. Тому для характеристики цих майнових відносин важливо розрізняти типи, форми й види власності.

Історії відомі два основні типи: приватна і суспільна. Приватна власність притаманна тим суспільним формам виробництва, при яких існують приватні власники засобів виробництва, а отже, і виробленого продукту. Вона передбачає, що окремі особи ставляться до умов і результатів виробництва, як до своїх власних. Причому вони можуть привласнювати продукт як своєї, так і чужої праці.

Суспільна власність характеризується спільним привласненням засобів виробництва і виробленого продукту. Її можна подати у двох основних видах: як власність народу в цілому, або власність окремих колективів. Реально ж у господарській практиці вона виступає в різних формах власності: державної, акціонерної, колективної, кооперативної, власності товариств, громадських організацій. Зробити аналіз форм власності вам допоможе Закон України “Про власність”, в якому докладно освічується це питання.

Соціально-політична сутність перетворення власності в Україні визначається характером проведення роздержавлення і приватизації. Отже, спочатку з’ясуйте, що таке роздержавлення.

Головною метою приватизації є передача державних підприємств у руки реальних власників недержавних форм власності. Як це здійснюється в Україні, ви дізнаєтесь із рекомендованих джерел.