Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політична економія Заоч. 2011.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
912.9 Кб
Скачать

Питання для самоконтролю

  1. У чому полягає об’єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство?

  2. Які об’єктивні можливості інтеграції України у процес світових господарських зв’язків?

  3. Які природні, історичні, техніко-економічні, соціально-економічні основи для участі України у міжнародному поділі праці?

Бібліографічний список до теми

1.1.[§95-97]; 1.2.[T.21]; 1.3.[гл.19, 30-31]; 1.4.[Т.24-25]; 1.5.[р.31-33]; 1.7.[Т.25-26]

Тема 17. Глобалізм, як форма світового економічного розвитку. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України

Мета роботи: пошуки та поглиблення добутих знань про глобальні проблеми сучасності та можливостях їх розв’язання.

План вивчення теми

  1. Глобалізація, її сут6ність та вплив на політику економічного розвитку України.

  2. Основні закономірності та напрями міжнародного співробітництва у розв’язанні глобальних проблем людства.

Методичні рекомендації

У третьому тисячолітті в світовій економіці інтенсифікувались процеси глобалізації. Автаркія (від грец. аvtos – сам та arkeo – знаходитись у достатку) вже є несумісною з тенденціями розвитку сучасного суспільства та економічних відносин. Основою розвитку глобалізації є ринковий механізм та лібералізація господарських зв’язків у світі, постійне розширення міжнародного ринкового співтовариства.

Глобалістика – це самостійна галузь знань про найбільш загальні, планетарні проблеми сучасного і майбутнього розвитку людської цивілізації.

Глобальні проблеми сучасності. Природні причини: землетруси, цунамі, виверження вулканів. Виробничо-технологічні: забруднення атмосфери, природи, світового океану. Соціально-політичні: хвороби, військові випробування ядерної зброї. Економічні проблеми: обмеженість сировинних ресурсів, низький рівень економічного розвитку країн, проблеми голоду та рівня життя населення на планеті.

Проблеми взаємовідносин людини і суспільства з природою і самих суспільних відносин класифікують як глобальні. Зверніть увагу, чому саме так, проаналізуйте головні проблеми, такі як, збереження миру, гонка озброєнь, екологічні проблеми, проблема забезпечення людства сировиною та енергією, конверсія, проблеми економічного відставання країн, що розвиваються.

Розгляньте інтернаціональне суспільне співробітництво як засіб вирішення світових глобальних проблем.

Питання для самоконтролю

  1. Перелічіть ознаки глобальних проблем.

  2. На які сфери дії поділяють глобальні проблеми?

  3. Чому проблема забезпечення людства сировиною та енергією перетворилась на глобальну?

  4. У чому полягає суть глобальної проблеми ядерного роззброєння?

  5. Що таке конверсія, яке вона має значення для розв’язання глобальних проблем?

Бібліографічний список до теми

2.[T.22]; 5.[р.4,10]; 7.[Т.5]

4. Методичні рекомендації до практичних занять

Модуль 1. Економічна система суспільства та закони її розвитку

Змістовий модуль 1. Основи розвитку економічних систем

Практичне заняття №1

Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші

Мета заняття: аналіз механізму дії та використання економічних законів в умовах функціонування натурального та товарного виробництва.

План проведення практичного заняття

  1. Виробничі можливості суспільства і потреби: їх сутність, структура і взаємозв’язок з виробництвом.

  2. Товар та його властивості.

Методичні рекомендації

При виконанні практичних завдань по даній темі необхідно врахувати те, що для створення необхідної для життя кількості матеріальних та нематеріальних благ, потрібно затратити величезну кількість різних ресурсів, які називають економічними або виробничими ресурсами.

На основі виробничих ресурсів обчислюється виробничий потенціал суспільства, галузі чи окремого підприємства.

Графік граничних виробничих можливостей ілюструє той факт, що національна економіка, що цілком реалізує потенціал, не може збільшити виробництво якого-небудь блага, не поступившись іншим благом. Функціонування економічної системи на границі своїх виробничих можливостей свідчить про її ефективність.

Товаровиробники діють у різних індивідуальних і природнокліматичних умовах. Тому на виробництво товарів того самого виду, однакової маси й однакової якості затрачається різна кількість праці, що знаходить своє втілення у витратах робочого часу. Відповідно до цього в товари втілюється різна індивідуальна вартість. Робочий час, витрачений на виробництво товару окремим виробником (підприємством), називається індивідуальним робочим часом, а вартість, створена їм, — індивідуальною вартістю.

Проте на ринку товари однакової споживчої вартості оцінюються покупцями (споживачами) однією мірою, що не збігається з індивідуальним робочим часом. Це означає, що ринок у процесі обміну враховує лише суспільну вартість. Величина її визначається не індивідуальними витратами праці, а суспільно необхідним робочим часом, тобто тим робочим часом, що визначається наявними суспільно нормальними умовами виробництва при середньому в конкретному періоді й у даному суспільстві рівні уміння й інтенсивності праці товаровиробників. Суспільно нормальні умови виробництва — це типові, пануючі в конкретному суспільстві у визначений час.

Таким чином, величина вартості товару значною мірою визначається суспільно необхідними витратами праці і виміряється суспільно необхідним робочим часом. Величина останнього, як правило, збігається з індивідуальними витратами праці тих товаровиробників, що доставляють на ринок переважне більшість товарів одного виду, і встановлюється стихійно в процесі конкурентної боротьби. Такі товаровиробники знаходяться в кращому положенні, чим їхні конкуренти, що затрачають більше праці, оскільки останні несуть утрати на суму реалізованої продукції, помножену на різницю суспільної й індивідуальної вартості продукції.

Суспільно необхідний робочий час і обумовлена їм величина суспільної вартості не залишаються незмінними і залежать від продуктивної сили праці і його інтенсивності. Продуктивна сила праці визначається, у свою чергу, рівнем розвитку науки, природними здібностями, досвідом, культурою і кваліфікацією працівника, а також суспільною комбінацією виробничого процесу і природних умов, у яких він відбувається. Продуктивність праці виражається в кількості продукції, зробленої за одиницю часу (година, робочий день, місяць і т.п.), чи кількістю часу, витраченим на виготовлення одиниці продукції. Величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості і назад пропорційно продуктивній силі праці.

Під час більш інтенсивної праці одиниця часу виражає велику масу праці. Тому при різній інтенсивності праці воно не може бути безумовним мірилом вартості. Суспільно необхідні витрати праці виміряються робочим часом лише при його середній інтенсивності.