Питання для самоконтролю студентів

1. Назвіть основні завдання контролю витрат.

2. Покажіть які види контролю розрізняють за частотою контрольних операцій; за часом здійснення контрольних операцій?

3. З'ясуйте співвідношення видів контролю за різними класифікаційними ознаками.

4. Визначте у чому полягає сутність механізму управління за відхиленнями?

5. Обґрунтуйте які є підходи до обґрунтування необхідності досліджень причин розбіжностей між фактичними і плановими значеннями показників, що контролюються?

6. Покажіть які переваги застосування статистичних методів за вивчення відхилень?

7. Визначте яка особливість обчислення планових витрат на фактичний обсяг за даними кошторисів?

8. Покажіть у чому полягає специфіка контролю витрат у СУВ «стандарт-кост»?

9. Покажіть які форми і джерела матеріального стимулювання зниження рівня витрат?

10. Визначте на яких принципах має базуватися розподіл премії за зниження витрат між: учасниками даного заходу?

11. Наведіть варіант розподілу премії підрозділу підприємства за економію ресурсів між членами його колективу.

Бібліографічний список

1, 3, 4, 6, 12, 14, 15, 18, 19, 23

Тема 7. Аналіз системи «витрати – випуск – прибуток» як інструмент обґрунтування виробничо-маркетингових рішень

Мета роботи: ‑ засвоєння основних понять, що характеризують механізм аналізу витрат для прийняття управлінських рішень, аналізу рівноваги та безпеки операційної діяльності;

- розуміння механізму впливу змінних і постійних витрат на прибутковість діяльності підприємства, а також залежності прибутку від операційної активності та структури витрат;

- систематизація знань про зв'язок витрат, обсягу виробництва (операційної діяльності), прибутку та маржинального прибутку, економічне значення моделювання та аналізу цього співвідношення Вплив постійних витрат на прибутковість діяльності підприємства

Питання для самостійного вивчення

1. Сутність і передумови аналізу системи «витрати – випуск – прибуток» (CVP).

2. Роль маржинального прибутку в аналізі та прийнятті рішень.

3. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності.

4. Особливості впливу змінних і постійних витрат на величину прибутку

5. Операційний ліверидж (важіль ),визначення його та застосування в оперативному аналізі.

Методичні рекомендації

Вивчаючи тему, слід з’ясувати економічну сутність показни­ків, за якими аналізується система «витрати – випуск – прибуток», методику їх обчислення, взаємозв’язок і роль в прийнятті господарських рішень.

Аналіз витрат, обсягу діяльності та прибутку зазвичай називають аналізом чутливості. Він спрямований на дослідження змін, які відбуваються з операційним прибутком підприємства під впливом змін певних параметрів його діяльності. Взаємозв'язок між витратами, обсягом діяльності та прибутком формує основну модель фінансової діяльності суб’єкта господарювання.

У процесі СVР-аналізу обчислюються та аналізуються такі показники:

- маржинальний прибуток;

- коефіцієнт маржинального прибутку;

- рівноважний обсяг операційної діяльності (точка беззбит­ковості);

- рівень безпеки операційної діяльності;

- обсяг операційної діяльності, що забезпечує цільову прибут­ковість;

- операційний ліверідж (операційна залежність), який дозво­ляє оперативно аналізувати залежність прибутку від динаміки обсягу продукції і структури витрат.

Призначення цього аналізу полягає у визначенні певних показників (витрат, обсягу реалізації, прибутку) при заданих параметрах інших показників.

Аналіз «витрати – обсяг – прибуток» заснований на принципах калькулювання за змінними витратами (метод «директ - костинг»). Тому для його здійснення усі витрати підприємства поділяють на змінні та постійні.

Основну увагу слід зосередити на визначенні їх поведінки, оскільки це зробить зрозумілим вплив зміни обсягу діяльності на прибуток підприємства.

Зв’язок між витратами, обсягом діяльності та прибутком мож­на відобразити за допомогою формул або у вигляді графіків.

У найпростішому вигляді залежність прибутку від величини витрат та обсягу діяльності звичайно подають так:

(2.14)

де П_о ‑ операційний прибуток

Д_з ‑ загальні доходи

В_з ‑ загальні витрати

Якщо взяти до уваги рівень діяльності, а саме обсяг продажу і поведінку витрат, то це рівняння можна трансформувати у такий спосіб:

, (2.15)

де Ц – ціна продажу одиниці продукції;

В - кількість продажу

С_{змо -} змінні витрати на одиницю

С_пост - постійні витрати

або

, (2.16)

На підставі цього рівняння можна виділити такі основні способи збільшення прибутку підприємства:

• збільшити ціну продажу за одиницю продукції;

• знизити змінні витрати на одиницю продукції;

• знизити постійні витрати;

• збільшити кількість реалізованих одиниць продукції.

Поняття «маржинальний дохід» і «коефіцієнт маржинального доходу» є інструментами аналізу «витрати ‑ обсяг – прибуток» і часто застосовуються для прийняття поточних управлінських рішень.

Маржинальний дохід – це різниця між доходом від реалізації та змінними витратами підприємства. Цей показник являє собою так званий резерв, який формується в ході поточної господарсько-фінансової діяльності підприємства для покриття постійних витрат і формування прибутку. Звідси приріст маржинального доходу завжди означає приріст прибутку. Внаслідок прийняття управлінських рішень величину цього показника можна скоригувати на короткий період часу. Тому маржинальний дохід – основний об'єкт управління та уваги керівництва підприємства.

Коефіцієнт маржинального доходу означає, яку величину маржинального доходу приносить кожна гривня доходу від реалізації для покриття постійних витрат та отримання прибутку. Він характеризує величину, на яку змінюється прибуток за зміни обсягу реалізації:

(2.17)

де Д_м - маржинальний дохід;

Застосовуючи коефіцієнт маржинального доходу обсяг реалізації продукції можна розраховувати за наступною формулою:

(2.18)

Визначення величини прибутку у разі запланованого обсягу реалізації. Формула для розрахунку прибутку підприємства у разі запланованого обсягу реалізації продукції:

(2.19)

Визначення точки беззбитковості. За певних умов метою суб'єкта господарювання є досягнення точки беззбитковості, яку також часто називають критичним обсягом діяльності або порогом рентабельності. Точка беззбитковості являє собою такий обсяг діяльності підприємства, коли доходи дорівнюють витратам. Відповідно фінансовий результат дорівнює нулю. Тобто це обсяг реалізації, по досягненні якого підприємство починає отримувати прибуток.

Точку беззбитковості можна розглядати як беззбитковий обсяг продажу у натуральних одиницях або у грошовому вимірі, а також як беззбиткову виробничу потужність. Таким чином, визначити критичний обсяг діяльності можна за допомогою формул:

, (2.20)

де Д_мо – маржинальний дохід на одиницю;

N_кр ‑ точка беззбитковості в натуральному вимірі.

, (2.21)

де В_кр ‑ точка беззбитковості в грошовому вимірі.

Звідси досягнення точки беззбитковості залежить від двох ключових чинників:

• обсягу постійних витрат, тобто величини витрат, які не залежать від обсягів діяльності, але мають бути покриті результатами поточної діяльності;

• коефіцієнта маржинального доходу, тобто відносної ефективності поточної діяльності, що виявляється у швидкості зростання маржинального доходу і відповідно прибутку підприємства.

За умови досягнення підприємством беззбиткового стану діяльності маржинальний дохід дорівнює постійним ви­тратам підприємства. Отже, у разі перевищення критичного обсягу реалізації маржинальний дохід від кожної проданої одиниці продукції формуватиме прибуток підприємства. Інакше кажучи, сума маржинального доходу від кожної проданої одиниці продукції складатиме величину прибутку підприємства за заданого обсягу реалізації.

Визначення зони безпеки діяльності підприємства. Визначення так званої зони безпеки підприємства пов'язано з розрахунком запасу міцності (Зм). Запас міцності являє собою максимально припустиме зменшення обсягу діяльності підприємства без ризи­ку отримати збиток. Тобто, запас міцності ‑ це рівень поточної діяльності суб'єкта господарювання, що перевищує точку беззбитковості. Цей показник можна розраховувати як в грошовому, так і в натуральному вимірі, а також порівнюючи фактичне беззбиткове завантаження виробничих потужностей.

Зм = Фоп - N_кр (2.22)

де Фоп – фактичний обсяг продаж.

Відповідно коефіцієнт запасу міцності (Кзм ) ‑ це відносне падіння обсягів реалізації, яке може дозволити собі підприємство до досягнення точки беззбитковості:

Кзм = Зм / Фоп (2.23)

Запас міцності буде змінюватися відповідно до коливань обсягу продажу, величини постійних витрат і значення; коефіцієнта маржинального доходу, оскільки критичний обсяг діяльності визначається рівнем постійних витрат і коефіцієнтом маржинального доходу. Звідси, збільшення запасу міцності за незмінних обсягів діяльності та коефіцієнта маржинального доходу можна досягти лише шляхом зменшення рівня постійних витрат.

Операційний ліверідж характе­ризує відносну зміну прибутку внаслідок відносної зміни обсягу виробництва і обчислюється за формулою:

(2.24)

де L – операційний ліверідж;

ΔP_П – зміна прибутку, %;

ΔP_В – зміна обсягу виробництва, %.

Величина L – операційний ліверідж – показує, наскільки відсотків зміниться прибуток за зміни обсягу продукції (операційної активності) на 1 %, тобто

ΔP_П = ΔP_В * L (2.25)