Питання для самоконтролю студентів

1. Наведіть поняття «витрати».

2. Покажіть витрати як процес формування і використання ресурсів.

3. Обґрунтуйте відмінності показників: витрати і собівартість продукції.

4. Обґрунтуйте роль класифікації витрат на виробництво продукції.

5. Охарактеризуйте елементи класифікації витрат на виробництво продукції.

6. Розкрийте функції і порядок побудови системи управління витратами.

7. Що є критерієм розмежування періодів на коротко- і довгострокові при аналізі витрат?

8. Поясніть закономірності динаміки витрат у короткостроковому і довгостроковому періоді.

9. Які є функції витрат за методами побудови і в чому їхні особливості?

10. Наведіть що є нижньою межею ціни на продукцію підприємства в короткому та в довгому періодах.

11. Обґрунтуйте базу трансфертної ціни на основі витрат: (змінних, виробничих, повних).

12. За яких умов трансфертна ціна використовується як інструмент мінімізації податку на прибуток в транснаціональних компаніях?

Бібліографічний список

1, 3, 4, 6, 12, 14, 17, 18, 23

Тема 2. Система управління витратами

Мета роботи: ‑ засвоєння основних понять, що характеризують систему управління витратами (СУВ) на підприємстві;

• розуміння сфер витрат і організації центрів відповідальності;

• засвоєння складових СУВ на підприємстві;

• засвоєння основних методів управління витратами на підприємстві.

Питання для самостійного вивчення

1. Структура управління витратами з погляду управлінського обліку.

2. Інструменти управління витратами з урахуванням невизначеності та ризику.

Методичні рекомендації

Вивчаючи тему «Система управління витратами на підприємстві», особливу увагу слід приділити таким питанням: склад і характеристика елементів системи управління витратами, зв’язки між ними, управлінський і фінансовий аспекти формування витрат підприємства.

Управління витратами – процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями і носіями за постійного контролю і стимулювання зниження їх рівня

Управління витратами на підприємстві можна визначити як взаємопов'язаний комплекс робіт, які формують коригуючи впливи на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства, спрямовані на досягнення оптимального рівня (в межах допустимих відхилень) витрат в усіх підсистемах підприємства за виконання в них будь-яких робіт. Зрозуміло, що критерієм оптимізації у такому разі є мінімальні витрати.

Усі витрати підприємства можуть бути ідентифіковані за їх видом, місцем виникнення і носієм.

Управління витратами передбачає виконання всіх дій, які реалізуються під час управління будь-яким об'єктом, тобто розроблення і реалізацію рішень, а також контроль за їх виконанням. Такі дії реалізуються через елементи управлінського циклу: прогнозування, планування, організацію, мотивацію, облік, аналіз та контроль. У формуванні витрат підприємства вирізняють управлінський і фінансовий аспекти.

Мотиваційний аспект управління витратами – функція з управління витратами, яка полягає у спонуканні працівників-до дотримання встановленого рівня витрат і пошуку шляхів його зниження.

Організаційний аспект управління витратами – функція управління витратами, яка полягає у визначенні місць форму­вання витрат і центрів відповідальності за їх дотримання, розроб­ленні ієрархічної системи лінійних і функціональних зв'язків відповідних працівників підприємства.

Функціональний аспект управління витратами – комплекс робіт з управління витратами, які безпосередньо забезпечують цілеспрямоване формування витрат (планування, регулювання, облік, аналіз)

Управлінський аспект формування витрат – формування витрат з позицій внутрішніх потреб підприємства. Управлінський аспект пов'язаний із внутрішніми потребами підприємства щодо планування, обліку та регулювання витрат у процесі господарської діяльності. Його зміст має конфіденційний характер.

Фінансовий аспект формування витрат – формування витрат для потреб державних установ, банків, акціонерів, інших зовнішніх щодо підприємства економічних агентів. Фінансовий аспект стосується потреби переважно зовнішніх Щодо підприємства агентів (державних установ, банків, акціонерів), хоча його інформація може використовуватися й працівниками управлінського персоналу даного підприємства. Отже, зміст фінансового аспекту формування витрат є відкритим, публічним.

Поява концепції центрів відповідальності пов'язана з актуаліза­цією після Другої світової війни потреби у принципово нових тех­нологіях управління підприємством, що, у свою чергу, обумовлю­валося докорінною зміною умов ведення бізнесу: збільшенням мас­штабів діяльності, зростанням взаємозалежності економік окремих країн, динамічністю змін технологій, джерел сировини та матеріалів, продуктів споживання, загостренням конкурентної боротьби тощо. Все це на рівні конкретного підприємства висунуло як першочерго­ве завдання підсилення контролю за використанням ресурсів

Концепція центрів відповідальності вперше була сформульована американським вченим Джоном А. Хігінсом. На початку 50-х років минулого століття ця концепція поширилася в США, а згодом і в інших країнах. З погляду концепції центрів відповідальності підприємство розглядається як ієрархічна структура, що складається з відносно самостійних підрозділів, автономність яких задається набором параметрів відповідальності та повнова­жень. У цій концепції реалізується модель децентралізова­ного управління, за котрої на основі механізму персоніфікованої відповідальності окремим підрозділам підприємства та їх ціліс­ним сукупностям встановлюється перелік показників, що харак­теризують результати їх діяльності, та надаються права. Центром відповідальності є сегмент діяльності підприємства, який очолює певна особа, що несе персональну відповідальність за встановлені показники ро­боти за даним сегментом Її сутність полягає в тому, що центри відповідальності на рівні основного виробництва виокремлюються за принципом закріплення груп устаткування (машин, агрегатів). Час роботи машин та вартість машино-години визначають прямі витрати на оброблення. З ура­хуванням даних про матеріальні витрати такий підхід дозволяє з'ясовувати і, відповідно, контролювати виробничу собівартість у межах окремої ланки технологічного процесу.

Побудова системи центрів відповідальності здійснюється за параметрами, серед яких найбільш важливими є обсяг повноважень та відповідальності; виконувані функції та завдання; рівень управління.

Методи управління витратами різняться за своїм управлінсько-функціональним та економіко-функціональним призначенням У загальному переліку визнаних у світовій науці та практиці методів управління витратами можна виокремити такі.

1. Концепція стратегічного управління витратами (Strategic Соst Мапаgетепt – SCM).

2. Методи цілеспрямованого або проактивного формування собівартості таргет-костинг (Таrget Сosting – ТС) та кайдзен-костинг (Каizеп Сosting – КС).

3. Технологія управління витратами та результатами на базі концепції бенчмаркінгу (Вепсhтаrkіпg).

4. Концепція управління витратами на якість.

5. Технологія управління витратами на основі теорії обмежень (Тhе Тhеоrу of Соstraints – ТОС).

6. Комплекс методів розрахунку собівартості (позамовний та попроцесний; повного та часткового калькулювання; калькулю­вання за видами діяльності AB -костинг та ін.).

Технологія управління витратами та результатами на основі моделі «витрати-випуск-прибуток» (Соst – Volume – Profit – CVP), Більшою мірою є інструментом оперативно-тактичного рівня.

7. Технологія оптимізації споживчих та витратних параметрів продукту на базі функціонально-вартісного аналізу (ФВА).

8. Комплекс методів локальної економіко-функціональної оптимізації формування витрат (наприклад, система «точно в строк» – Just-іп-Тіте – JIТ).

Концепції та технології за пер­шими п'ятьма позиціями поданого переліку в сучасному управлінні витратами належать до класу стратегічних.