- •Міністерство фінансів України
- •Передмова
- •Змістовий модуль і
- •Тема 1: Сутність і роль політики та політології як науки у житті суспільства. План
- •2. Закони, принципи та категорії політичної науки.
- •3. Основні методи політології:
- •4. Функції політології:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2: Історія світової політичної думки. План
- •2. Політична думка епохи Середньовіччя та епохи Відродження.
- •3. Становлення і розвиток політичної думки Нового часу (кінець XVI – перша половина XVII ст. Ст.).
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3: Розвиток політичної думки в Україні: історія і сучасність. План
- •2. Політична думка в Україні в XIV – XVII ст. Ст.
- •4. Політична наука Україні у XX ст.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4: Сучасні політичні течії. План
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль II.
- •Тема 5: Політика як соціальне явище. Політична діяльність і влада. План
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6: Політична система суспільства, її інститути. План
- •1. Політична система, її інститути.
- •1.3 Партія як політичний інститут, ознаки політичної партії.
- •1.4 Класифікація політичних організацій та рухів, їх місце і роль у політичній системі.
- •Відмінності громадських рухів від партій
- •2. Поняття та принципи демократії. Сучасна модель демократії, її риси. Сучасні концепції демократії. Протиріччя становлення демократії в Україні.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7: Поняття й типи сучасних партійних та виборчих систем План
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль III.
- •Тема 8: Економічна і соціальна політика. План
- •3. Соціальна політика як один з видів політики.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9: Політика та етнонаціональні відносини. План
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10: Особистість і політика. Політичне лідерство. Політична еліта. План
- •2.1 Ознаки політичного лідерства:
- •2.2 Функції політичних лідерів:
- •3.3 Соціальне призначення політичної еліти віддзеркалюється перш за все у тих функціях, які вона виконує.
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль IV.
- •Тема 13: Світовий політичний процес План
- •Питання для самоконтролю
- •Список рекомендованої літератури.
- •Політологія
Змістовий модуль і
Тема 1: Сутність і роль політики та політології як науки у житті суспільства. План
Предмет політології.
Закони, принципи та категорії політичної науки.
Система методів політології.
Основні завдання та функції політології.
Предмет політології як науки.
Поняття «політологія» утворюється з двох гречеських слів politiсe – державні справи і logos – вчення. Автором першого поняття вважається давньогрецький філософ Аристотель (530 – 480р. до н.е.). Саме поняття «політика» походить від грецького слова polis, що буквально означає «місто». Грецьке поліс – місто – утворення, що володіє класичними ознаками держави: територію, населення, державну владу.
Політична наука як самостійна галузь знань виникає на рубежі Середньовіччя і Нового часу, коли дослідники почали пояснювати політику не релігіозно – міфологічними, надприродними причинами, а «земними».
Відомі мислителі цього періоду (Макіавеллі, Боден, Гоббс, Локк, Монтеск’є) опирались на досягнення еллінської і римської античності, давньосхідної політичної думки, заклали основи наукової політичної теорії.
У XVI ст. Макіавеллі звільнив політичну науку від релігійно – етичної форми. Творчість Макіавеллі ознаменувала значний крок на шляху перетворення політології в самостійну науку, сприяла зближенню теорії і політичної практики. У цей час спеціальна галузь називається ars politica – «політичне мистецтво» (Альберт Великий), scientia politica – «політична наука» (Фома Аквінський), «найбожествена громадянська наука» (С.Брант).
Аристотель назвав «політичну науку» «Королевою всіх наук».
У марксистській літературі панує точка зору, відповідно до якої політична наука виникла в 40 і роки XIX ст., заслуга в її створенні належить К.Марксу (1818 – 1883).
Маркс і Енгельс звернули свої погляди до пролетаріату, як до єдиного класу. На їх думку, здатного не тільки звільнити себе, але й вирішити задачу «загальнолюдської емансипації».
Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала складатися в другій половині XIX ст.
У 1857р. Ф. Лейбер починає читати цей курс в Колумбійському коледжі, пізніше перейменованому в університет.
У 1880р. у цьому ж коледжі відкривається перша школа політичної науки.
У 1903р. заснували Американську асоціацію політичних наук.
Тому деякі дослідники стверджують, що політологія як навчальна дисципліна є «американською за походженням».
Наприкінці XIX – початку XX ст. політична наука одержує широке поширення в Європі.
У 1896р. італійський політолог Т.Моска видає свою працю «Елементи політичної науки», визнану класичним твором в галузі політичних досліджень.
У 1948р. Юнеско – організація ООН з питань освіти, науки і культури – рекомендувала всім країнам, членам цієї організації, курс політології для вивчення в системі вищої освіти в якості обов’язкової навчальної дисципліни.
З цього часу вивчення політології запроваджується у країнах Заходу, ряді країн Центральної і Східної Європи. Під егідою Юнеско в 1949р. утворилась Міжнародна асоціація політичної науки (МАПН). Напркінці XIX ст. – початку XX ст. політична наука інтенсивно розвивалась в Україні. Політичний внесок у світову політичну думку внесли В.Липинський, Д.Донцов, І.Франко.
У радянський період розвитку України політичні проблеми вивчалися у вищих навчальних закладах в курсах історичного матеріалізму, політичної економії, наукового комунізму, історії КПРС, теорії держави і деяких інших навчальних дисциплінах.
В середині 80-х років почався процес демократизації радянського суспільства. В 1989р. у головних вузах України та інших республік Радянського Союзу починає викладатися новий навчальний курс – політологія. В даний час , ця навчальна дисципліна вивчається в усіх вищих навчальних закладах СНД.
У 1991р. в Київському Національному університеті ім. Т.Г.Шевченко була створена кафедра політології. Випускники вузу працюють в апараті парламенту, політичних партіях, комерційних структурах та інших установах.
У 1991р. в Києві була створена Асоціація політичних наук.
Політологія – наука про політику та її взаємовідносини з людиною і суспільством, одна із складових системи наукових знань людства, його духовної культури, активний чинник суспільного процесу.
Політологія – єдина інтегральна наука про політику, її взаємодії з особистістю та суспільством.
Політологія – це наука про політику. основні тенденції та шляхи її розвитку, процеси державного життя, державну владу та владу взагалі.
Політологія – це наука про закономірності розвитку політичного процесу, про функціонування політичної системи і влади, про сутність, форми і методи діяльності суб’єктів політики.
Всю сукупність проблем, що складають предметний зміст політології як навчальної дисципліни, можна поділити на три основні групи:
1) теоретичний - рівень філософського аналізу, де предметом міркувань є загальна теорія суспільного розвитку.
Теоретичні проблеми політології:
а) фундаментальні дослідження:
- об’єктивні умови, які забезпечують розвиток суспільства та його політичної системи в цілому;
- діалектичне співвідношення кількісних і якісних переходів і взаємопереходів у політичному житті;
- закономірності виникнення, розвитку й удосконалення політичної системи
- ступінь, глибину і форми втручання політики в об’єктивний процес розвитку держави і суспільства;
- діалектика взаємовідносин держави і громадянського суспільства;
- тенденції розвитку політичної культури;
- методологія дослідження політичних систем, партій і організацій, політичної поведінки громадян;
- розробка нового типу наукових категорій і понять тощо.
б) прикладні дослідження:
- динаміка політичних процесів і систем;
- розробка концепцій і методик сучасного державного управління;
- процес прийняття політичних рішень на різноманітних рівнях управління;
- електоральний процес, політичний менеджмент і маркетінг;
- вплив політичної культури на політичні процеси і діяльність людей;
- зміст, спрямованість і ефективність політико-комунікаційних процесів у суспільстві;
- політологічна експертиза соціально-економічних і інших програм розвитку;
- тенденції політичної участі тощо.
2) практичний - рівень конкретно-теоретичного аналізу, який передбачає вивчення основних положень теорії політики, яка створює науковий образ політичної діяльності в цілому;
3) емпіричний рівень – це аналіз конкретних результатів дійсності у вигляді описів, пояснень, прогнозів.
Поряд із політологією існує ряд політичних наук, предметом вивчення яких є окремі сторони політичної дійсності, а саме:
- політична філософія
- політична соціологія
- політична географія (геополітика)
- політична історія та історія політичних вчень;
- політична психологія;
- теорія міжнародної політики;
- політико-правова наука;
- політико-економічна наука;
- політична антропологія, демографія та етнографія;
- політична етика.
Згідно з поняттям предмета політології, треба виділити такі структурні елементи як:
- основні етапи історії політичної думки;
- політична влада і механізм її функціонування;
- суб'єкти політичних відносин;
- проблеми політичних еліт і політичного лідерства;
- формування та функціонування політичних систем суспільства і її основних елементів (держави, політичних партій, суспільно-політичних об’єднань тощо);
- політичний процес, політичні конфлікти;
- національна політика та національні відносини;
- політична культура суспільства;
- взаємозв’язок політики та ідеології.
Предметом політології є, головним чином політична влада – закономірності її формування та розвитку, форми та методи функціонуванння.
Американський політолог Т.Д.Лассуелл (1902-1978) відзначав:
«Коли ми говоримо про науку у сфері політики, ми маємо на увазі науку про владу».
Висновок: політика та влада взаємопов’язані та взаємообумовлені.
М.Гровітц відзначається «У предметі політичної науки тісно переплетені ідеї, інститути, люди».
Предметом політології як науки, є дослідження тенденцій та законів функціонування і розвитку політичного життя соціальних спільнот, що відображають реальний процес включення їх у діяльність з реалізації політичної влади і політичних інтересів.
Предмет політології фіксується в її методологічних поняттях, законах, категоріях, принципах.