3. Основні методи політології:

Історичний: полягає у вивченні політичних процесів, явищ, політичних систем в історичному плані з точки зору їх історичного взаємозв’язку та розвитку.

Інституційний: вивчення інститутів, за допомогою яких здійснюється політична діяльність (держав, партій, рухів, об’єднань тощо).

Соціальний: сприяє з’ясуванню соціальної зумовленості політичних явищ і процесів, зокрема, впливу на політичну систему економічних відносин, соціальної структури, моралі, культури, релігії.

Емпіричний (прикладний): досліджує політичну дійсність шляхом спостереження, експерименту, сфокусованого групового інтерв’ю аналізу документів, анкетування.

Системний: забезпечує цілісне сприйняття об’єкта, дослідження і всебічний аналіз зв’язків між окремими його елементами в межах цілого.

Структурно – функціональний: передбачає розчленування політичного явища на складові частини з подальшим аналізом вивчення їх ролі для суспільства.

Соціально – психологічний (біхевіористичний): орієнтує на вивчення поведінки груп, класів, мас і особистостей, що виконують будь-яку політичну діяльність, спрямовану на досягнення тієї чи іншої політичної мети.

Порівняльний: зіставлення однотипних політичних явищ (політичних режимів, державного устрою тощо), різних способів реалізації одних і тих самих політичних функцій, політичних рішень і т.д. Дає можливість встановити спільні і відмінні риси політичного життя різних епох, народів, країн. Порівняльний метод – один із самих стародавніх, його використовували: Аристотель, Платон, Монтеск’є, Маркс та ін.

Політичного моделювання: припускає оперативну оцінку передбачуваного розвитку політичних подій, на основі яких можна прийняти ефективні рішення.

Антропологічний: вивчення зумовленості політики не соціальними чинниками, а природою людського роду.

4. Функції політології:

Пізнавальна функція покликана пізнавати політичну реальність і давати знання про природу і джерела владних відносин, засоби їх раціональної організації.

Виховально-соціалізаційна покликана формувати демократичну політичну культуру громадян, виховувати індивіда як громадянина своєї країни і взагалі «політичну людину».

Інструменталістська функція покликана використовувати наукові висновки у політичній практиці, управлінні, у процесах прийняття рішень і технологіях їх реалізації.

Діагностична функція покликана визначати відповідність програм політичних курсів як тенденціям соціального прогресу, так і реальним можливостям і стану розвитку конкретного суспільства.

Прогностична функція покликана розробляти бажані і можливі варіанти розвитку політичних процесів, враховуючи дію різноманітних чинників.

Функція політичної рефлексії покликана виробляти спроможність раціонально, критично оцінювати політичні процеси, вільно самовизначатися в політичному житті.

Вперше сформулювати задачі політології як учбової дисципліни. зроблені у докладі комітету Американської асоціації політичних наук. («Задачі політичної науки (1951р.)»).

До основних задач викладання політології в учбових закладах України відносяться:

- підготовка молодої людини до виконання ролі громадянина;

- підготовка до участі у загальному політичному житті, тобто політична соціалізація студентської молоді;

- органічне з’єднання політичної думки України з Світовим політичним знанням;

- подолання стереотипних уявлень про політику. як арени для боротьби, конфлікту; освоєння громадянами України норм цивілізованої політичної поведінки, культури політичного спілкування та ін.

Необхідність вивчення політології пояснюється тим, що вона:

- навчає мистецтву володіння політикою, мистецтву володарювання, залучає людину у політику;

- формує політичну культуру;

- сприяє становленню гуманізму, людяності у відносинах між громадянським суспільством і державою, між особистістю і державою;

- допомагає передбачити політичне майбутнє;

- допомагає засвоєнню прав, свобод і гідності особистості;

- сприяє формуванню політичної терпимості, поваги до опозиції і іншодумству;

- стимулює прагнення до запобігання і цивілізованого вирішення конфліктів, встановленню миру і згоди;

- дозволяє особистості компетентно приймати участь у політичній діяльності;

- допомагає виховувати молодь, яка повинна стати справжньою опорю демократичного суспільства.

Причини вивчення політології в Україні:

Внутрішні причини вивчення політології:

- високий ступінь політизації народних мас;

- необхідність побудови суверенної, демократичної, правової, соціальної держави;

- необхідність вироблення незалежної зовнішньополітичної лінії поведінки України;

- духовне відродження української нації;

- запобігання або ефективне вирішення політичних конфліктів.

Зовнішні причини вивчення політології:

- вивчення глобальних проблем людства;

- визначення свого місця у політичній обстановці, що склалася (як індивіда, так і держави);

- необхідність ліквідації розриву між масовою психологією і світоглядом індивіда та новими технічними можливостями суспільства;

- розробка довгострокової політичної програми;

- необхідність нових концепцій розвитку людства.