1. Американський шлях:

- опора на ринковий механізм (структура економіки змінюється в результаті змін у нормі прибутку);

- пасивна роль держави, що зводиться в основному до використання традиційних економічних та правових методів проведення структурної політики;

- породжує значні соціально-економічні проблеми;

- тривалий за часом.

2. Японський шлях:

- активна роль держави у формуванні прогресивної структури економіки;

- прискорений процес структурної перебудови;

- використання прогнозних оцінок окремих елементів структури економіки (з'ясування перспективних і неперспективних галузей, виробництв);

- визначення пріоритетних галузей і виробництв;

- розробка державних планів і програм структурної перебудови.

Заходи держави щодо структурного реформування економіки:

- вдосконалення нормативно-правового забезпечення структурної перебудови;

- створення сприятливих умов для реалізації конкурентних переваг, формування реального національного капіталу;

- виділення пріоритетних галузей і виробництв, їх державна підтримка;

- макроекономічна стабілізація, стимулювання прогресивних структурних зрушень в економіці;

- ефективна державна інвестиційна та інноваційна політика;

- розробка макроекономічних прогнозів щодо формування сучасної структури економіки;

- розробка загальнонаціональних та галузевих програм структурних перетворень;

- раціональне залучення іноземного капіталу, здатного забезпечити реформування структури економіки;

- інформатизація суспільства, оволодіння сучасними інформаційними технологіями.

Конкурентні переваги — наявність специфічних ресурсів, використання яких за відповідних умов забезпечує додатковий ефект завдяки нижчим витратам на одиницю продукції.

Пріоритети структурної політики України (за використанням конкурентних переваг)

1 група — наукомісткі та технологічні галузі (ракетно-космічна техніка, літако- та моторобудування, електрозварювання, порошкова металургія, біотехнологія, мікроелектроніка, робототехніка, машинобудування, окремі виробництва ВПК);

2 група — галузі та підгалузі агропромислового комплексу (зокрема переробні), що мають унікальні природні основи, традиції виробництва та експорту різноманітних продуктів харчування (харчова, борошномельно-круп'яна, кондитерська, овочево-консервна, комбікормова, галузі легкої промисловості, які спеціалізуються на первинній переробці сільськогосподарської сировини тощо);

3 група — транзитні перевезення вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії, надання міжнародних послуг у галузі транспорту, зв'язку, телекомунікацій;

4 група — рекреаційно-туристичний та оздоровчо-лікувальний комплекси Карпат, Причорномор'я, Приазов'я, інших регіонів країни;

5 група — види діяльності, пов'язані з забезпеченням здоров'я людини, охороною навколишнього середовища.

Методи (інструменти) структурного регулювання:

1. Прямий вплив – державні плани і програми; система державних контрактів та замовлень; централізовано встановлені ціни; дотації; субсидії; цільове фінансування сфер, суб’єктів діяльності.

2. Опосередкований вплив – правове регулювання, податкове регулювання, пільгові кредити, митна політика, політика прискореної амортизації.