Запитання і завдання для самоконтролю

1. Які основні напрямки впливу держави на діяльність суб'єктів національної економіки?

2. Що таке інституційні перетворення та їх значення для розвитку вітчизняного бізнесу?

3. Охарактеризуйте методи та інструменти державного впливу на розвиток підприємництва.

4. Які основні завдання держави стосовно створення та розвитку підприємництва в Україні?

5. Що таке державний сектор економіки, його показники?

6. Охарактеризуйте основну економічну функцію державного сектору економіки.

7. Що таке управління державними корпоративними правами?

8. Основні шляхи ефективного використання державного сектору.

9. Що таке казенні, чи унітарні, підприємства'1

10. Що таке "економіка погоджень"?

11. Назвіть основні способи вдосконалення управління державними підприємствами.

Змістовий модуль 2. Державне регулювання суспільними проблемами країни

Тема 7. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

7.1. Необхідність та принципи зовнішньоекономічної політики України

7.2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Ключові поняття

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД). Зовнішньоекономічна політика держави. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Об'єкти регулювання ЗЕД. Суб'єкти регулювання ЗЕД. Органи державного регулювання ЗЕД. Механізм державного регулювання ЗЕД. Мито. Митні тарифи. Валютне регулювання. Нетарифне регулювання. Протекціонізм. Фритредерство. Активний протекціонізм. Платіжний баланс. Торговельний баланс. Поточний платіжний баланс.

7.1. Необхідність та принципи зовнішньоекономічної політики України

Зовнішньоекономічна політика — це діяльність держави, яка спрямована на регулювання економічних відносин з іншими країнами, на забезпечення ефективного використання зовнішнього фактора у національній економіці.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) — це розвиток економічних відносин між країнами, що здійснюють зовнішню торгівлю, міграцію капіталів та робочої сили; міжнародні науково-технічні та виробничі зв'язки; спільне освоєння повітряного та космічного простору, Світового океану; охорону навколишнього середовища, виконання програм та угод тощо.

Державне регулювання зовнішньоекономічних відносин передбачає створення відповідних умов та механізмів (правових, економічних, інституційних) для ефективного розвитку відносин, здійснення діяльності у цій сфері.

Причини, що обумовлюють регулювання ЗЕД:

- інтенсифікація міжнародних економічних зв'язків та необхідність інтеграції у світову економіку;

- потреба використання переваг міжнародного поділу праці та можливостей світового ринку;

- прискорення ринкового реформування країни для підвищення ефективності національної економіки.

Об’єкти регулювання ЗЕД:

- зовнішня торгівля;

- міжнародний рух капіталів;

- валютні та кредитні відносини;

- науково-технічний обмін;

- міжнародна міграція робочої сили;

- зовнішній борг країни;

- навколишнє середовище;

- багатства Світового океану, повітряно-космічний простір тощо.

Суб’єкти регулювання ЗЕД:

• державні органи в рамках їх компетенції;

• недержавні органи управління ЗЕД (валютні, товарні, фондові біржі, торговельні палати, асоціації, об’єднання тощо);

• самі суб’єкти ЗЕД (підприємства, фірми, організації) на основі відповідних координаційних документів;

• наддержавні органи регулювання (ВОТ, КОКОМ та інші), що здійснюють міжнародну координацію у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Міжнародна координація означає встановлення міжнародних режимів (домовленостей), що визначають правила, норми і процедури, яких потрібно дотримуватися у процесі зовнішньоекономічної діяльності

Недоліки зовнішньоекономічного становища України:

- відірваність від головних напрямів сучасного науково-технічного та економічного розвитку;

- слабке та нераціональне залучення країни до міжнародного поділу праці;

- висока ресурсомісткість виробництва за недостатності паливно- енергетичних ресурсів (велика енергозалежність від інших країн);

- нераціональна структура експорту та імпорту.

Сприятливі фактори входження економіки України у світове господарство:

- геополітичне становище (міст між Західною Європою та Азією);

- досить кваліфікована та дешева робоча сила, здатна до висококваліфікованої та наукомісткої праці;

- багаті природні ресурси, сприятливі природно-кліматичні умови;

- потенційно великий ринок товарів і послуг;

- значний науково-технологічний потенціал країни.

Основні цілі зовнішньоекономічної політики держави:

- створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для суб'єктів економіки у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забезпечення раціонального входження економіки України у міжнародний поділ праці (пошук власного місця у світогосподарській структурі);

- реалізація конкурентних переваг країни;

- підвищення конкурентоздатної економіки на основі структурної перебудови та модернізації виробництва;

- розвиток орієнтованого на експорт сектору економіки, розширення експортного потенціалу країни;

- раціоналізація експортно-імпортних операцій.

Види зовнішньоекономічної політики держави:

Протекціонізм — політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Фритредерство — політика вільної торгівлі з метою лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, вільного доступу на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо.

Принципи зовнішньоекономічної політики держави:

• адекватність національних інтересів;

• орієнтація на формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку;

• врахування вимог сучасного світового розвитку;

• паритетність у відносинах з іншими державами;

• відповідність міжнародній практиці;

• демократизація, демонополізація та ідеологізація зовнішньоекономічних зв’язків;

• селективна підтримка експортного виробництва на основі критеріїв ефективності.

Механізм державного регулювання ЗЕД — сукупність правових, фінансово-економічних і організаційно-управлінських форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава стимулює, координує і регламентує діяльність суб'єктів у сфері зовнішньоекономічних зв'язків відповідно до цілей та завдань.

Основні методи регулювання ЗЕД:

- правові;

- економічні (акти тарифного регулювання);

- валютне регулювання;

- адміністративні (нетарифні);

- заохочення експорту.

Валютне регулювання — це сукупність заходів держави та центрального банку в сфері валютних відносин, що включають:

- валютні обмеження;

- регулювання валютних курсів;

- імпортні депозити.

Шляхи стимулювання експорту:

1. Економічне стимулювання:

- надання пільгових експортних кредитів (зниження ставок та подовження термінів);

- страхування експортних операцій.

2. Фінансове стимулювання:

- податкові пільги (відстрочка, знижка, часткове або повне звільнення від податків тощо);

- субсидії.

3. Демпінгова політика.

4. Адміністративні заходи щодо вивозу товарів.

5. Прогнозування (виявлення перспективних ринків).

6. Інформаційне, консультаційне обслуговування, організація виставок ярмарків, підготовка кадрів.

7. Засоби морального заохочення (дипломатична підтримка).

Демпінг — продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від внутрішніх.