Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке державне регулювання економіки, макроекономічне регулювання?

2. Чим обумовлена необхідність ДРЕ?

3. Еволюція теорії і практики регулювання національної економіки. Чим вона викликана?

4. Чим відрізняються основні типи макроекономічного регулювання?

5. Назвіть основні елементи змішаної системи макроекономічного регулювання.

6. У чому полягає специфіка національних систем ДРЕ?

7. Що таке економічний дирижизм і економічний лібералізм?

8. У чому полягає специфіка сучасної системи державного регулювання економіки України? Які фактори впливають на її функціонування?

Тема 2. Стратегія соціально-економічного розвитку країни

2.1.Соціально – економічне прогнозування

2.2. Макроекономічне планування

Ключові поняття

Економічне прогнозування. Пошуковий і нормативний прогнози. Метод побудови сценарію. Метод "мозкова атака". Метод "Дельфі". Формалізовані методи. Методи прогнозної екстраполяції. Експертна матриця. Економіко-математичне моделювання.

Макроекономічне планування. Нормативне та ефективне планування. Балансовий та нормативний метод. Директивне та індикативне планування. Стратегічне макроекономічне планування. Макроекономічне програмування. Держконтракт. Держзамовлення.

2.1. Соціально – економічне прогнозування

Прогноз (грец. — передбачення): науково обґрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об'єкта у майбутньому; науково обґрунтоване передбачення можливого етапу об'єкта у майбутньому, можливих шляхів і строків його досягнення.

Економічне прогнозування — виявлення стану та можливих напрямків розвитку економічних явищ і процесів на різних рівнях економічної системи (мікро-, мезо-, макрорівні).

Джерела прогнозної інформації:

- накопичені знання і досвід (теоретичні та емпіричні знання про закономірності розвитку процесів);

- фактична і статистична інформація про об'єкт прогнозування;

- економіко-математичні моделі.

Способи прогнозування:

- експертний (лат. — досвідчений) — шляхом опитування спеціалістів стосовно об'єкта прогнозування;

- екстраполяції (лат. — поза і згладжувати) — збирання інформації про розвиток об'єкта у минулому і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;

- моделювання (франц. — ліпити, формувати) — дослідження, що базуються на побудові моделей об'єкта відповідно до очікуваних (бажаних) змін у його стані.

Форми наукового передбачення: гіпотеза, прогноз, план.

Гіпотеза – це наукове передбачення на рівні загальної теорії, тобто якісної характеристики досліджуваного об'єкта, яка відображає загальні закономірності (причинно-наслідкові зв'язки) його функціонування.

Прогноз порівняно достовірніше і більш визначене наукове передбачення, оскільки базується не тільки на якісних, а й кількісних оцінках (проте все-таки має ймовірний, варіантний характер).

План відзначається більш вищим ступенем достовірності й конкретності (постановка конкретної цілі, передбачення способів її досягнення, має однозначне рішення).

Пошуковий прогноз базується на умовному перенесенні на майбутнє тенденцій розвитку об'єкта, що склалися у минулому та діють нині, абстрагується від факторів, здатних змінити ці тенденції. Мета пошукового прогнозу — з'ясувати, як розвиватимуться події за збереження існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз (на відміну від пошукового) розробляється на основі заданих цілей (нормативів) і передбачає визначення способів і терміну їх досягнення.

Таблиця 3

Різниця між пошуковим і нормативним прогнозами наступна

Критерій	Пошуковий прогноз	Нормативний прогноз
Основні засади побудови	Аналіз минулих та діючих тенденцій розвитку об'єкта без урахування можливих змін умов та інших факторів	Розробляється за заданими цілями (нормативами)
Завдання	З'ясувати, як розвиватиметься об'єкт за збереження існуючих умов (тенденцій)	Визначити шляхи і строки досягнення можливого стану об'єкта прогнозування у майбутньому як ціль його розвитку
Продовження таблиці 3
Алгоритм (логіка, послідовність) побудови прогнозу	Вихідним пунктом у визначенні майбутнього стану об'єкта є його минулий і теперішній рівень розвитку	Здійснюється у зворотному напрямку — від заданого стану в майбутньому до тенденцій, що вже склалися

Класифікація прогнозів:

за масштабом: - мікропрогноз (окремого підприємства); галузевий; макропрогноз (національної економіки); суперпрогноз (світової економіки).

за часом: оперативний (до 1 місяця); короткостроковий (до 1 року); середньостроковий (1-5 років); довгостроковий (понад 15 років).

за об’єктом: природних ресурсів; трудових ресурсів; інвестицій; науково-технічний; соціальний; зайнятості; доходів; зовнішньоекономічний тощо.

за функціональною ознакою: пошуковий; нормативний.

Макроекономічне прогнозування та його принципи.

Макроекономічне прогнозування — виявлення та аналіз закономірностей і тенденцій розвитку національної економіки, передбачення змін у ньому і створення наукової бази для економічної політики та державного регулювання економіки.

Основні принципи макроекономічного прогнозуванн:

- наукової обґрунтованості; системності; адекватності; багатоваріантності (альтернативності); цілеспрямованості; рентабельності (ефективності).

Принцип наукової обґрунтованості передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.

Принцип системності розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого — як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.

Складовими макроекономічного прогнозу є прогнози розвитку:

- окремих великих сфер і підсистем економіки (фінансів, грошового обігу, цін тощо);

- галузей і підгалузей;

- видів виробництва;

- природних ресурсів (земельних, водних, енергетичних, корисних копалин тощо);

- трудових ресурсів;

- науково-технічні;

- соціальні (зайнятості, доходів, рівня життя тощо);

- зовнішньоекономічні;

- екологічні;

- регіональні;

- демографічні;

- політологічні тощо.

Принцип адекватності означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення) має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.

Принцип багатоваріантності (альтернативності) передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум трьох) варіантів майбутнього розвитку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається за різними траєкторіями.

Останнє обумовлено дією факторів, які впливають на функціонування народного господарства, їх інтенсивністю, можливістю виникнення інших чинників та умов у майбутньому.

Варіанти прогнозу:

1) песимістичний — відображає нижню межу можливого розвитку національної економіки (за домінування негативних факторів впливу);

2) оптимістичний — показує можливу верхню межу (за домінування позитивних факторів);

3) стриманий (середній) — окреслює найвірогіднішу траєкторію майбутнього розвитку.

Принцип цілеспрямованості — прогнозування розвитку конкретного об'єкта (національна економіка в цілому чи окремий її елемент) і визначення тенденцій та закономірностей його розвитку для вирішення конкретних народногосподарських завдань.

Цілі прогнозування визначаються суспільними потребами, породженими певними соціально-економічними, політичними, демографічними, науково-технічними та іншими факторами.

Принцип рентабельності (ефективності) — визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності, врівноваження економії з ефективністю, якості зі своєчасністю.

Прогноз має бути точним, повним і реальним. Важливим його правилом є: мінімізація вхідних даних за їх аналітичної значимості та максимізація вихідних даних.

Основні функції макроекономічного прогнозування:

- 1.Науковий аналіз соціально-економічних та науково-технічних процесів і тенденцій розвитку національної економіки передбачає з'ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розвиток.

Етапи (стадії) наукового аналізу об'єкта прогнозування:

а) Ретроспекція — дослідження історії розвитку об'єкта прогнозування для забезпечення його систематизованого опису:

- визначення джерел прогнозної інформації;

- збирання, зберігання й обробка інформації;

- з'ясування й уточнення кількісних та якісних характеристик об'єкта прогнозування, методів виміру і представлення інформації.

б) Діагноз — визначення нинішнього стану об'єкта прогнозування (науковий опис основних характерних ознак):

- аналіз об'єкта прогнозування, що становить основу прогнозної моделі;

- розробка моделі прогнозування;

- вибір адекватного методу прогнозування.

в) Проекція — розробка самого прогнозу (за даними діагнозу складається прогноз розвитку національної економіки):

- верифікація (оцінка достовірності, точності та обґрунтованості прогнозу);

- синтез (систематизація окремих прогнозів);

- оцінка повноти інформації, уточнення;

- коригування прогнозної моделі відповідно до нової інформації, що надходить.

2. Оцінка об'єкта прогнозування на основі вибраних альтернатив — реалізація принципу багатоваріантності: розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їхній аналіз і порівняння за певними критеріями (мінімізація витрат, максимізація результату, часовий критерій, політичні, зовнішньоекономічні фактори тощо). Для оцінки враховуються два аспекти: детермінованості (обмеженості) й невизначеності (ймовірного розвитку в разі можливої дії невідомих факторів).

3. Підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управлінських рішень — формування макроекономічного прогнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і характеру конкретних заходів державного впливу (обґрунтування напрямків соціально-економічного розвитку, форм, методів та інструментів державного регулювання економіки для урядових структур).

4. Оцінка можливих наслідків прийнятих рішень — запропоновані рекомендації мають супроводжуватися передбаченнями результатів майбутнього державного втручання (невтручання) в економічне життя суспільства.

Методи та моделі економічного прогнозування.

Макроекономічні прогнози розробляються із застосуванням певних методів і методик, вивченням яких займається наука, що називається економічною прогностикою.

Економічна прогностика — прикладна наука про способи і методи розробки економічних прогнозів.

Методи прогнозування — це сукупність операцій і прийомів, які на основі ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їхніх змін дають можливість передбачати майбутній його розвиток.

Макропрогноз має включати три основні елементи: ціль, способи її реалізації та необхідні ресурси. Інтуїтивні методи дають можливість визначити ціль і в деяких випадках засоби її досягнення, визначення ресурсного забезпечення є завданням формалізованих методів.

Методи експертної оцінки (інтуїтивні) — передбачають розробку прогнозу на основі індивідуального чи колективного опитування спеціалістів (експертів). Використовуються для аналізу і прогнозування складних об'єктів (явищ, процесів), на розвиток яких справляють вплив багато факторів.

Індивідуальні інтуїтивні методи проводяться на основі збору інформації від окремих спеціалістів.

Анкетний метод передбачає опитування експертів за допомогою спеціально складеного переліку питань щодо майбутнього розвитку об'єкта прогнозування (анкети).

Аналітичний метод — і здійснюється на основі логічного аналізу ситуації, що склалася, і передбачає підготовку аналітичних доповідних записок.

Метод написання сценарію — базується на визначенні логіки розвитку процесу чи явища, виходячи із конкретної ситуації (побудова алгоритму вирішення проблеми).

Прогнозування цілі розвитку об'єкта (побудова "дерева цілей"). Дерево цілей використовується для аналізу та прогнозування систем,об'єктів,процесів,у яких можна виділити кілька структурних чи ієрархічних рівнів (А, Б, і т. ін.) та базується на послідовному виділенні дрібніших компонентів системи на нижчих рівнях.

До методів економічного прогнозування відносяться:

1. Інтуїтивні методи: індивідуальні (анкетний, інтерв’ю, аналітичний, побудови сценарію, «дерево цілей»); колективні (метод «комісій», «мозкова атака», матричний, метод «Дельфі»).

2. Формалізовані методи: екстраполяція (плинних середніх, найменших квадратів, дисперсія, регресійного аналізу, кореляції тощо); моделювання (факторне, структурне, сітьове, комбіноване, імітаційне).

Методи колективної експертної оцінки — розробка прогнозу на основі колективного обговорення проблеми, обробки матеріалів опитування експертів, узгодження й узагальнення їхніх суджень щодо майбутнього розвитку об'єкта.

Метод "комісій" — обговорення актуальної проблеми групою спеціалістів і складання прогнозу за результатами обговорення.

Матричний метод передбачає опитування експертів, спеціальну обробку отриманої інформації і складання експертної матриці — таблиці, у якій по горизонталі зазначені напрямки дослідження (запитання для експертів), по вертикалі — експерти. На перетині рядків і стовпчиків відображені міркування спеціаліста з конкретного питання.

"Мозкова атака" — активний, творчий процес обговорення конкретної актуальної проблеми групою висококваліфікованих спеціалістів і оперативне вироблення продуктивних рішень.

Етапи прогнозування за допомогою методу "мозкова атака".

1.Формування груп учасників: 10—15 чоловік висококваліфікованих, ерудованих спеціалістів.

2.Складання проблемної записки для учасників:

- опис методу, за яким проводиться "мозкова атака" (принципи, умови, гарантії авторства генераторам ідей);

- опис проблемної ситуації (аналіз причин, можливих наслідків, шляхів вирішення проблеми, формулювання проблемної ситуації у вигляді головного питання з ієрархією підпитань).

3.Генерація ідей — обговорення проблемної ситуації за певними правилами: точні й лаконічні висловлювання (максимум три речення); не дозволяються скептичні й критичні зауваження, а також використання так званих домашніх заготовок.

4.Систематизація висловлених ідей.

Деструкція — критична оцінка кожної висловленої ідеї з позиції її ефективності, доцільності, практичної реалізації та висування контрідей.

Складання прогнозу у вигляді списку ідей відносно майбутнього розвитку об'єкта, які можна і потрібно реалізувати.

Метод "Дельфі" — систематичний збір інформації про об'єкт прогнозування шляхом опитування експертів та узагальнення даних.

Особливості методу "Дельфі":

- анонімність експертів (учасники експертної оцінки не знайомі один з одним);

- використання результатів попереднього туру опитування (із анкет вибирається необхідна інформація);

- статистичний характер групової відповіді (відображення точки зору більшості).

Формалізовані методи прогнозування складання прогнозу на основі використання математичних формул та економіко-математичних моделей для визначення кількісних параметрів Є дві групи методів: прогнозної екстраполяції та економіко-математичне моделювання.

Методи прогнозної екстраполяції вивчення попереднього і сучасного стану розвитку об'єкта і перенесення закономірностей минулого і сучасного розвитку на майбутнє.

Економіко-математичне моделювання — спосіб прогнозування, що передбачає конструювання моделі (зразка) реального процесу чи явища, які мають відбутися у майбутньому.

Економіко-математична модель (ЕММ) — система формалізованих співвідношень, які описують основні взаємозв'язки елементів, що утворюють економічну систему.

Факторні моделі описують залежність рівня і динаміки певного економічного показника від рівня і динаміки показників-аргументів, тобто факторів, що впливають на нього. Моделі бувають одно- і багатофакторні (прикладом може бути виробнича функція).

Структурні моделі описують зв'язки між окремими елементами, які утворюють єдине ціле або агрегат (прикладом є міжгалузевий баланс).

Комбіновані моделі досліджують характеристики як структурних, так і факторних моделей.

Сітьові моделі мають основним завданням оптимізацію прогнозних рішень за допомогою методів математичного програмування. За їх допомогою складають оптимальні програми випуску продукції за наявних ресурсів, оптимального завантаження виробництва, раціонального розвитку окремих регіонів тощо.

Класифікація економіко-математичних моделей:

- за очікуваним результатом ((ЕММ, у яких мінімізуються витрати; ЕММ, у яких максимізується кінцевий результат);

- за часом (статичні , динамічні);

- за рівнем агрегування показників (макроекономічні, міжгалузеві, галузеві, регіональні);

- за об’єктом (природних ресурсів, трудових ресурсів, інвестицій, доходів, зайнятості тощо);

- за характером і змістом (факторні, структурні, комбіновані, сітьові, імітаційні).

Імітаційні моделі відображають розвиток економіки як складної економічної системи (наприклад, модель макроекономіки — система національних рахунків, модель структури економіки тощо).