Основні аспекти регіонального управління

Взаємовідносини "регіон-центр":

- чіткий розподіл повноважень та компетенції з питань власності, зайнятості, земельних ресурсів, бюджету, податків, соціального захисту, ціноутворення тощо;

- вирішення центром питань економічної безпеки, фінансово-економічної стабільності, грошового обігу, бюджету, програм загальнодержавного рівня.

Взаємовідносини "регіон — місцеве самоврядування":

- окреслення функцій територіальних, муніципальних органів різних рівнів;

- визначення завдань розвитку регіону;

- регулювання ринкових відносин у межах території;

- вирішення питань бюджетно-фінансової політики території, питань оперативного управління господарством.

Комплексний розвиток регіону як єдиного господарства:

- формування моделі ринкових відносин у регіоні;

- відповідальність перед населенням та перед центром за регіональний стан справ;

- забезпечення розширеного відтворення у регіоні;

- попередження депресивних явищ в економіці регіону, які порушували б конституційні права людей.

Керованість регіонами передбачає:

- децентралізацію влади;

- розподіл повноважень;

- розподіл відповідальності;

- розподіл фінансів.

Принципи державної регіональної економічної політики:

- дотримання пріоритетів загальнодержавного значення;

- органічна єдність розвитку продуктивних сил регіону і завдань соціально-економічного розвитку країни;

- урахування вимог економічної безпеки у процесі реформування структури господарських комплексів регіонів і розміщення нових підприємств;

- підвищення економічної самостійності регіонів шляхом чіткого розмежування повноважень.

Комплекс цілей державної регіональної політики:

- зміцнення основ української державності;

- пошук оптимальної моделі державного та територіального устрою;

забезпечення економічної самодостатності областей через узгодження загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів і економічних пріоритетів;

- активна участь регіонів і органів місцевого самоврядування в управлінні державою та самостійне вирішення проблем у межах своєї компетенції;

- підвищення та вирівнювання регіональних життєвих умов населення.

Основні форми та методи державного регулювання територіальних пропорцій і регіональних ринків визначають проблеми економічного розвитку регіонів.

Механізм державного регулювання розвитку регіонів:

- законодавчо-нормативна база;

- бюджетно-фінансове регулювання;

- державні регіональні програми.

Основні цілі й завдання регіональної політики формуються з урахуванням проблем:

- економічних;

- фінансових;

- соціальних;

- екологічних.

Економічна складова державної регіональної політики передбачає:

- забезпечення економічної самодостатності областей через узгодження загальнодержавних інтересів та економічних пріоритетів з регіональними і місцевими;

- раціональне розміщення продуктивних сил, реалізацію переваг територіального поділу праці.

- створення нової системи управління комунальним сектором економіки;

- стимулювання надходження фінансових ресурсів, приватних інвестицій у найдинамічніші області, здатні прискорити зростання національної економіки та сприяти реструктуризації власної економіки;

- активізацію розвитку депресивних регіонів;

- сприяння формуванню оптимальної структури господарського комплексу, здатної забезпечити найефективніший регіональний розвиток;

- контроль з боку держави за зміною суспільних потреб, за дотриманням загальноекономічних, соціальних пріоритетів, забезпеченням досягнень у сфері науково-технічного прогресу;

- сприяння розвитку регіонального ринку та споживчого сектору економіки регіону;

- створення різних типів спеціальних економічних зон як засобу стимулювання господарської діяльності в регіоні.

Державна регіональна бюджетно-фінансова політика та її функції:

- сукупність державних фінансових заходів щодо забезпечення управління територіями країни, вирішення їхніх фінансових проблем;

- функції:

а) забезпечення незалежності регіонального управління;

б) підтримання потенціалу регіону на достатньому рівні;

в) забезпечення справедливого перерозподілу доходів різних регіонів (регіони-донори, регіони-реципієнти) з метою вирівнювання їх соціально-економічного розвитку.

Основні проблеми бюджетного регулювання розвитку регіонів:

- встановлення науково-обгрунтованих показників, що визначають і гарантують самостійність місцевих бюджетів;

- збалансування бюджетної системи за територіями, доходами і витратами;

- визначення частки місцевих бюджетів у консолідованому бюджеті держави;

- встановлення мінімальної частки доходів місцевих бюджетів, що формуються за рахунок власних доходів (показник реальної фінансової автономії).

Основні інструменти бюджетного регулювання розвитку регіонів:

- нормативи відрахувань від регульованих доходів;

- дотації, субсидії, субвенції;

- бюджетні позички.

Формування самодостатньої соціальної бази областей - соціальний напрямок регіональної політики передбачає:

- встановлення державного і громадського контролю над місцевими органами влади за виконанням ними соціальних програм, ефективним використанням фінансових ресурсів;

- забезпечення необхідних умов життєдіяльності населення;

- зосередження виплат усіх видів соціальної допомоги у територіальних громад за місцем проживання;

- реалізацію конституційних прав усіх громадян незалежно від місця їх проживання.

Екологічна складова регіональної політики ставить за мету:

- формування територіальних основ сталого розвитку та систем екологічної безпеки;

- збалансування бюджетних витрат на охорону природи на загальнодержавному та місцевому рівнях;

- оптимізацію співіснування та функціонування природних екосистем і народногосподарського комплексу.