5.1. Державна науково-технічна політика

Науково-технічний прогрес (НТП) — безперервний розвиток науки і техніки, обумовлений потребами виробництва, зростанням та ускладненням суспільних потреб.

НТП складається з двох паралельних процесів:

- науковий прогрес — як оновлення знань;

- технічний (технологічний) прогрес — як зміна характеру фактично використовуваного обладнання й устаткування.

Функції НТП:

- економічна (економія ресурсів у масштабах національної економіки);

- соціальна (задоволення та ускладнення існуючих потреб, розширення кола і формування нових потреб.

Дві форми НТП:

- еволюційна — поступальний розвиток науки і техніки, впровадження досконаліших, передовіших надбань;

- революційна — науково-технічна революція (НТР).

НТР — це якісні зміни у науково-технічній сфері на основі використання фундаментальних наукових відкриттів і винаходів, що обумовлюють докорінні перетворення в усіх сферах діяльності (науці, техніці, виробництві, управлінні, соціальній інфраструктурі).

На рівні підприємств і виробничих об'єднань НТП називають технічним і організаційним розвитком. Це впровадження результатів НТП у виробництво, застосування нової техніки і технології, інтенсифікація виробництва, підвищення його ефективності, вдосконалення організації праці та управління.

Науково-технічний потенціал країни — це сукупність національних ресурсів і засобів.

Його складовими виступають:

- матеріально-технічна база науки (наукові організації, науково-дослідні лабораторії, експерементальні заводи, електронно-обчислювальні центри, обладнання тощо) укові кадри (дослідники, експериментатори, конструктори, винахідники, науково-технічний персонал та ін.);

- фонд винаходів і відкриттів (банк наукових знань, винаходів, зразків, наукової інформації, патентів, наукових проектів, авторських свідоцтв тощо);

- організаційно-управлінська структура наукової сфери (система управління, фінансування, планування науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт — НДПКР, організаційно-управлінські структури, методи управління НДПКР).

Науково-технічний рівень країни визначається на основі інноваційного потенціалу країни.

Інноваційний потенціал країни — це здатність фундаментальної та прикладної науки забезпечити нововведеннями процес оновлення продукції.

Інноваційні процеси — створення і впровадження нової техніки, технології, розробка нових матеріалів, розвиток нових галузей, виробництв тощо.

Інноваційна діяльність має на меті впровадження інновацій у виробництво.

Науково-технічна політика — це політика держави щодо формування умов, сприятливих для ефективного науково-технічного розвитку країни, зокрема цілі, форми та методи діяльності держави у науково-технічній сфері.

Умови ефективного науково-технічного розвитку країни:

- раціональна мотивація використання НТП у виробництві;

- соціальна ефективність впровадження результатів НТП (забезпечення соціалізації економіки, поліпшення умов праці, захист навколишнього середовища тощо);

- конкуренція у науково-технічній сфері й захист авторських прав;

- забезпечення інтеграції науково-дослідних, виробничих та фінансових структур;

- державна підтримка розвитку НТП, інноваційних процесів.

Особливості науково-технічного розвитку України:

- технічне і технологічне відставання від рівня розвинених країн світу;

- висока ресурсомісткість (енерго-, матеріало-, фондо- та працемісткість) виробництва;

- низький рівень продуктивності праці;

- певна військова спрямованість наукових розробок;

- певна ізольованість у світовому науково-технічному і технологічному обміні;

- нераціональне використання науково-технічного потенціалу країни тощо.

Складові науково-технічної політики:

- визначення цілей, пріоритетів і напрямків науково-технічного розвитку країни;

- формування ефективних умов розвитку НТП і впровадження його результатів у виробництво;

- розробка фінансово-економічного та правового механізмів регулювання, стимулювання науково-технічних, інноваційних процесів;

- забезпечення науково-технічної діяльності держави (проведення фундаментальних та прикладних досліджень, доведення їх результатів до стадії практичного використання);

- створення організаційної структури управління науково-технічною сферою, визначення функцій, прав і обов'язків відповідних органів регулювання.

Основні напрямки (цілі) науково-технічної політики:

- розвиток і підтримка фундаментальної і прикладної науки, науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт;

- стимулювання НТП, розповсюдження прогресивних науково-технічних тенденцій і процесів;

- стратегічний, науковий і технологічний прорив;

- підтримка інноваційної діяльності в економіці;

- раціональне використання науково-технічного потенціалу країни;

- суспільна мотивація та підтримка інтелектуальної праці.

Політика прискореної амортизації — зниження нормативних строків служби основного капіталу та дозвіл на більш високі норми амортизаційних відрахувань на ранніх періодах експлуатації основного капіталу.

Механізм макроекономічного регулювання науково-технічних та інноваційних процесів передбачає:

- нормативно-правове забезпечення;

- систему державної підтримки фундаментальних і пошукових досліджень, у тому числі їх пряме фінансування;

- визначення пріоритетів у сфері науки і техніки, їх всебічну підтримку та заохочення;

- диверсифікацію джерел мобілізації коштів на науково-технічний розвиток (кошти державного бюджету, позабюджетних фондів, приватні та іноземні інвестиції);

- максимальне стимулювання малого інноваційного, венчурного підприємництва;

- науково-технічне прогнозування та програмування;

- систему фінансових, кредитно-грошових, амортизаційних, інших пільг та преференцій;

- організаційну підтримку і забезпечення науково-технічної й інноваційної діяльності;

- підготовку наукових кадрів.

Завданням державного регулювання НТП та інноваційної діяльності в Україні є створення оптимального економічного механізму, який поєднував би державні та ринкові важелі впливу на наукові та інноваційні процеси, був зорієнтований на економічне зростання України, її інтеграцію у світову економіку.

Ринковий механізм та державне регулювання по-різному впливають на науково-технічний розвиток.

Види та напрями державних витрат у сфері науково-технічної й інноваційної діяльності:

1. Базове фінансування:

- забезпечення фундаментальних наукових досліджень;

- розвиток інфраструктури наукової та науково-технічної діяльності;

- збереження наукових об’єктів національного значення;

- проведення найважливіших для держави напрямів досліджень;

- підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації.