MonografiaOxana_tanya

Кі – інтенсивність оберту авансованого капіталу (норма>2,5),

Км – коефіцієнт менеджменту (повинен бути>(n-1)/r, r – облікова ставка НБУ),

Кпр – рентабельність власного капіталу (норма>2).

При повій відповідності значень фінансових коефіцієнтів мінімальним нормативним рівнем буде R=1. Фінансовий стан підприємства при R<1 характеризується як незадовільний.

Ця модель враховує специфіку вітчизняної економіки, але не виправляє всіх інших перелічених вище недоліків подібних моделей.

Економістом О.Терещенком [105] також була зроблена спроба розв'язати проблеми неможливості застосування моделей багатофакторного дискримінантного аналізу на практиці та розроблено алгоритм дискримінантного аналізу для вітчизняних умов господарювання.

Інструментарій побудови економетричної моделі оцінки ймовірності банкрутства на основі дискримінантного аналізу Терещенко О.

застосовував у процесі опрацювання емпіричних даних про фінансовий стан 850 вітчизняних підприємств усіх галузей виробництва та видів економічної діяльності.

Успішному застосуванню методології дискримінантного аналізу для прогнозування банкрутства вітчизняних підприємств перешкоджає серйозна проблема, пов'язана з тим, що деякі показники фінансової звітності суб'єктів господарювання є викривленими (проблематика

"подвійної бухгалтерії"). Це стосується перш за все показників затрат,

прибутковості, рентабельності. Прагнення підприємств приховати реальні доходи від оподаткування призводить до того, що реальні показники не мають нічого спільного з тими, які випливають з фінансової звітності.

Саме тому вирішальним критерієм добору системи фінансових показників для здійснення дискримінантного аналізу має бути їх об'єктивність. Слід враховувати ті показники фінансової звітності, значення яких найбільш

91

реальні, тобто ймовірність маніпуляцій якими є мінімальною.

У результаті дослідження груп показників фінансового стану підприємств на предмет дотримання зазначених критеріїв економістом

Терещенком було виведено дискримінантну функцію з 6 змінними:
Z = a1*X1 + a2*X2 + a3*X3 + a4*X4 + a5*X5 + a6*X6,	(4.5)
де а1, ..., а6 – параметри дискримінантної функції, вагомість
показників;

а0 – вільний член дискримінантної функції;

Х1 – коефіцієнт покриття;

X2 – коефіцієнт фінансової автономії;

X3 – коефіцієнт оборотності капіталу (активів);

X4 – коефіцієнт рентабельності операційних продажів за Cash-

flow;

X5 – коефіцієнт рентабельності активів за Cash-flow; X6 – коефіцієнт оборотності позичкового капіталу.

Було розроблено сім алгоритмів оцінювання фінансового стану.

Групування досліджуваних підприємств здійснено за принципом наближеності середніх значень показників, у результаті чого зазначено 7

груп підприємств за видами економічної діяльності.

Ця модель має значні переваги перед традиційними методиками:

1)враховуються галузеві особливості діяльності;

2)розробка моделі відбувається на основі вітчизняної статистики;

3)за рахунок застосування семи різних модифікацій базової моделі до підприємств різних видів діяльності вирішується проблема критичних значень показників;

4)враховується сучасна міжнародна практика оцінювання;

5)модель є зручною у використанні.

Але цей метод також має і недоліки:

1) необхідність коригування коефіцієнта покриття до значень шкали коригування, що дещо спотворює реальний фінансовий стан

92

досліджуваного підприємства; 2) відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану

підприємств, є тільки дві характеристики – задовільний та незадовільний фінансовий стан;

4) отримання значень показників у межах від -0,90 до 0,90 зобов'язує фінансового аналітика проводити додатковий аналіз для ідентифікації стій-

кості фінансового стану. Інтервал є дещо завеликий, унаслідок чого значна кількість підприємств потребуватиме такого аналізу.

Беручі до уваги все згадане вище можна дійти висновку, що на сьогодні не існує методу або моделі, які б давали достовірні результати оцінки можливості банкрутства підприємства.

Більш того, відомо, що використовуючи ті чи інші методики оцінки,

можна одержати протилежні судження про рівень кризового стану на підприємстві або можливість його банкрутства [23] (рис. 4.1).

У роботі [4] Андрущак Є.М. пропонує модель оцінки ймовірності банкрутства українських підприємств, засновану на порівнянні фактичних значень фінансових показників конкретного підприємства з їхніми нормативними значеннями. Вона має такий вигляд:

		n
	Z	(1 Ni )2 sign(1 Ni ),		(4.6)
		i 1
де Z	– інтегральний показник для визначення		рівня	загрози
банкрутства;
Ni –	відношення і-го показника фінансового		стану	до його

нормативного значення;

п – кількість показників (у даній моделі 3);

N1 – коефіцієнт абсолютної ліквідності, поділений на його нормативне значення — 0,2;

N 2 – коефіцієнт концентрації власного капіталу, поділений на його нормативне значення — 0,5;

N3 – показник рентабельності власного капіталу, поділений на його

93

нормативне значення, яке можна розрахувати так: 0,1+1,1b3 (b — річний

темп інфляції).

Кількість підприємств

100,00%
90,00%
80,00%
70,00%
60,00%
50,00%
40,00%
30,00%
20,00%
10,00%
0,00%
1	2	3	4	5	6	7
						Методи

Загроза банкрутства: мала можлива велика підприємство-банкрут

1 – двофакторний критерій Альтмана

2– п’ятифакторний критерій Альтмана

3– критерій Ліса

4– критерій Таффлера

5– критерій Спрингейта

6– критерій О.О. Терещенка

7– методичні рекомендації з виявлення ознак неплатоспроможності

Рис. 4.1. Оцінка загрози банкрутства вітчизняних підприємств.

Модель дає можливість на підставі визначення відхилень відповідних показників від нормативного рівня розрахувати показник Z і

встановити рівень загрози банкрутства суб'єкта господарювання. Причому відхилення у кращий бік має зменшувати показник Z, а у гірший — збільшувати його. Врахувати знак дає змогу функція:

1, якщо x 0
	(4.7)
sign(x) 1, якщо x 0
0, якщо x 0.

Вочевидь, якщо всі показники фінансового стану підприємства, які

94

входять до моделі, виявляться на нормативному рівні і кращими за нього,

то підкореневий вираз у розрахунку Z буде від'ємним. Тому вводиться додаткова умова. Нехай Z U ,

де

n	n		0
(1 Ni )2	якщо (1 Ni )2
i 1	i 1		(4.8)
U	n
	якщо (1 Ni )	2	0.
0,
	i 1

Вибір показників фінансового стану для визначення рівня загрози банкрутства невипадковий. Як відомо, існує чотири основні групи показників, які дають змогу зробити всебічний аналіз фінансового стану підприємства: 1) показники рентабельності; 2) показники ліквідності і платоспроможності; 3) показники фінансової стійкості; 4) показники ділової активності. З перших трьох груп було обрано показники, які дають найважливішу характеристику фінансового стану підприємства. До останньої групи входять показники оборотності. Однак, враховуючи відмінності у тривалості ділового циклу на різних підприємствах, яка залежить від специфіки їх діяльності, важко встановити універсальний нормативний рівень для цих показників. Тому вони до розрахунку Z не включені.

Першу групу представляє показник рентабельності власного капіталу, який дає можливість визначити скільки прибутку отримано на 1

грн. власного капіталу, тобто ефективність його використання. Теоретично він не обмежений ні зверху, ні знизу, оскільки як прибуток, так і збитки не є обмеженими (табл. 4.1).

Група показників ліквідності і платоспроможності, яка тісно пов'язана з показниками фінансової стійкості, представлена коефіцієнтом абсолютної ліквідності як найжорсткішим критерієм ліквідності (він відображає обсяг реальних грошових ресурсів, що є у розпорядженні підприємства), а також коефіцієнтом концентрації власного капіталу, який ще називається загальним коефіцієнтом платоспроможності (або

95

коефіцієнтом автономії з групи показників фінансової стійкості) і

відображає частку власного капіталу підприємства у загальній сумі коштів,

інвестованих у його діяльність. Перший коефіцієнт змінюється від 0, коли у підприємства немає абсолютно ліквідних активів; до ∞ – коли їх обсяг безмежно зростає (теоретичний випадок). Другий коефіцієнт змінюється від 0, коли у підприємства немає власного капіталу (теоретичний випадок),

до 1 – коли власники самі фінансують своє підприємство (див. табл. 4. 1).

Таблиця 4.1

Показники фінансового стану підприємства, що використовуються для визначення рівня загрози банкрутства

									Найгірше	Нормативне	Напрям
	Показник		Порядок розрахунку						значення	значення	оптимізації
									показника	показника	показника
	Коефіцієнт		Абсолютно ліквідні активи
	абсолютної								0	0,2	→ ∞
			Поточні зобов`язання
	ліквідності
	Коефіцієнт
	концентрації				Власний капітал				0	0,5	→ ∞
	власного				Активи
	капіталу
	Рентабельність
	власного
	капіталу			Чистий прибуток					→ - ∞	0,1+1,1*b	→ ∞
	(+ чистий				Власний капітал
	прибуток;
	— збиток)

Виходячи з меж коливань фінансових показників, включених до розрахунку: Z є (0; ∞). Коли всі показники на нормативному рівні і кращі за нього, Z = 0. Більшому значенню Z відповідає вищий імовірнісний рівень загрози банкрутства (Р). Коли перші два показники мають найгірше значення, яке дорівнює 0, і рентабельність власного капіталу дорівнює 0, тобто підприємство не отримує прибутку, тоді Z = 1,7, і рівень загрози банкрутства такого підприємства може бути оцінений як високий. Визначення показника Z дасть змогу:

— дійти висновку про фінансову стабільність підприємства, проаналізувавши ступінь віддаленості Z від 0;

96

— визначити, якими тенденціями характеризуються зміни у фінансовому стані підприємства, якщо розрахувати Z для кількох періодів;

— порівняти підприємства між собою, наприклад, з метою визначення доцільності їх санації, якщо розрахувати показник Z для кожного з них.

Ті фінансові показники, для яких (1- Nі) < 0, сигналізують про наявні резерви виходу підприємства з кризи. Якщо (1— N1) < 0, то підприємство має резерв часу, оскільки може розрахуватися за поточними зобов'язаннями, а потім зосередитися на стратегічних завданнях. Якщо (1— N2) < 0, то резерв підприємства – у його відносній фінансовій незалежності. Якщо (1— N3) < 0, це означає, що прибуткова діяльність підприємства дасть йому можливість вийти з кризи.

Для визначення формули залежності Z від Р, знаходиться параметр а, що визначає стрімкість зростання функції при зростанні аргументу. Економічний сенс цього параметра у тому, що він відображає рівень залежності ймовірності банкрутства підприємства від його фінансового стану. Отже, параметр а враховує лише ті ризики, які генеруються всередині самого підприємства за певних макроекономічних умов. Зміни у макросередовищі призведуть до зміни параметра а.

Для визначення параметра можна використати метод найменших квадратів з попередньою лінеаризацією залежності. З формули

1 P a Z ,

(4.9)

ln(1 P) Z * ln a.

Після замін ln(1 P) t, ln a отримуємо лінійну залежність між t та

Z.

Андрущак Є.М. у результаті низки математичних перетворень отримує таку формулу залежності Z від Р

ln(1 P) .

Z (4.10)

ln a

97

4.2 Моделі інтегральної оцінки фінансового стану підприємств на основі визначення вагомості фінансових коефіцієнтів

Альтернативу багатомірному дискримінантному аналізу можуть складати моделі інтегральної оцінки фінансового стану підприємств на основі визначення вагомості фінансових коефіцієнтів.

Для проведення інтегральної оцінки фінансового стану підприємства пропонується методика [11, 67, 86], якою передбачається декілька етапів.

Перший етап – визначення основних напрямів оцінки. До таких напрямів доцільно віднести платоспроможність підприємства, його фінансову незалежність і якість активів, оскільки вони у сукупності з різних точок зору характеризують фінансовий стан підприємства. Як відомо, за платоспроможністю можна оцінювати здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання. Фінансова незалежність характеризує, яким чином, за рахунок яких джерел і в якому співвідношенні підприємство формує свої ресурси, і дає змогу оцінити якість пасивів. Якість активів свідчить про ступінь раціональності використання підприємством коштів.

Другий етап – вибір окремих фінансових коефіцієнтів за кожним з аналітичних напрямів. За рівнем платоспроможності має оцінюватися можливість виконання підприємством своїх поточних фінансових зобов’язань за рахунок різних щодо ліквідності видів активів. Для цього використовують такі показники: коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Для оцінки фінансової незалежності підприємства використовуються коефіцієнт автономії, фінансової стабільності й маневреності капіталу. Вони характеризують здатність підприємства фінансувати свою діяльність за рахунок власних джерел.

Найважливішою характеристикою фінансової незалежності підприємства є оцінка співвідношення власного і запозиченого капіталу. Прийнятним для такої характеристики може бути такий набір коефіцієнтів: автономії, фінансової стабільності та маневреності власного капіталу.

Велике значення при оцінці фінансової стійкості підприємства має

98

якість його активів. Рівень ліквідності активів підприємства характеризується часткою високоліквідних активів. Якість оборотних активів з урахуванням джерел їх фінансування оцінюється за допомогою коефіцієнта чистих оборотних активів. У зв’язку з великою дебіторською заборгованістю у багатьох вітчизняних підприємств доцільно оцінювати її якість. Із цією метою до складу показників слід включити «коефіцієнт якості дебіторської заборгованості».

Третій етап – визначення для кожного із коефіцієнтів критичного (нормативного) значення (додаток А (табл. А7)).

Четвертий етап – визначення вагомості окремих коефіцієнтів. Рівень вагомості, який характеризує важливість окремого коефіцієнта для об'єктивної оцінки фінансового стану, може суттєво відрізнятися залежно від виду діяльності підприємства та інших його особливостей.

Зауважимо, що на п'ятому етапі узагальнюючі показники розробляються за кожним із напрямів з урахуванням відібраних на другому етапі окремих коефіцієнтів та їх вагомості. Для формування комплексного узагальнюючого показника за кожним із окремих коефіцієнтів визначається ступінь досягнення критичного рівня як відношення фактичного значення критичного. Усі узагальнюючі показники розраховуються за єдиною методикою. При цьому можливе використання двох методів їх розрахунку: як середня геометрична величина ступеня досягнення коефіцієнтами їх критичних значень, що характеризує окремий напрям оцінки, (4.11) або як середня арифметична не зважена (4.12):

n

α

КФ

n

i

,

УП i 1

i

(4.11)

KH

i 1

i

n

КФi

αi

KHi

УП

i 1

,

(4.12)

n

αi

i 1

де КФi, КНi – відповідно фактичне й критичне значення і-го коефіцієнта,

αi – вагомість і-го коефіцієнта.

99

ПЕРШИЙ
ЕТАП	ВИЗНВЧЕННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ОЦІНКИ

Платоспроможні

Фінансова

Якість активів

сть

незалежність

ВИБІР ОКРЕМИХ КОЕФІЦІЄНТІВ ЗА КОЖНИМ

ДРУГИЙ

З АНАЛІЗОВАНИХ НАПРЯМІВУ

ЕТАП

1.1 Коефіцієнт

2.1

Коефіцієнт

3.1 Частка

покриття

автономії

високоліквідних

активів

1.2 Коефіцієнт

2.2

Коефіцієнт

3.2 Коефіцієнт

поточної ліквідності

фінансової

якості дебіторської

стабільності

заборгованості

1.3 Коефіцієнт

2.3

Коефіцієнт

3.3 Коефіцієнт

абсолютної

маневреності

чистих оборотних

ліквідності

власного капіталу

активів

ТРЕТІЙ

ВИЗНАЧЕННЯ КРИТИЧНОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ

ЕТАП

КОЖНОГО З КОЄФІЦІЄНТІВ

ЧЕТВЕРТИЙ

ВИЗАЧЕННЯ ВАГОМОСТІ КОЕФІЦІЄНТІВ

ЕТАП

П`ЯТИЙ

ФОРМУВАННЯ УЗАГАЛЬНЮЮЧИХ ПОКАЗНИКІВ

ЕТАП

УП

ШОСТИЙ

ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРАЛЬНОГО ПОКАЗНИКА І

ЕТАП

Рис 4.2. Етапи формування інтегрального показника фінансового стану

На шостому етапі відбувається формування інтегрального показника

100